24 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/2405/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Луки Т.М.,
відповідача - Рісної Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 (суддя Яворський Б.І.), додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 (суддя Яворський Б.І.), постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Желік М.Б., Кравчук Н.М.) та на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Желік М.Б., Кравчук Н.М.)
у справі №914/2405/21
за позовом ОСОБА_2
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця",
2. ОСОБА_1
про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 31.07.2020 №1/07, визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця", затвердженого у новій редакції за спірним протоколом від 31.07.2020 №1/07, визначення розміру частки у статутному капіталі товариства, а також солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн,
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця" (далі - ТОВ "Латориця") про: (1) визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Латориця" у розмірі 100%, що становить 24000,00 грн; (2) визнання припиненими корпоративних прав ОСОБА_2 у ТОВ "Латориця" починаючи з 31.07.2020; (3) визнання припиненим права власності ОСОБА_2 на частку у статутному капіталі ТОВ "Латориця" у розмірі 50%, що становить 12000,00 грн починаючи з 31.07.2020.
1.2. ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Львівської області із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Латориця" та ОСОБА_1 про: (1) визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 31.07.2020 №1/07; (2) визнання недійсним статуту ТОВ "Латориця", затвердженого у новій редакції за спірним протоколом від 31.07.2020 №1/07; (3) визначення розміру частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства що становить 50% у сумі 11243,375 грн та розміру статутного капіталу ТОВ "Латориця", що становить 22486,75 грн; (4) стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн.
1.3.Вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що спірне рішення загальних зборів прийняте за відсутності кворуму, без належного повідомлення, участі та згоди позивача, який володіє 50% статутного капіталу ТОВ "Латориця". Також ОСОБА_2 стверджує, що розмір статутного капіталу товариства становить 22486,75 грн, адже згідно з рішенням загальних зборів товариства, оформленим протоколом №5 від 26.02.2004, та статутом ТОВ "Латориця" у редакції від 15.03.2004, розмір статутного капіталу товариства становить 22486,75 грн, а частка ОСОБА_2 становить 50% - 11243,375 грн. Позивач стверджує, що жодних рішень про зміну статутного капіталу товариства не приймалося, а тому інформація про статутний капітал ТОВ "Латориця" у розмірі 24000,00 грн та про частку ОСОБА_2 у розмірі 12 000,00 грн є недостовірною. Вимога щодо солідарне стягнення моральної шкоди з відповідачів обґрунтована протиправністю прийнятих рішень, що завдало позивачу моральних та фізичних страждань та душевного хвилювання.
1.4.Господарський суд Львівської області ухвалою від 16.12.2021 залишив без розгляду первісний позов у справі №914/2405/21.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Латориця" (ідентифікаційний код 19140732) як юридичну особу зареєстровано 26.02.1996, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №377780.
2.2.Зборами учасників ТОВ "Латориця" від 26.02.2004 прийнято рішення, зокрема, про прийняття в число учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з розподілом їх часток у статутному фонді товариства по 11243,375 грн, що складає 50% кожний, та внесення змін до установчих документів товариства.
2.3.Відповідно до статуту ТОВ "Латориця", затвердженого зборами учасників товариства на підставі протоколу №5 від 26.02.2004 та зареєстрованого 15.03.2004 за №10498, учасниками товариства є: ОСОБА_2 з часткою у статутному фонді - 50% (11243,375 грн) та ОСОБА_1 з часткою у статутному фонді - 50% (11243,375 грн). Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний фонд у розмірі 22486,75 грн. Вищим органом товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Позачергові збори учасників скликаються директором товариства (пункт 21.2 статуту). Збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше як 60% голосів. Позачергові збори учасників скликаються директором товариства при наявності обставин, зазначених в цьому статуті, у разі неплатоспроможності товариства, а також в будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства (п.п.3.1, 11.4, 11.5, 18.1, 20.1, 21.2 та 21.3 статуту).
2.4.У розділі 14 статуту визначено умови зміни статутного фонду. Так, пунктом 14.2 статуту унормовано, що збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів, крім випадків передбачених Законом.
2.5.25.06.2020 учасникам товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надіслано вимогу-попередження про виявлене прострочення внесення вкладу учасника товариства та встановлено строк для погашення заборгованості. Окрім того, цього ж дня було надіслано ОСОБА_2 повідомлення про призначення (позачергових) загальних зборів учасників товариства на 31.07.2020 о 10 год. 00 хв. з проектом запропонованих змін до статуту. Підписав зазначені документи ОСОБА_1 , як учасник ТОВ "Латориця".
2.6.26.06.2020 ОСОБА_2 отримала відповідні документи, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта".
2.7.31.07.2020 відбулись позачергові загальні збори учасників товариства з порядком денним: 1. Розгляд питання та прийняття рішення у відповідності з частиною другою статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; 2. Зміна складу учасників та розміру часток кожного з учасників у статутному капіталі товариства і/чи зміна розміру статутного капіталу товариства; 3. Внесення змін до статуту товариства (приведення у відповідність до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); 4. Переобрання директора товариства.
2.8.Присутніми на позачергових загальних зборах з учасників був ОСОБА_1 (голова зборів). Прийнято наступні рішення, які оформлені протоколом №1/07 від 31.07.2020: перерозподілити неоплачену частку ОСОБА_2 , що становить 50% або 12000,00 грн у товаристві, між іншими учасниками товариства, а саме між ОСОБА_1 , визначити розмір частки учасника ОСОБА_1 у ТОВ "Латориця" - 100% або 24000,00 грн, а також визначити розмір статутного капіталу товариства 24000,00 грн (пит.1 (б) та 2 порядку денного); зобов'язати учасника ОСОБА_1 не пізніше 29.08.2020 внести грошові кошти в розмірі 12000,00 грн у рахунок оплати частки (вкладу), перерозподіленої від ОСОБА_2 , викласти статут ТОВ "Латориця" в новій редакції (пит.1 (г) та 3 порядку денного); уповноважити ОСОБА_1 здійснити усі необхідні дії та підписати усі необхідні документи для державної реєстрації змін до відомостей про товариство. Питання 4 порядку денного (переобрання директора) було знято з розгляду та рішення по даному питанню не приймалося.
2.9.Позивач зазначає, що спірні рішення загальних зборів учасників ТОВ "Латориця" від 31.07.2020, оформлені протоколом загальних зборів учасників №1/07, прийнято з порушенням норм законодавства, що діяли на час проведення загальних зборів, адже порушений порядок їх скликання та проведення; рішення прийняті всупереч положенням статуту товариства та порушують права і законні інтереси ОСОБА_2 як учасника товариства на участь в його управлінні
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 у справі №914/2405/21 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково; (1) визнано недійсним рішення №1/07 загальних зборів учасників ТОВ "Латориця" від 31.07.2020, з порядком денним: про розгляд питання та прийняття рішення у відповідності з частиною другою статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; про зміну складу учасників та розміру часток кожного з учасників у статутному капіталі товариства і/чи зміна розміру статутного капіталу товариства; про внесення змін до статуту Товариства; про затвердження нової редакції статуту Товариства; (2) визнано недійсним статут ТОВ "Латориця", затверджений у новій редакції протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Латориця" від 31.07.2020 №1/07; (3) визначено, що розмір частки ОСОБА_2 становить 50% в сумі 11243,375 грн та розмір статутного капіталу ТОВ "Латориця" становить 22486,75 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в розмірі 250000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.2.Судове рішення мотивоване тим, що спірні рішення товариства прийняті з порушеннями вимог статей 31, 32, 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктів 18.1, 21.2, 21.3 статуту товариства, адже ОСОБА_2 , як учасник товариства, не отримувала від виконавчого органу ТОВ "Латориця" вимоги про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства, а також не отримувала відповідного повідомлення про проведення загальних зборів учасників, порядку денного і, відповідно, була позбавлена можливості як взяти участь у загальних зборах, так і ознайомитись з документами, внесеними на розгляд загальних зборів відповідно до порядку денного. Процедура визначена законодавством для проведення позачергових загальних зборів не була дотримана, оскільки учасник товариства, який ініціював проведення загальних зборів - ОСОБА_1 , перед тим як надсилати повідомлення про проведення позачергових загальних зборів ОСОБА_2 , не звертався до ТОВ "Латориця" з вимогою про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства із зазначенням питань, які були включені до порядку денного позачергових загальних зборів учасників. Крім того, встановивши, що ОСОБА_2 стала учасником товариства з 26.02.2004, згідно протоколу №5 з часткою 11243,375 грн (50% статутного фонду), а також, встановивши незаконність її виключення зі складу товариства відповідно до статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на підставі оспорюваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визначення розміру частки ОСОБА_2 у товаристві.
3.3.Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у цій справі стягнуто з ТОВ "Латориця" на користь ОСОБА_2 34500,00 грн витрат на правову допомогу.
3.4.Західний апеляційний господарський суд погодився із наведеним вище обґрунтуванням місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, а також зазначив про безпідставність доводів ОСОБА_1 відносно неспівмірності стягнутої на користь позивача суми витрат на правову допомогу, оскільки особа, з якої такі витрати стягнуті - ТОВ "Латориця", не оскаржує додаткове рішення. У зв'язку з викладеним, Західний апеляційний господарський суд постановою від 08.12.2022 рішення від 09.06.2022 та додаткове рішення від 23.06.2022 Господарського суду Львівської області у справі №914/2405/21 залишив без змін.
3.5.Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 задоволено частково заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у цій справі у сумі 55000 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
3.6.Апеляційний суд, зазначивши, що враховуючи пов'язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, застосовуючи критерії розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, дійшов висновку про наявність підстав про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 у частині задоволення позовних вимог; (2) скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у частині стягнення з ТОВ "Латориця" на користь ОСОБА_2 34500,00 грн витрат на правову допомогу; скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4.2. ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження визначив пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що:
- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 18.06.2020 у справі №466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі №813/1056/18, від 02.02.2022 у справі №911/803/20, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 08.09.2020 у справі №916/667/19, від 03.11.2020 у справі №922/88/20, від 23.05.2018 у справі №914/1567/17, від 13.10.2021 у справі №908/1767/20, від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, від 11.11.2021 у справі №873/137/21, щодо застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ефективності способу захисту;
- відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в частині визначення розмірів часток усіх учасників товариства, а не лише одного.
4.3.Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у частині задоволення вимог ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 щодо розподілу судових витрат у цій справі в повному обсязі.
4.4. ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження додаткової постанови визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що:
- судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09.12.2021 у справі №922/3812/19, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 11.11.2021 у справі №873/137/21, стосовно застосування Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
4.5.Верховний Суд ухвалою від 20.03.2023 призначив касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №914/2405/21 до спільного розгляду з касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022.
4.6. ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022, в якому зазначає про безпідставність викладених у скарзі доводів та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
4.7.Крім того, ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, у якому, зазначаючи, що ОСОБА_2 було належним чином доведено понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та їх розмір, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
4.12.У судовому засіданні, що відбулося 29.03.2023, колегія суддів дійшла висновку про необхідність оголошення перерви до 19.04.2023.
4.13.У судовому засіданні, що відбулося 19.04.2023, колегія суддів дійшла висновку про необхідність оголошення перерви до 24.05.2023.
5.Позиція Верховного Суду
Щодо вирішення спору по суті
5.1.Відповідно до приписів частини першої статті 167 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
5.2.Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина третя статті 167 Господарського кодексу України у вказаній редакції).
5.3.За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №915/540/16).
5.4.Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
5.5.У зв'язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
5.6.Відповідно до статті 14 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.
5.7.Згідно зі статтею 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів. Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень: 1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу; 2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; 3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; 4) про ліквідацію товариства. Голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до частини другої цієї статті.
5.8.Як встановлено судами попередніх інстанцій, зборами учасників ТОВ "Латориця" від 26.02.2004 прийнято рішення, зокрема про прийняття в число учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з розподілом їх часток у статутному фонді товариства по 11243,375 грн, що складає 50% кожний, та внесенням змін до установчих документів товариства.
5.9.Також судами встановлено, що відповідно до статуту ТОВ "Латориця", затвердженого зборами учасників товариства на підставі протоколу №5 від 26.02.2004 та зареєстрованого 15.03.2004 за №10498, учасниками товариства є: ОСОБА_2 з часткою у статутному фонді - 50% (11243,375 грн) та ОСОБА_1 з часткою у статутному фонді - 50% (11243,375 грн).
5.10.Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.11.Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
5.12.Оцінивши доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, попередні судові інстанції дійшли висновку, що ОСОБА_2 стала учасником товариства з 26.02.2004, згідно з протоколом №5 з часткою 11243,375 грн (50% статутного фонду), тобто щодо формування ОСОБА_2 свого вкладу у статутному капіталі ТОВ "Латориця", та, відповідно, про відсутність підстав для прийняття оспорюваного рішення.
5.13.Колегія суддів вважає обґрунтованим зазначений висновок судів про формування статутного капіталу ТОВ "Латориця", оскільки відповідачем під час розгляду справи не спростовано ні доводи позивача про те, що після набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 статусу учасників ТОВ "Латориця", останній, як виконавчий орган товариства, подавав фінансові звіти, зокрема за 2019, 2020 роки (т.3 а.с.45, 46), у змісті яких відображено відсутність заборгованості ОСОБА_2 у формуванні статутного капіталу, ні доводів позивача про те, що статутний капітал товариства вже був сформований на момент входження сторін цього спору до складу учасників товариства та складався з вартості нерухомого майна, внесеного до статутного капіталу попередніми учасниками, і, відповідно, що зазначені в протоколі №5 від 26.02.2004 частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі по 50% визначалися з огляду на розмір вже наявного статутного капіталу товариства і були сформовані саме з нього.
5.14.Крім того, колегія суддів погоджується також із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що внаслідок перерозподілу всієї частки ОСОБА_2 у ТОВ "Латориця", позивача було фактично виключено зі складу товариства на підставі приписів частини другої статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
5.15.Водночас у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №904/562/19 зазначено, що визначений статтею 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" правовий механізм виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу, може бути застосований виключно у випадку прострочення внесення вкладу чи його частини учасником, що взяв участь у створенні товариства.
5.16.Судами встановлено, що ОСОБА_2 стала учасником товариства з 26.02.2004, що зафіксовано протоколом №5, з часткою 11243,375 грн (50% статутного фонду) і участі у створенні товариства вона не приймала.
5.17.Відтак, виключення позивачки з товариства із застосуванням правового механізму, закріпленого у статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є незаконним.
5.18.Тож відсутність підстав для перерозподілу та фактичного виключення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства свідчить про те, що прийняття оспорюваного рішення не могло бути здійснено у порядку визначеному частиною третьою статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
5.19.Водночас, прийняття спірного рішення в частині питання яке стосувалися перерозподілу частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Латориця", мало бути здійснено одностайно (частина третя статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), а з інших питань - простою більшістю голосів (частина п'ята статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пункт 19.2 статуту ТОВ "Латориця").
5.20.Втім, дослідивши зміст оскаржуваного рішення, суди встановили, що за нього проголосував лише учасник, який володіє 50% голосів.
5.21.За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильних висновків, що позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, оформлених протоколом №1/07 від 31.07.2020, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
5.22.Враховуючи те, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Латориця", оформлені протоколом №1/07 від 31.07.2020, судом визнані недійсними, позовні вимоги про визнання недійсним статуту товариства в редакції за протоколом №1/07 від 01.07.2020 також підлягають задоволенню.
5.23.Крім того, суди встановили, що матеріали справи не містять доказів (рішень зборів) на підтвердження збільшення статутного капіталу товариства з 22486,75 грн до 24000,00 грн.
5.24.Отже, з огляду на встановлення судами вказаних обставин незаконного позбавлення позивачки її частки у статутному капіталі товариства та дійсного розміру такого капіталу, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги і щодо визначення розміру частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Латориця", що складає 50% у сумі 11243,375 грн та щодо розміру статутного капіталу ТОВ "Латориця" у сумі 22486,75 грн.
5.25.Доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 31.07.2020 №1/07 та визнання недійсним статуту ТОВ "Латориця", затвердженого у новій редакції за спірним протоколом від 31.07.2020 №1/07, через неефективність такого способу захисту, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
5.26. ОСОБА_2 у позовній заяві просила суд визначити, що її частка у статутному капіталі ТОВ "Латориця" складає 50% у розмірі 11243,375 грн. Позивачка зазначила, що розмір статутного капіталу товариства, затвердженого зборами від 26.02.2004, якими визначено статутний капітал товариства у розмірі 22486,75 грн, а частки учасників - по 11243,375 грн.
5.27.Водночас, в обґрунтування своєї позиції у спірних правовідносинах, відповідач-2 посилався на те, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розмір статутного капіталу ТОВ "Латориця" становить 24000,00 грн.
5.28.У тексті оспорюваного рішення містяться посилання на те, що статутний капітал ТОВ "Латориця" становить 24000 грн, а також, що частки учасників ТОВ "Латориця", які розподіляються/набуваються, складають 12000 грн.
5.29.Отже, між сторонами у справі існує як спір щодо розміру частки учасника товариства, так і спір щодо розміру статутного капіталу товариства, а існування оспорюваного рішення, в якому зазначено про розмір статутного капіталу товариства у сумі 24000 грн, фактично легітимізує зміну розміру статутного капіталу ТОВ "Латориця" до 31.07.2020, за відсутності встановлених судами обставин, що такий розмір статутного капіталу раніше було узгоджено учасниками ТОВ "Латориця".
5.30.Тобто, існування зазначеного рішення створює правову невизначеність у питанні правильного розміру статутного капіталу ТОВ "Латориця".
5.31.Водночас, задоволення судом вимоги про скасування зазначеного рішення усуває правову невизначеність у спірних правовідносинах, а отже є належним та ефективним способом захисту прав позивача.
5.32.Крім того, враховуючи, що за висновками судів позивачка була та залишається учасником ТОВ "Латориця", прийняття оспорюваного рішення з порушенням вимог законодавства, зокрема за відсутності кворуму, як і існування статуту товариства в редакції, яка затверджена вказаним рішенням за відсутності кворуму, також свідчить про порушення прав останньої та про належність та ефективність обраного позивачкою способу захисту порушених прав.
5.33.З огляду на викладене вище, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування попередніми судовими інстанціями правових висновків викладених Верховним Судом у постановах від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 18.06.2020 у справі №466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі №813/1056/18, від 02.02.2022 у справі №911/803/20, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 08.09.2020 у справі №916/667/19, від 03.11.2020 у справі №922/88/20, адже, на відміну від зазначених справ, спірними у справі №914/2405/21 є обставини як щодо розміру частки учасника, так і щодо розміру статутного капіталу товариства, а заявлення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 31.07.2020 №1/07 та визнання недійсним статуту ТОВ "Латориця", затвердженого у новій редакції за спірним протоколом від 31.07.2020 №1/07 у останній справі, є належними та ефективними способами захисту порушених прав.
5.34.Доводи скаржника про те, що не всі порушення законодавства, допущенні під час проведення загальних зборів, можуть бути підставою для визнання їх недійсними, а також про те, що позивачку було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів, та посилання у зв'язку з цим на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 23.05.2018 у справі №914/1567/17 та від 13.10.2021 у справі №908/1767/20, колегія суддів не вважає слушними, оскільки під час розгляду справи №914/2405/21 суди встановили порушення прав позивачки бути учасником товариства, що є підставою для задоволення позовних вимог.
5.35.Посилання скаржника на ненадання позивачкою належних та допустимих доказів на підтвердження обставин внесення своєї частки до статутного капіталу ТОВ "Латориця", та посилання у зв'язку з цим на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, колегія суддів також не вважає слушними, оскільки як було зазначено вище, оцінивши доводи сторін та подані на їх обґрунтування докази у справі №914/2405/21, попередні судові інстанції дійшли висновків про те, що частка позивача є сформованою. Разом з тим, посилаючись на постанову Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, скаржник фактично намагається спонукати Суд до здійснення переоцінки встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та наявних у ній доказів, що відповідно до статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
5.36.Крім того, в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник також послався на те, що судове рішення ухвалене відповідно до підпункту "д" пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" має містити визначення розміру часток всіх учасників товариства, а не лише одного.
5.37.Скаржник вважає, що визначення судом у справі №914/2405/21 розміру частки лише ОСОБА_2 створює правову невизначеність у питанні розміру частки ОСОБА_1 та щодо статутного капіталу ТОВ "Латориця" у цілому.
5.38.Відносно вказаних доводів колегія суддів зазначає, що оскільки у спірних правовідносинах учасниками ТОВ "Латориця" є лише дві особи, кожна з яких володіє по 50% статутного капіталу товариства, визначення судом розміру частки одного з них, з одночасним встановленням судом правильного розміру статутного капіталу ТОВ "Латориця", усуває правову невизначеність у питанні розміру частки іншого учасника, яка очевидно також буде складати 50% від визначеного судом статутного капіталу товариства у сумі 22486,75 грн.
5.39.Доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 фактично внесено до статутного капіталу ТОВ "Латориця" більше 50% від 22486,75 грн та, відповідно, що статутний капітал ТОВ "Латориця" є більшим, ніж зазначено в судових рішеннях, не спростовує наведених вище висновків про те, що правильний розмір часток учасників ТОВ "Латориця" має визначатись як 50% на 50% з розміру визначеного судами статутного капіталу ТОВ "Латориця" у сумі 22486,75 грн, тоді як суми часток учасників, які внесені до статутного капіталу цього товариства у більшому від зазначеного розмірі, без прийняття загальними зборами відповідного рішення, є безпідставно внесеними сумами, які можуть бути повернуті особі, що їх внесла, і такі дії не впливають на розмір часток учасників товариства та здійснення ними своїх корпоративних прав.
5.40.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 підлягають залишенню без змін.
Щодо додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023.
5.41.Як уже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 у справі №914/2405/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково; (1) визнано недійсним рішення №1/07 загальних зборів учасників ТОВ "Латориця" від 31.07.2020, з порядком денним: про розгляд питання та прийняття рішення у відповідності з частиною другою статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; про зміну складу учасників та розміру часток кожного з учасників у статутному капіталі товариства і/чи зміна розміру статутного капіталу товариства; про внесення змін до статуту Товариства; про затвердження нової редакції статуту Товариства; (2) визнано недійсним статут ТОВ "Латориця", затверджений у новій редакції протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Латориця" від 31.07.2020 №1/07; (3) визначено, що розмір частки ОСОБА_2 становить 50% в сумі 11243,375 грн та розмір статутного капіталу ТОВ "Латориця" становить 22486,75 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в розмірі 250000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5.42.Позивачем у суді апеляційної інстанції було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат в розмірі 40000,00 грн за послуги адвоката в суді апеляційної інстанції.
5.43.У подальшому, 12.12.2022, позивачем подано до апеляційного суду заяву, в якій він просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55000,00 грн.
5.44.У свою чергу відповідачем-2 подано до апеляційного суду клопотання б/н від 12.12.2022 про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, яке було мотивоване недоведеністю обставин надання таких послуг, недоведеністю їх розміру та їх не співмірністю зі складністю справи.
5.45.Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 задоволено частково заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у цій справі у сумі 55000 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
5.46.Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття зазначеного вище додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке.
5.47.Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
5.48.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
5.49.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
5.50.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
5.51.Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
5.52.Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат позивачка долучила договір про надання правової допомоги на представництво інтересів №01/16.08.2022 від 16.08.2022, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням "АК "Фавор""; додаток №1 до договору про узгодження оплати правової допомоги від 05.12.2022, акт приймання виконаних робіт від 10.12.2022
5.53.У пункті 4.1 договору погоджено, що оплата послуг за цим договором здійснюється в розмірі за окремою домовленістю сторін.
5.54.У додатку №1 від 05.12.2022 до договору зазначено, що представництво інтересів та правнича допомога ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/2405/21, що слухається у проваджені Західного апеляційного господарського суду (ознайомлення з матеріалами справи, формування та пошук правової позиції, відзив на апеляційні скарги, додаткові пояснення у справі, заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, з поштовими витратами, представництво інтересів у Західному апеляційному господарському суді, тощо) на загальну суму 40000,00 грн (пункт 1.1 додаткової угоди). У разі досягнення зі сторони виконавця позитивного результату у межах справи №914/2405/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/2405/21, що розглядається у проваджені Західного апеляційного господарського суду, та залишення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги без змін, сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю "гонорар успіху" у розмірі 15000,00 грн (пункт 1.2 додаткової угоди). Пунктом 1.3 додаткової угоди сторонами узгоджено, що вартість правової допомоги становить - 55000,00 грн, яка перераховується замовником на р/рахунок виконавця до 31.03.2023.
5.55.Актом приймання виконаних робіт від 10.12.2022, який підписаний обома сторонами, підтверджено повне виконання з боку виконавця робіт та відсутність претензій по виконаній роботі.
5.56.Апеляційним судом встановлено, що представник позивачки ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції представляв інтереси на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги № ВС 1159036 від 06.09.2022, виданого на підставі договору від 16.08.2022 №01/16.08.2022; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність №000159 від 23.12.2014; подавав суду відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення, заперечення, клопотання, заяви та брав участь у судових засіданнях.
5.57.Крім того, апеляційним судом встановлено досягнення результату, визначеного у пункті 1.2 додаткової угоди, як правової підстави для сплати "гонорару успіху".
5.58.Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачка довела фактичне надання послуг на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
5.59.Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
5.60.Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5.61.Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
5.62.Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
5.63.При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
5.64.Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
5.65.Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
5.66.При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
5.67.Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
5.68.Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі викладеної у рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п.79 і 112).
5.69.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
5.70.Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
5.71.Оцінюючи розмір витрат на правову допомогу, які мають бути відшкодовані з відповідача-2 на користь позивача, апеляційний господарський суд виходив з того, що надані адвокатом послуги, з урахуванням категорії та складності цієї справи, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної його роботи, зокрема в частині питання розподілу судових витрат на правничу допомогу. Крім того, відповідно до вищенаведеного акта приймання виконаних робіт (ознайомлення з матеріалами справи, формування та пошук правової позиції, відзив на апеляційні скарги, додаткові пояснення у справі, заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, представництво інтересів у Західному апеляційному господарському суді, тощо), виконувалися адвокатом у двох судових інстанціях, незважаючи на те, що позиція позивачки по суті спору не змінювалася протягом розгляду судами справи. Окрім того, адвокат Лука Т.М., який складав процесуальні документи у справі (пояснення, відзив на апеляційну скаргу, заперечення) брав участь у судових засіданнях під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, тобто вже був обізнаний з фактичними обставинами справи та позицією учасників справи щодо суті спору.
5.72.Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд, зазначивши, що стягнення з відповідача-2 витрат у заявленій сумі (40000 грн) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача-2 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 10000,00 грн, який, на думку апеляційного суду, відповідає критеріям розумності та пропорційності у даній справі.
5.73.Отже, вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правову допомогу апеляційний суд належним чином перевірив обставини надання такої допомоги, співмірність, пропорційність та розумність таких вимог та дійшов обґрунтованого, належним чином мотивованого висновку про часткове задоволення поданої позивачем заяви про відшкодування цих витрат.
5.74.Щодо відшкодування заявленого позивачем "гонорару успіху", суд апеляційної інстанції виходив з такого.
5.75.Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
5.76.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
5.77.При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
5.78.З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
5.79.Вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку визначеного ними у фіксованому розмірі 15000,00 грн), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним з розглядом справи, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених позивачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - часткове задоволення позову позивачки, кореспондується з витратами, які остання має право відшкодувати на свою користь, як судові витрати, понесені нею на сплату гонорару успіху, за рахунок відповідча-2.
5.80.За висновком апеляційного суду, заявлений позивачем у цій справі розмір витрат у формі "гонорару успіху" у сумі 15000 грн, хоч опосередковано пов'язаний з розглядом справи, втім саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку (у пов'язаності) з розглядом даної справи (Західним апеляційним господарським судом залишено без змін оскаржувані судові рішення суду першої інстанції).
5.81.Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу, які були понесені позивачкою у зв'язку зі сплатою адвокату гонорару успіху, суд апеляційної інстанції, дотримуючись відповідних вимог процесуального законодавства, перевірив наявні у справі докази щодо підтвердження таких витрат, оцінив доводи сторін щодо них, та виклав належним чином аргументований висновок про співмірність пропорційність та розумність стягнення таких витрат у сумі 15000 грн.
5.82.Підсумовуючи наведене, розглянувши заяву Пеприк О.М. щодо розподілу судових витрат, надані заявницею докази, заперечення відповідача-2 щодо вказаної заяви, враховуючи пов'язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-2 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 25000,00 грн, з огляду на що, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду.
5.83.Доводи скаржника про безпідставність стягнення "гонорару успіху" з огляду на те, що позивачем у попередньому розрахунку судових витрат не зазначалось про будь-які домовленості між адвокатом і клієнтом щодо стягнення такого виду витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки в попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на правову допомогу позивач взагалі не зазначав про склад таких витрат, а лише визначив їх орієнтовну суму. Водночас, апеляційний суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу, стягнув такі витрати в загальному розмірі меншому ніж заявлено в попередньому розрахунку.
5.84.Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для стягнення компенсації витрат на правову допомогу внаслідок того, що представником позивача не було долучено детальний опис робіт із зазначеним витраченим часом, то колегія суддів звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
5.85.Так, оцінюючи зміст приписів частини третьої статті 126 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
5.86.Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
5.87.Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
5.88.Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
5.89.Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
5.90.А відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
5.91.Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про безпідставність стягнення витрат на правову допомогу через те, що при укладенні договору правової допомоги сторони не погодили ні ціну договору, ні порядку її обчислення. Суд зазначає, що як вартість послуг з правової допомоги, так і порядок її визначення, перебувають у площині відносин клієнта та його адвоката, тоді як суд, вирішуючи питання про відшкодування цих витрат, перевіряє чи були такі послуги фактично надані та оцінює їх співмірність, розумність та пропорційність. У цій справі не вбачається, що обставини, на які посилається відповідач-2, мали наслідком неможливість бути ознайомленим із загальним розміром витрат на правову допомогу, понесених позивачем, та заперечувати їх реальність, розумність та співмірність Таким чином, у спірних правовідносинах було дотримано принцип змагальності сторін, на забезпечення, зокрема, якого норми процесуального законодавства і встановлюють правила поведінки учасників спору у процедурі розподілу судових витрат та правила їх оцінки судом, а не лише з метою формального дотримання нормативних приписів.
5.92.Щодо посилання скаржника на те, що позивачем не було долучено докази оплати винагороди за надану правову допомогу на користь АО "Фавор", то Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022
5.93.Відповідач-2 також оскаржує додаткове рішення Господарського суду від 23.06.2022, яким стягнуто з ТОВ "Латориця" на користь ОСОБА_2 34500,00 грн витрат на правову допомогу.
5.94.Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2022 ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 51000,00 грн.
5.95.Місцевий господарський суд дослідив наявні в матеріалах докази та дійшов висновку, що з ТОВ "Латориця" необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 34500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5.96.Твердження скаржника ( ОСОБА_1 ) що стягнуті судом з ТОВ "Латориця" витрати на правову допомогу у сумі 34500,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці доводи стосуються захисту прав та інтересів ТОВ "Латориця", яке не оскаржує додаткове рішення суду щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу. Водночас такі доводи не стосуються прав ОСОБА_1 .
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
6.1.Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
6.4.Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційних скарг, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень та постанов не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022, постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №914/2405/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець