ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2023Справа № 910/9518/22
Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 408 871,20 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 408 871,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю № ПЗ/НХ-21739/НЮ від 23.09.2021 у частині здійснення своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/9518/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/9518/22 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.
20.10.2022 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що підприємство працює у кризових умовах, враховуючи форс-мажорні обставини зумовлені введенням військовим станом на території України з 24.02.2022 у зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, а також наявними кредиторськими заборгованостями інших контрагентів перед відповідачем.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
23.09.2021 Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" (далі - Постачальник/Позивач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Покупець/Відповідач) укладено Договір про закупівлю № ПЗ/НХ-21739/НЮ (далі - Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що у відповідності з цим договором Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю певну продукцію, далі - товар, відповідно до Специфікації №1, №2 (Додаток №1, №2), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.
Кількість та асортимент товару визначається у Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.4. Договору).
Відповідно до п. 3.1. та п 3.2. Договору ціна визначається даним Договором і приймається Сторонами: в національній валюті України. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації №1, №2 (Додаток №1, №2) включає вартість товару, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, транспортні витрати Постачальника згідно п.5.1. даного Договору. Сума Договору становить 1 705,800,00 грн., сума ПДВ 20% 341 160,00 грн., загальна сума разом з ПДВ 2 046 960,00 грн.
Згідно з п. 4.1. Договору оплата за кожну партію поставленого товару по даному Договору здійснюється Покупцем у безготівковій формі на 45 (сорок п'ятий) банківський день з дати реєстрації податкової накладної оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару.
Пунктом 4.3. Договору визначено, що оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Поставка товару здійснюється протягом 20 (двадцяти) робочих днів, на підставі відповідної письмової заявки Покупця, підписаної уповноваженими представниками Покупця. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе Покупець (п. 5.2 Договору).
Пунктом 13.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 р. (включно).
30.12.2021 сторони Додатковою угодою №1 від 30.12.2020 до Договору про закупівлю №ПЗ/НХ-21739/НЮ від 23.09.2021 сторони погодили відповідну до пункту 1.1., що у відповідності з цим договором Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю певну продукцію, далі - товар, відповідно до Специфікації №1, №2, №3, №4 (Додаток №1, №2, №3, №4), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з Специфікації №3 (Додаток №3 до Договору) найменування товару: Кільце лабіринтове еквівалент (кільце лабіринтове (воротник) для букс з внутрішнім діам. 250 мм), код МТР: 7441255, кількість: 127 шт., ціна: 568,00 грн. без ПДВ, загальна сума: 86 563,20 грн. з ПДВ та Специфікації №4 (Додаток №4 до Договору) найменування товару: Корпус букси з лабіринтом, код МТР: 8033170, кількість 42 шт., ціна: 6 395,00 грн. без ПДВ, загальна сума: 322 308,00 грн. з ПДВ.
Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 10 від 24.01.2022, яка підписана обома сторонами, на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець отримав товар загальною вартістю 408 871,20 грн. з ПДВ.
26.01.2022 позивачем було зареєстровану Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 24.01.2022 за №24012022, що підтверджується квитанцією ДПС України від 26.01.2022 та надав відповідачеві рахунок на оплату №11 від 24.01.2022 на суму 408 871,20 грн. за поставлений товар.
Позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено оплату поставленого товару на суму 408 871,20 грн., що і стало підставою для звернення до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 408 871,20 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковою накладною № 10 від 24.01.2022, а також рахунком на оплату № 11 від 24.01.2022 за Договором про закупівлю № ПЗ/НХ-21739/НЮ від 23.09.2021.
За отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого заборгованість відповідача за Договором складає 408 871,20 грн.
Факт заборгованості перед позивачем в розмірі 408 871,20 грн. відповідачем не заперечується.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 408 871,20 грн. підлягають задоволенню.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов'язань за Договором через настання форс-мажорних обставин, на підтвердженням чого надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 введено воєнний стан.
Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Згідно з пунктом 9.3. Договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, через які не може виконувати свої договірні зобов'язання, повинна негайно (не пізніше 3 (трьох) календарних днів) письмово повідомити іншу сторону про такі обставини та їх вплив на виконання відповідних зобов'язань.
Однак, судом встановлено, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про неможливість виконати зобов'язання, не надано належних доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 408 871,20 грн. основного боргу.
Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження надання адвокатом правової допомоги позивачем надано лише ордер серії АЕ № 1151720 від 06.09.2022 на адвоката Переверзева І.В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 2510 від 15.05.2012 на підставі Договору про надання правової допомоги № 850 від 31.08.2022, який до матеріалів справи позивачем надано не було.
За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна та інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 та п. 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 914/1605/18).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, ціні позову та (або) значенню справи.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 671/1957/20, провадження № 61-9039св21.
В матеріалах справи відсутній Договір про надання правової допомоги № 850 від 31.08.2022, що унеможливлює встановлення судом на підставі належних доказів факту надання правничої допомоги та прийняття її позивачем.
При здійсненні розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг. Таку позицію виклав Верховний Суд в додатковій постанові від 07.12.2018 у справі № 922/749/18.
За таких обставин, суд, враховуючи вказані вище положення законодавства, оцінивши належні та допустимі докази, подані сторонами, дійшов висновку про те, що позивачем належним чином не обґрунтовано і не доведено факту прийняття наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 850 від 31.08.2022.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.
З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом січня-червня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».
Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.
Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/9518/22 виготовлено 22.06.2023.
Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 408 871,20 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Січеславський шлях, будинок 2; ідентифікаційний код: 31523315) основний борг в сумі 408 871 (чотириста вісім тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 133 (три тисячі вісімсот тридцять одну) грн. 07 коп.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2023.
Суддя І.В. Приходько