22 червня 2023 рокуСправа № 161/1280/23 пров. № А/857/5721/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - капрала поліції Жовніра Віктора Олександровича та Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2023 року (суддя Крупінська С.С., м.Луцьк, повний текст складено 16 березня 2023 року), -
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - капрала поліції Жовніра В.О. (далі - Поліцейський, УПП, ДПП відповідно) та УПП в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.12.2022 серія БАБ №551787 (далі - Постанова), провадження у справі закрити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що факт керування позивачем транспортним засобом будучи позбавленим права керування є неправомірним, з огляду на те, що судове рішення, яким останнього позбавлено права на керування оскаржується в касаційному порядку.
Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Позивач просив проводити розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що складена Поліцейським Постанова є належним і допустимим доказом правомірності рішення, дій відповідача по справі.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 11.12.2022 о 14/06 год в м.Луцьку, по вул.Домни водій керував транспортним засобом «Seat Ibiza», д.н.з. НОМЕР_1 (далі - ТЗ) здійснив зупинку транспортного засобу у два та більше ряди, здійснив зупинку на перехресті та будучи позбавленим права керування ТЗ строком на 36 місяців, відповідно до ухвали Волинського апеляційного суду від 14 липня 2022 року в справі № 161/8641/20 (далі - Ухвала суду), порушив пункт 15.4, 2.1 а «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
На підставі наведеного Поліцейським винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 та частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн (а.с.6).
За змістом статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 15.4 ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.
Згідно з підпункту «а» пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приписами підпункту «а» пункту 2.4 розділу 2 ПДР визначено, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відтак, вищенаведеними нормами, за власниками транспортних засобів, закріплений обов'язок під час експлуатації такого мати при собі перелічені документи.
Частина четверта статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
В підтвердження обставин вчинення скаржником порушення за оскаржуваною Постановою представниками відповідача до суду першої інстанції було надано відеозапис на якому зафіксовано, що порушення ПДР визнається самим ОСОБА_1 , а саме здійснення ним зупинки транспортного засобу на перехресті та те, що останній був за кермом без відповідно права керування ТЗ, і не заперечував протилежного, тобто керування автомобілем іншою особою.
Вироком Луцького міськрайонного суду від 29 грудня 2021 року (справа № 161/8641/20), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК), призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, який був змінений Ухвалою суду, ОСОБА_1 на підставі статті 75 КК ОСОБА_1 було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 роки не вчинить нового злочину, і виконає передбачені частиною першою пунктами 1, 2 статті 76 КК обов'язки, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. В решті вирок залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 травня 2023 року Ухвалу суду скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд, звертає увагу на те, що порушення позивачем було вчинено 11.12.2022, вирок суду датований 29.12.2021, набрав законної сили 14.07.2022, тобто станом на час виникнення спірних відносин, позивач здійснював рух ТЗ будучи позбавленим права керування ТЗ, відтак у Поліцейського були всі підстави для притягнення скаржника до відповідальності.
Подальше скасування в касаційному порядку Ухвалу суду не змінює наведених вище висновків.
В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для притягнення скаржника до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний