Справа №367/1832/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3274/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
20 червня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2023 року, якою продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України на строк 60 днів, тобто до 22 червня 2023 року включно та визначено розмір застави у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн. -
В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 1202260480000157, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2023 року продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України на строк 60 днів, тобто до 22 червня 2023 року включно, визначено заставу у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову, якою ОСОБА_6 обрати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою. Вважає, що дослідженні слідчим суддею матеріали клопотання слідчого не підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні та висновках оскаржуваній ухвалі висновки судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Вважає, що прокурором не доведено жодного доказу, який підтверджує існування наведених прокурором ризиків, як і не було обґрунтовано їх існування. Крім того, вважає, що поза увагою залишились його характеризуючі данні, зокрема, про те що він одружений, має матір пенсіонерку 1944 року народження, має місце проживання та позитивно характеризується. Посилається на рішення ЄСПЛ де вказує те, що тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів тримання особи під вартою.
Заслухавши думку обвинуваченого який підтримав апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції були заслухані пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Всупереч доводам апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 належним чином дослідив всі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, дані, що характеризують особу обвинуваченого, характер та тяжкість кримінального правопорушення, який йому інкриміновано, та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, він раніше неодноразово судимий, останній раз 19.12.2016 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого, на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд взяв до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та правильно прийшов до переконання, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених даних, які б на теперішній час унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Таким чином, твердження захисника та обвинуваченого про те, що судом не досліджувалось, чи може бути до обвинуваченого застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд дослідив доводи сторони захисту про зміну забіжного заходу на більш м'який та знайшов їх необґрунтованими, так як не доведено, що більш м'які запобіжні заходи будуть гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Крім того, наявність у обвинуваченого місця проживання та сім'ї не може слугувати гарантією відсутності у обвинуваченого наміру переховуватись від суду та органів слідства, наміру вчинити інше кримінальне правопорушення чи незаконно впливати на свідків та потерпілих в цьому кримінальному правопорушенні та не виключає можливість продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На думку колегії суддів, обставини, які зазначені обвинуваченим та його захисником в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні, всупереч доводам захисника, відповідним і достатнім є визначений судом першої інстанції розмір застави.
Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, врахував обставини та тяжкість кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_6 його майновий стан, та дійшов до обґрунтованого висновку щодо необхідності визначити обвинуваченому заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять грн.), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання покладених на нього обов'язків.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, доводів на спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції захисником та обвинуваченим не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення без змін.
Керуючись положеннями ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2023 року, якою продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України на строк 60 днів, тобто до 22 червня 2023 року включно та визначено розмір застави у розмірі 214 720 грн.- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя