єдиний унікальний номер справи: 757/33897/21-ц
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3458/2023
02 травня 2023року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
секретаря Рагушіна І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Оксимчука Андрія Олександровича, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л.,
у цивільній справі №757/33897/21-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 за результатами розгляду якого просив стягнути з останнього кошти у сумі 500 доларі США.
В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що з метою врегулювання спору у справі № 759/765/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію, 02 жовтня 2019 року сторони домовилися, що за визнання позовних вимог ОСОБА_2 у вказаній справі, ОСОБА_1 сплатить йому кошти у сумі 1 500 доларів США. Того ж дня, ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 1 000 доларів США, а залишок коштів у сумі 500 доларів США, зобов'язався сплатити після ухвалення рішення суду. Проте, після ухвалення та набрання законної сили рішенням суду по вказаній справі, ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, кошти у сумі 500 доларів США не сплатив, що стало підставою для звернення до суду.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого просив:
- визнати недійсним правочин, укладений між ним та ОСОБА_2 , виражений у зобов'язанні передати кошти у розмірі 2500 доларів США в обмін на заяву про визнання позову у цивільній справі №759/765/19;
- в порядку реституції повернути кошти сплачені на користь ОСОБА_2 в сумі 2000 доларів США;
- стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування збитків та моральної шкоди у подвійному розмірі гривневий еквівалент 2 000 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що складена ним розписка на суму 500 доларів США, обумовлена домовленістю сторін про надання ОСОБА_2 заяви про визнання позову у справі № 759/765/19 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Проте, вказана розписка не є борговою, кошти у сумі 500 доларів США ОСОБА_1 не отримував, вказані кошти ОСОБА_2 вимагає за визнання позову, що не є ні роботою, ні послугою, а є нічим іншим, як шантаж та психологічним тиском.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 500 доларів США.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Оксимчука А.О. подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги, задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що ОСОБА_2 визнає, що ОСОБА_1 склав розписку в обмін на заяву про визнання позову у справі № 759/765/19, тобто, вказана розписка не є борговою. Крім того, ОСОБА_2 заявив до суду про існування зобов'язання ОСОБА_1 перед ним у розмірі 1 500 доларів США, при цьому, суд встанови, що ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 - 2 000 доларів США, отже доказами наявними у матеріалах справи підтверджується факт надмірної сплати ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2 , а не наявність заборгованості, як зазначено у позові. Вказує на психологічний тиск на нього з боку ОСОБА_3 , який став підставою для складення розписки.
01 лютого 2023 року від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Зазначаючи, 02 жовтня 2019 року у приміщенні суду в присутності адвокатів сторони домовилися, що ОСОБА_2 , як відповідач по справі № 759/765/19 визнає позовні вимоги , а ОСОБА_1 сплачує йому за це 2 500 доларів США. Відповідно до вказаної домовленості ОСОБА_1 сплатив 2 000 долари США та отримав відповідну розписку від ОСОБА_2 , а залишок у сумі 500 доларів США зобов'язався сплатити після розгляду справи № 759/765/19. Проте, кошти у сумі 500 доларів США ОСОБА_1 не сплатив. Доказів здійснення на нього психологічного тиску, останній не надав.
Учасники справи будучи повідомленими про розгляд справи у встановленому законом порядку в судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.
До початку розгляду справи від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про проведення судового засідання у його відсутність та відсутність його представника.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність незявившихся осіб в силу вимог ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року у справі № 759/765/19 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію, задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:670:269, від 26 липня 2017 року, зареєстрованого за №764, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненко В.О.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36329947 від 26.07.2017 року 20:12:38, з присвоєним реєстраційним номером об'єкта: 1310962780386, номер запису про право власності: 21579731 (а.с. 05).
02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 видав розписку, якою зобов'язувався передати ОСОБА_2 500 доларів США після скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №8000000000:75:670:269 (а.с. 09).
02 жовтня 2019 року ОСОБА_2 видав розписку про отримання від ОСОБА_1 2000 доларів США в рахунок часткового покриття збитків, пов'язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №8000000000:75:670:269, укладений між ОСОБА_4 та незаконністю державної реєстрації права власності. В свою чергу він визнавав власником земельної ділянки ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №8000000000:75:670:269 та не заперечував проти визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію права та її обтяження (а.с. 44).
15 жовтня 2020 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості, яку останній отримав 24 жовтня 2020 року (а.с. 7, 8).
Задовольняючи первісні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання передати ОСОБА_2 щодо сплати коштів за визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки однак, зазначені зобов'язання у строки, обумовлені сторонами та за вимогою ОСОБА_2 , не виконав.
Проте погодитися з таким висновком суду неможливо, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно приписів ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що 02 жовтня 2019 року у справі № 2/759/3178/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус КМНО Мартиненко В.О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію, з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок сторони домовилися, що ОСОБА_2 , як відповідач по справі, визнає позовні вимоги, а ОСОБА_1 сплачує йому за це 1 500 доларів США. Того ж дня, ОСОБА_1 сплатив 1 000 доларів США, а залишок в розмірі 500 доларів США, зобов'язався сплатити після скасування оскаржуваного договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Згідно розписки від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зобов'язувався передати ОСОБА_2 500 доларів США після скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №8000000000:75:670:269.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року у справі № 759/765/19 (провадження № 2/759/3178/19) позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію, задоволено.
02 жовтня 2019 року ОСОБА_2 видав розписку про отримання від ОСОБА_1 2000 доларів США в рахунок часткового покриття збитків, пов'язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №8000000000:75:670:269, укладений між ОСОБА_4 та незаконністю державної реєстрації права власності.
З вказаного вбачається, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 заявив про існування зобов'язання ОСОБА_1 перед ним у розмірі 1 500 доларів США, при цьому, згідно розписки від 02 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 2000 доларів США в рахунок часткового покриття збитків, пов'язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що свідчить про виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед ОСОБА_2 щодо сплати коштів за визнання останнім позовних вимог у справі № 759/765/19 (провадження № 2/759/3178/19).
Враховуючи наведене, підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 500 доларів США, не підлягали задоволенню, а відтак, рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, про відмову у задоволенні вимог у зазначеній частині.
Отже, доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для стягнення зі скаржника коштів у сумі 500 доларів США знайшли своє підтвердження.
Щодо вимог скаржника в частині визнання правочину недійсним, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріали справи доказів на підтвердження того, що розписка була написана ОСОБА_1 під впливом примусу зі сторони позивача чи будь-яких інших осіб.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно приписів ч.ч. 1-2 ст. 205 ЦК України Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Частинами 1-5 ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно приписів ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно розписки від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зобов'язувався передати ОСОБА_2 500 доларів США після скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №8000000000:75:670:269.
При цьому, доказів на підтвердження того, що написання вказаної розписки відбулося під дією погроз та психологічного тиску з боку ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. Самі лише посилання скаржника на наявність з боку ОСОБА_2 психологічного тиску та погроз, не є доказами в розумінні приписів ст. 76 ЦПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання правочину недійсним з підстав укладення його під дією погроз та психологічного тиску.
Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 500 доларів США ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи у зв'язку з чим, підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В частині відсутності підстав для визнання правочину недійсним, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, за повного з'ясування обставин, що мають значення для справи і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, на користь скаржника з позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 362 грн.
Керуючись ст.ст.368, 372, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Оксимчука Андрія Олександровича задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та в часті стягнення з ОСОБА_2 до ОСОБА_1 судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення за яким:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого: АДРЕСА_4 ) судовий збір у сумі 1 362 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 червня 2023 року.
Суддя-доповідач: Судді: