Справа № 539/1741/23
Провадження № 2/539/500/2023
19.06.2023 м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Овчаренко О.Л.
за участю секретаря Бобир Т.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Мітасьової О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні заяву Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» про визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості та зобов'язання списати надмірно нарахований борг, -
У провадженні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування заборгованості за послуги теплопостачання квартири АДРЕСА_1 та місць загального користування будинку АДРЕСА_2 , зобов'язання списати надмірно нарахований борг. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем здійснювалося нарахування позивачу плати за зазначені послуги з порушенням встановленого законодавством порядку, зокрема було застосовано інший розмір тарифу ніж іншим споживачам послуги у вказаному будинку.
14.06.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання (заяву) про забезпечення доказів, в якому просив доручити Комунальному підприємству «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області провести технічну інвентаризацію приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з виготовленням відповідної документації. Зобов'язати позивача ОСОБА_2 забезпечити техніку КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області вільний доступ до цього приміщення у зазначені дату та час. В обгрунтування клопотання (заяви) зазначено, що позивач зазначає правовий статус належного йому приміщення - квартира, а тому нарахування плати за послуги з теплопостачання має здійснюватись за тарифом для категорії «населення». Відповідач вважає, що зазначена квартира фактично не є житловим приміщенням в розумінні житлового законодавства, оскільки втратила призначення і придатність для постійного або тимчасового проживання в ній внаслідок реконструкції та використовується для розміщення офісу. Тому нарахування плати за послуги з теплопостачання має здійснюватись за тарифом для категорії «інші споживачі». Відповідач звернувся до Лубенського міського голови з проханням створити відповідну комісію для проведення перевірки та підтвердження факту, що квартира на теперішній час не є житловим приміщенням. Відповідач мав намір надати суду акт за результатами роботи комісії, але на своє звернення отримав відповідь про те, що квартира є об'єктом будівництва і в силу чинного законодавства у відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Лубенської міської ради немає можливості провести відповідну перевірку об'єкта нерухомості. Тому відповідач позбавлений можливості підтвердити свою позицію щодо зміни функціонального призначення квартири з житлового на нежитлове належними та допустимими доказами. Вважає, що актуальний технічний паспорт нерухомого майна, складений за результатами технічної інвентаризації, дозволить спростувати твердження позивача про те, що квартира є житловим приміщенням. Надати такий доказ відповідач самостійно не може, оскільки відповідач не входить до кола осіб, на замовлення яких може бути проведено технічну інвентаризацію квартири, а позивач проти огляду квартири категорично заперечує. У підготовчому засіданні представник відповідача просила задовольнити заяву про забезпечення доказів.
Представник позивача заперечувала проти задоволенні заяви, пославшись на її безпідставність. Суд, вивчивши доводи заяви про забезпечення доказів, вислухавши представників сторін, дійшов наступного висновку. Згідно ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Тобто забезпечення доказів - це їх процесуальна фіксація судом під час розгляду справи з метою використання їх в якості доказів, якщо згодом їх подача стане неможливою або утрудненою. Їх мета - фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки в подальшому при розгляді справи. Таким чином, положеннями ст.116 ЦПК України визначено умови, за яких суд може вжити заходи для забезпечення доказів (якщо засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим) і такі стосуються засобів доказування, які існують в природі на момент вжиття заходів забезпечення.
Водночас наведені норми ЦПК України не можуть бути застосовані судом з метою створення цих доказів. Судом встановлено, що між сторонами наявний спір щодо розміру нарахованої позивачу як власнику нерухомого майна заборгованості за послуги теплопостачання та місць загального користування будинку. З метою встановлення того, що належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомого майна фактично не є житловим приміщенням в розумінні житлового законодавства, оскільки втратив призначення та придатність для постійного або тимчасового проживання в ньому внаслідок реконструкції та використовується для розміщення офісу, відповідач просить забезпечити докази шляхом доступу до приміщення цього об'єкту з метою його технічної інвентаризації. Процедура та підстави проведення інвентаризації об'єктів нерухомого майна визначаються Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186) (далі - Інструкція). Відповідно до п. 2 Інструкції, технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об'єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об'єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов'язковим внесенням відомостей про об'єкт нерухомого майна до Реєстру об'єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру). Згідно з положеннями п. 26 Інструкції технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна здійснюють за ініціативою замовника або його довіреної особи на підставі оформленого договору із суб'єктом господарювання. Технічну інвентаризацію може бути проведено на підставі рішення суду в межах забезпечення позову. Отже, вказані норми свідчать про те, що інвентаризація спрямована на створення певних документів, які є в подальшому підставою для реєстрації об'єктів нерухомого майна, проводиться така тільки за ініціативою замовника (п. 2 Інструкції) або на підставі рішення суду в межах забезпечення позову. Натомість процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено, на що вказав Верховний Суд у постановах від 01.04.2020 у справі № 367/6751/18-ц, від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18. Відповідач у заяві про забезпечення доказів просить доручити Комунальному підприємству «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області провести технічну інвентаризацію приміщення, власником якого є позивач, з виготовленням відповідної документації, а також зобов'язати позивача забезпечити вільний доступ до цього приміщення. Тобто вказаний відповідачем спосіб спрямований не на збереження (подання суду) доказу, який вже існує, але перебуває в іншої особи, а на його створення. При цьому реалізує його через інститут запезпечення доказів, що не відповідає вимогам вищезазначеної Інструкції та вимогам ЦПК України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заява представника відповідача за своєю суттю не є заявою про забезпечення доказів в розумінні статті 116 ЦПК України, тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 252, 260, 261 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви відповідача Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» про забезпечення доказів.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала в повному обсязі складена 22.06.2023.
Суддя О.Л. Овчаренко