Справа № 350/974/23
Номер провадження 1-кс/350/218/2023
22 червня 2023 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12023091220000004 від 05.01.2023 у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України-
з участю сторін кримінального провадження:
слідчого ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_3 ,
суд
Слідчий-начальник СВ відділення поліції №2 (сел.Рожнятів) Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, яке було погоджене прокурором Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_5 та відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
У клопотанні слідчий просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці без застосування електронних засобів контролю із забороною залишати житло, а саме будинок АДРЕСА_1 та покласти на нього такі обов'язки: - прибувати за першою вимогою до слідчого (визначеної службової особи), прокурора та суду на призначений час; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; - не відлучатися за межі села Луги без дозволу слідчого, прокурора або суду у вказані вище терміни, відповідно поза встановленим часом заборони залишати житло.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 27 вересня 2022 року ОСОБА_3 , відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 1 та ст. 27 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року, будучи військовозобов'язаним, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проходження військово-лікарської комісії. Того ж числа ОСОБА_6 пройшов військово-лікарську комісію у зазначеній установі, за результатами проходження якої, відповідно до довідки №2/12 від 06 січня 2023 року, він визнаний придатним за станом здоров'я до військової служби.
Встановивши, відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали б ОСОБА_6 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було вручено повістку ОСОБА_6 та роз'яснено її зміст та наслідки неприбуття, зокрема: необхідність прибуття о 10 годині 30 січня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого відправлення до Збройних сил України для проходження військової служби. Отримавши повістку, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної 24 лютого 2022 року, згідно з Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», на особливий період, а саме в період воєнного стану, введеного із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовження строку його дії, відповідно до Указу Президента України №133/2022 та який в подальшому продовжений Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-IX, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 годині 30 січня 2023 року, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Слідчий зазначив, що існують ризики, передбачені пунктами 1 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також слідчий вважає, що є цілком обґрунтовані підстави вважати, що за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт, підозрюваний ОСОБА_3 не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_5 підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з підстав, викладених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_3 не заперечив щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши учасників судового провадження, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Розділ ІІ Кримінально процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити зазначені дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що 05.01.2023 відділенням поліції №2 (сел.Рожнятів) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12023091220000004 з кримінальною кваліфікацією кримінального правопорушення за ст.336 КК України.
Копією повідомлення про підозру у вчиненні злочину від 17.04.2023 підтверджено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України. Вказане повідомлення вручено у порядку ч. 1 ст. 278 КПК України дідусю ОСОБА_3 - ОСОБА_7 17.04.2023. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom»).
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, перевіряючи обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_6 слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на її обґрунтованість, підтверджуються долученими до матеріалів клопотання, а саме:
- копією протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 22.06.2023 (а.с. 24-25);
- копією протоколів допиту свідків ОСОБА_8 від 17.01.2023, та ОСОБА_9 від 17.01.2023 (а.с. 10-12);
- копією довідки військо-лікарської комісії від 27.09.2022 (а.с. 8);
- копією розписки про отримання повістки на ім'я ОСОБА_3 від 27.09.2022 (а.с. 6);
- копією картки обстеження та медичного огляду від 27.09.2023 (а.с. 9);
Як визначено в положеннях ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Стосовно ризиків кримінального провадження слідчий суддя вважає за потрібне зазначити таке.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення яких клопоче слідчий у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Суд вважає, що станом на день розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту існують ризики, заявлені слідчим у цьому клопотанні передбачені п.п.1, 4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В обґрунтування першого ризику, слідчий суддя бере до уваги той факт, що ризик переховування від органів досудового розслідування і його потенційне ув'язнення в майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. До такого висновку слід прийти з урахуванням того, що підозрюваний більше двох місяців перезховувався від органів досудового розслідування на виклики не з'являвся, він неодружений, не працює, а тому немає жодних зобов'язань за місцем свого проживання.
В обґрунтування другого ризику слід зазначити, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема ухилятись для явки до органів досудового розслідування для проведення слідчих дій, ухилятись від отримання повісток чи повідомлень для явки для проведення слідчих дій тощо.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності додаткові обставини.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Окрім наявності вищезазначених ризиків, суд враховує, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, яке згідно ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, вік та особу обвинуваченого, стан його здоров'я та сімейний стан.
Оцінюючи вищенаведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази доводять існування обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому злочину; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1 та 4 ч.1 ст.177 КПК України, на які у клопотанні посилається сторона обвинувачення; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Все вищевикладене в сукупності, свідчить про доцільність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, забезпечить виконання покладених на нього обов'язків та виключає можливість ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування та суду або вчиненню інших дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а тому суд не вбачає підстав для застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Окрім цього, прокурором доведено необхідність застосування до ОСОБА_3 цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю із покладенням на нього обов'язків передбачених КПК України.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом та строк дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, слід визначити з урахуванням вимог ч.6 ст.181 та ч.6 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 181, 194, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого-начальника СВ відділення поліції №2 (сел.Рожнятів) Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, строком на 2 місяці, заборонивши залишати місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , такі обов'язки:
1) прибувати за першою вимогою до слідчого (визначеної службової особи), прокурора та суду на призначений час;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) не відлучатися за межі с. Луги без дозволу слідчого, прокурора або суду у вказані вище терміни, відповідно поза встановленим часом заборони залишати житло.
Ці зобов'язання застосовуються до підозрюваного на строк два місяці з дати винесення ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до вимог ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1