Справа №:755/6127/23
Провадження №: 2-з/755/133/23
"20" червня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Яровенко Н.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову,
В провадження Дніпровського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом АТ "Таскомбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.
До суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 20220867.
В обґрунтування вимог заяви позивач зазначає, що накладення арешту на нерухоме майно зможе реально забезпечити виконання рішення суду.
У відповідності до ч. 4 ст. 153 ЦПК України, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові документи, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1ст. 151 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Враховуючі наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека (ризик) ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною. Суд оцінює необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються. При цьому єдиними передбаченими законом підставами для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання чи неможливості виконання рішення суду у справі та ефективного захисту прав або інтересів позивача.
Судом встановлено, що з викладених у заяві про забезпечення позову обставин вбачається, що між сторонами існує спір та предметом позову є вимоги про: солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту №ТФК 09 липня 2021 року 15-2021 від 10 грудня 2021 року у розмірі 495 056 (чотириста дев'яносто п'ять тисяч п'ятдесят шість) гривень 38 копійок, з яких: 422 063,20 грн. заборгованість по основному боргу; 60 624, 18 грн. заборгованість по процентам; 12 369,00 грн. заборгованість по комісії.
Метою для застосування заходів забезпечення позову позивач зазначає ризик ускладнення виконання та/або неможливості виконання рішення суду у справі.
Однак, заява обмежена обґрунтуванням позовних вимог про стягнення заборгованості по суті, що є недостатнім для вирішення питання саме про такий захід забезпечення позову як арешт майна.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд, вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, прикладені документи, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки заява позивача не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 149- 153 ЦПК України,
У задоволенні заяви позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О. Яровенко