Справа № 148/1018/23
Провадження №1-кп/148/135/23
21 червня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,
з боку захисту - обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина кримінальне провадження №12023025180000078, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Марксово Немирівського району Вінницької області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 восени 2021 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, з метою незаконного отримання посвідчення водія, без передбаченого законом дозволу, попередньо домовившись із невстановленою особою за грошову винагороду в сумі 6000 грн., незаконно придбав у вказаної особи підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 із категоріями «В 1», «В», видане ТСЦ 8043 від 01.10.2021 на його ім'я, для подальшого його використання за призначенням, яке отримане в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами».
У подальшому ОСОБА_4 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 24.05.2023 близько 21:00 години, керуючи автомобілем марки ВАЗ, моделі 2115, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був зупинений працівниками СРПП Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області по вул. Леонтовича в с. Нестерварка Тульчинського району Вінницької області, та під час перевірки останніми документів, достовірно знаючи про те, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим, діючи умисно, надав для перевірки працівнику поліції посвідчення водія зі своїм фото, видане на його ім'я, серії НОМЕР_3 , таким чином використавши завідомо підроблений документ.
Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів №СЕ-19/102-23/9720-ДД від 29.05.2023 бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_3 , заповнене на ім'я ОСОБА_4 , що видане 01.10.2021 ТСЦ 8043, не відповідає встановленим зразкам аналогічних бланків посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України, та штрихи фонових зображень захисної сітки, бланкового тексту, штрихи серії, номеру бланку та вихідних даних підприємства-виробника нанесено струминним способом друку з використанням знакодрукуючого пристрою.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.
Одночасно з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, яка укладена 31.05.2023 між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 .
За змістом даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 358 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн.);
В угоді зазначені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також зазначені наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 358 КК України, та пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом. Просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджене покарання, при цьому вказав, що угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу.
Захисник ОСОБА_5 підтвердив позицію обвинуваченого, заявив про відсутність будь-якого впливу на його підзахисного, добровільність укладення ним угоди, а тому просив затвердити угоду у кримінальному провадженні.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання.
Суд, вислухавши обвинуваченого, захисника, прокурора та дослідивши матеріали кримінального провадження, доходить наступних висновків.
Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
У пункті 2 ч. 1 ст. 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно положень ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій та переходить до розгляду угоди.
Згідно ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Так, подана на затвердження угода про визнання винуватості, у повній мірі відповідає вимогам ст. 472 КПК України щодо її форми та змісту, датована та підписана відповідними сторонами, включаючи захисника, участь якого з моменту її ініціювання є обов'язковою.
Кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 358 КК України, у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_4 , за максимальною санкцією відповідно до визначеної у ст. 12 КК України класифікації є кримінальним проступком, можливість застосування угоди про визнання винуватості щодо якого прямо передбачена законом.
Погоджене сторонами угоди покарання перебуває в межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України та повністю усвідомлює наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, за результатом чого не отримано заяв сторін про відмову від угоди про визнання винуватості.
Суд також переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним і воно не стало наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Отже, в підготовчому судовому засіданні судом встановлено відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального та кримінального закону, визначено правильність правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненням якого шкода заподіяна лише суспільним інтересам, тяжкість даного кримінальних правопорушення передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не виявлено обгрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним; чи виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань є очевидно неможливим; не виявлено відсутності фактичних підстав для визнання винуватості, що у сукупності дає підстави для висновку про відсутність в даному конкретному випадку застережених законом підстав для відмови у затвердженні умов угоди про визнання винуватості.
З огляду на викладене, суд вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Також судом враховується, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимий.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 31.05.2023 між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_3 , і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 473-475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 31 травня 2023 року, укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023025180000078 від 25.05.2023.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 358 КК України, призначивши йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).
Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 , яке зберігається при матеріалах кримінального провадження, - знищити, скасувавши з нього арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 31.05.2023.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1912 грн. (одну тисячу дев'ятсот дванадцять гривень) витрат на залучення експерта.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України
Суддя ОСОБА_1