ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/895/23
провадження № 2/753/2731/23
24 травня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Осіпенко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Тарасової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди в обґрунтування якого зазначила наступне.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва (справа №753/7718/21) від 15.11.2021 на її користь стягнуто з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 98835грн., інфляційні втрати в сумі 4005,11грн., 3% річних в сумі 758,18грн. та судовий збір в сумі 1489,98грн., а всього - 105088,27грн. Постановою Київського апеляційного суду від 09.08.2022 вказане рішення залишено без змін. 06.10.2022 за вказаним рішенням видано виконавчий лист, а 27.10.2022 відкрито виконавче провадження №70178058. Станом на день подання позову, ОСОБА_2 сплатив лише 11824,39грн. від загальної суми борги. Зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не виплачує їй грошові кошти відповідно до рішення суду, вона має право на стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за період з 12.04.2021 по 14.01.2023 на загальну суму 38081,06грн., яку просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 . Крім цього, у зв'язку з безпідставним одержанням відповідачем її коштів, вона перенесла сильні душевні потрясіння, втратила відчуття довіри до людей, що вплинуло на її особисті та сімейні стосунки. Внаслідок постійного та масивного психологічного стресу у неї стався ішемічний інсульт з помірним лівобічним геміпарезом, внаслідок чого вона перебувала на стаціонарному лікуванні у міській клінічній лікарні №7 м.Харкова. Тому з урахуванням заподіяних їй моральних страждань, характеру та тривалості порушення її прав і вжитих нею для їх відновлення заходів, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 спричинену їй моральну шкоду в розмірі 49717,50грн. та судові витрати в розмірі 32грн.
31.03.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, згідно якого останній просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, посилаючись на його необґрунтованість (а.с.83-86).
10.04.2023 через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 , в якій зазначила, що заперечення, які наведені у відзиві заслуговують на критичну оцінку та не спростовують заявлених нею позовних вимог (а.с.90-94).
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, через канцелярію суду надала заяву в якій просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.140).
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, через канцелярію суду представник відповідача надав заяву в якій просила справу розглянути у їх відсутність, підтримують заперечення викладені у відзиві (а.с.149).
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вирішив розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 15.11.2021 у справі №753/7718/21 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто на її користь з ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в сумі 98835грн., інфляційні втрати в сумі 4055,11грн., три відсотки річних у сумі 758,18грн. та судовий збір в сумі 1489,98грн., а всього - 105088,27грн. (а.с.15-19).
Постановою Київського апеляційного суду від 09.08.2022, вищевказане рішення Дарницького районного суду м.Києва від 15.11.2021 було залишено без змін (а.с.20-26).
Станом на 14.01.2023 ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 11824,39грн.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Між сторонами виникли правовідносини, щодо неналежного виконання відповідачем рішення суду про стягнення грошових коштів.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ч.2 ст.625 ЦК України, визначено, що у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Отже, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Позивачка ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 зокрема індекс інфляції та трьох відсотків річних нарахованих за період з 12.04.2021 по 14.01.2023 за невиконання грошового зобов'язання, підтвердженого рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.11.2021.
Відповідач ОСОБА_2 на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 15.11.2021 мав грошове зобов'язання перед ОСОБА_1 в загальній сумі 105088,27грн.
Станом на 14.01.2023, відповідач ОСОБА_2 сплатив на рахунок ОСОБА_1 заборгованість на суму 11824,39грн. (а.с.27).
З огляду на те, що відповідач не в повній мірі виконав своє грошове зобов'язання, у позивачки ОСОБА_1 виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст.625 ЦК України.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 стягнення інфляційних витрат в сумі 32908,43грн. та 3% річних у сумі 5172,63грн. підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 відшкодування за завдану моральну шкоду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.27 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з правової позиції викладеної у п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує завдання їй моральної шкоди безпідставністю утримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів позивачки.
Так, рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 15.11.2021 у справі №753/7718/21 встановлено, що відповідач отримав від позивачки 98835грн. за послугу, яка ним не була надана. Зазначені кошти не були повернуті позивачці у зв'язку з чим, були визнані судом безпідставно набутим майном.
При розгляді даної справи судом встановлено, що вказані безпідставно набуті кошти були повернуті позивачці відповідачем тільки 04.05.2023. Тобто, в період тривалого часу (декілька років), позивачка не мала можливості користуватись належними їй грошовими коштами, що є порушенням права власності в розумінні ст.ст.316, 317 ЦК України.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, до компетенції власника належать: право володіння; право користування; право розпорядження своєю власністю на власний розсуд.
Оскільки право власності позивачки на грошові кошти було порушене відповідачем, вона як власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди, що передбачено ч.3 ст.386 ЦК України.
З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, враховуючи ступінь душевних страждань, що позивачка понесла внаслідок неповернення в добровільному порядку грошових коштів, що потягло негативні емоції, завдано хвилювання та втрату спокою, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивачки 5000грн. відшкодування моральної шкоди.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265, 268 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) інфляційні втрати в сумі 32908,43грн., три проценти річних в сумі 5172,63грн., моральну шкоду в сумі 5000грн. та судовий збір в сумі 2147,20грн., а всього - 45228 (сорок п'ять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 26 (двадцять шість) копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду буде складено 02 червня 2023 року.
Суддя: Л.М. Осіпенко