Справа №705/2164/23
1-кп/705/963/23
21 червня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'яний Міст Первомайського району, Миколаївської області, громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, сержанта з матеріального забезпечення 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «штаб-сержант», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,
ОСОБА_4 20.11.2022, біля 22:30 год., в порушення вимог ст.. 9, 11, 49, 50, 58, 59 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння під час несення служби, будучи озброєним автоматом АКС-74 № НОМЕР_2 , знаходячись у постовому будинку посту № НОМЕР_3 , розташованому на території вивільненого військового містечка № НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, виражаючи явну зневагу до військового колективу та підлеглих, прагнучи продемонструвати підлеглим солдатам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свою уявну перевагу над ними та фізичну силу, підкорити останніх своїй волі, підняти свій уявний авторитет у військовому колективі, застосував насильство щодо підлеглих, а саме: притиснув спиною солдата ОСОБА_7 до стіни постового будинку, після чого повернувшись до нього в напівоберт ліворуч, наніс йому один удар ліктем лівої руки в обличчя, в область перенісся. В продовження свого злочинного умислу ОСОБА_4 сів поруч із солдатом ОСОБА_8 на лавочку у постовому будинку та наніс йому 5 послідовних ударів в обличчя тильною стороною долоні правої руки, після чого наніс ще один сильний удар тильною стороною долоні правої руки в обличчя солдату ОСОБА_6 . Внаслідок вищеописаних злочинних дій штаб-сержанта ОСОБА_4 солдат ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток спинки носу без зміщення уламків, садна та синця спинки носу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а солдат ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді садна верхньої губи по середні під носом, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 426-1 КК України, як застосування насильства щодо підлеглого, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину відповідно до пред'явленого йому обвинувачення, визнав повністю, погодився надати показання та під час допиту в суді показав, що 20.11.2022 близько 22 год. 30 хв. він до солдатів ОСОБА_10 та ОСОБА_7 застосував нестатутні відносини і наніс їм тілесні ушкодження. Обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності, у скоєному щиро кається, шкоду потерпілим відшкодував та просить не позбавляти його волі.
З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи думку прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілих за відсутності заперечень з їх сторони та за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів обвинувачення щодо тих обставин, які ніким не оспорюються: часу, місця, способу, предмету, наслідків вчинення кримінального правопорушення, зазначених у обвинувальному акті, та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню під час судового розгляду, допитом обвинуваченого, документами, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд з'ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, та роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У суду не виникло сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, оцінивши фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведена винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проходження служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування моральної шкоди потерпілим.
Обставиною, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 надали до суду власноруч написані заяви про те, що вони просять провести судовий розгляд справи за їх відсутності, претензій до обвинуваченого з приводу моральної та матеріальної шкоди не мають, при винесенні рішення покладаються на думку суду.
Також до суду надано клопотання командира в/ч НОМЕР_1 від 27.04.2023, в якому зазначено, що з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , його позитивної характеристики, перебування на утриманні двох дітей віком до 18 років та можливістю подальшого проходження ним військової служби під наглядом командування в/ч НОМЕР_1 , просить ухвалити вирок відносно ОСОБА_4 , який не пов'язаний з позбавленням волі.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
При визначенні виду й міри покарання обвинуваченому у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину згідно ст.12 КК України, умисну форму вини, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, особу обвинуваченого який характеризується посередньо, має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ряд нагороджень та заохочень за сумлінне виконання службових обов'язків, не перебуває на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся та відшкодував моральну шкоду потерпілим.
Так, згідно з п.п.2 і 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди мають виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей злочину і обставин його вчинення, характеру та ступеню тяжкості наслідків, що наступили. Відповідно до положень ст.69 КК України та п.8 Постанови вищевказаного Пленуму ВС України, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання, впливають на суспільну небезпечність вчиненого діяння та, відповідно, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Виходячи з буквального змісту даної норми, підставою для призначення більш м'якого покарання в ч. 1 ст.69 КК України вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного.
Суд вважає, покарання, встановлене для такого виду кримінального правопорушення у виді позбавлення волі строком від восьми до дванадцяти років, є занадто суворим з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого.
Враховуючи те, що обвинувачений є учасником АТО, на даний час проходить військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 на посаді сержанта із матеріального забезпечення 141 роти охорони у військовому званні штаб-сержант, неодноразово нагороджений за сумлінну службу, клопотання командира військової частини про те, що ОСОБА_4 необхідний для виконання своїх обов'язків з оборони Держави та призначення йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, позицію потерпілих, суд вважає, що в даному випадку існують передбачені законом обставини призначити основне покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу, а саме, строком на два роки та на підставі ст. 58 КК України, замість призначеного покарання у виді позбавлення волі, призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців з проведенням відрахування в дохід держави відповідної суми його грошового забезпечення.
Суд вважає, що призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Арешт на майно не накладався.
Цивільні позови не заявлялись.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, клопотань про його обрання не надходило.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, та призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_4 , замість призначеного покарання у виді позбавлення волі призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців із відрахуванням в дохід держави з суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків строком на 2 (два) роки.
Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1