справа № 570/542/23
провадження № 2/570/509/2023
08 червня 2023 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
з участю позивача ОСОБА_1 ,
її представника адвоката Хмари М.В.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10) в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
покликаючись на окреме проживання відповідача з дітьми, неналежне виконання своїх батьківських обов'язків, потребу в матеріальному забезпеченні, позивач у поданій до суду 03 лютого 2023 року позовній заяві просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути аліменти на їх утримання в розмірі 1/3 доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Учасників справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач до суду не з'явився.
Представник третьої особи Ольга Янчук у поданій до суду заяві просить розгляд справи здійснювати у їх відсутність.
Зважаючи на те, що їх явку не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у відсутність відповідача в порядку заочного розгляду.
Позивач в суді позов підтримала повністю і по аналогічних мотивах, оскільки відповідач тривалий час не приймає участі у вихованні дітей, зловживав азартними іграми, не підтримував фінансово та в даний момент перебуває в Белгородській області.
Стверджує, що до народження сина сторони проживали разом протягом року, одружилися після народження сина на наполяганні чоловіка, який, забравши всі гроші, "спустив" їх на ігрові автомати. Донька народилася з вадами, відповідач наполягав, щоб вона відмовилася від дитини і залишила її в пологовому будинку. Вона, забравши дитину, поїхала проживати до сестри і з осені того ж року стала проживати з своїм теперішнім чоловіком, у їх народився спільний син ІНФОРМАЦІЯ_3 . 28 травня 2010 року сторони розірвали шлюб.
Після початку війни в квітні 20232 року вони всі разом виїхали у Рівненську область, діти навчаються у школі і тоді виникло питання про різні прізвища членів сім"ї. Після досягнення сином ОСОБА_5 16 річного віку вони повідомили його, що ОСОБА_6 не є його рідним батьком, тоді і виникло питання про усиновлення дітей її чоловіком, бо він фактично все їх життя був їх батьком. Вона зі слів молодшого брата відповідача дізналася, що той перебуває в росії, написала йому у месенджер, але відповіді не отримала і відповідач свою сторінку видалив.
Діти спілкуватись та бачитись з біологічним батьком категорично не хочуть, не чекають зустрічей з ним, рідні відповідача також жодним чином не приймають участі у їх житті. Батько дітей проявляє бездіяльність щодо виховання сина та доньки, відмовляється розмовляти з ними, не бере участь у їх вихованні та утриманні весь час із моменту розірвання шлюбу між нами. З того ж часу діти взагалі жодного разу батька не бачили. Виявилося, що ввідповідач неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що також може негативно вплинути на життя їх дітей.
Крім того, вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням матеріально підтримувати спільних дітей, сплачуючи аліменти у добровільному порядку, так як з відповідачем разом не проживають, але відповідач категоричною відмовляється. Хоча є здоровим та працездатним, має змогу сплачувати аліменти у розмірі 1/3 доходу, позаяк аліменти відповідач більше нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, непрацездатних батьків, інших дітей відповідач не має.
Представник позивача адвокат Міла Хмара, підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, вважає, що задоволення позову є у найкращих інтересах дітей, вказуючи, що батько не брав та не бере участі у їх вихованні, більше 14 років про нього нічого не відомо, тривалий час перебуває за межами України - в росії, що також неприємно для дітей, які змушені були втікати від війни. Місце попереднього перебування дітей зараз перебуває у зоні бойових дій, тому зібрати докази було важко.
Письмовим повідомленням секретаря Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області ОСОБА_7 , підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не надавав жодної (в т.ч. матеріальної) допомоги дітям, жодного разу не з'являвся та не звертався до органів місцевого самоврядування, не цікавився життям дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Попри те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має статус дитини-інваліда та потребує особливого догляду, ОСОБА_3 жодного разу не відвідував та не надавав допомоги у лікуванні доньки. Як вбачається із лікарського заключення ОСОБА_4 , виданого лікарем ОСОБА_8 , на прийом з дитиною з'являється завжди лише позивач.
Відповідач протягом тривалого часу не забезпечує основні потреби дітей: ні побутові, ні додаткові; не проводить з ними спільний час; не бере участі в їх лікуванні та оздоровленні та не цікавиться життям дітей. Поведінка батька не відповідає вимогам сімейного законодавства та суперечить інтересам дітей, саме тому необхідністю є позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав.
Представник третьої особи у висновку №57/01-20/23 від 09 травня 2023 року вважає, що задоволення позову відповідає інтересам дітей.
Син сторін ОСОБА_5 пояснив, що біологічного батька він не знає і не пам"ятає, в його житті батьком був ОСОБА_6 , про те, що він не є його біологічним батьком, він дізнався лише в 16 років, ніколи не задумуючись, чому у них всіх в сім"ї різні прізвища.
Донька сторін не опитувалася у зв"язку з станом її здоров"я.
Суд, заслухавши їх пояснення, думку дитини, з"ясувавши обставни справи, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористалася правовою допомогою.
Судом встановлені такі обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 березня 2006 року по 28 травня 2010 року. Є батькамиОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька в актовому записі про народження сина записані відповідно до ст.126 СК Кодексу України, доньки - 133 СК України.
19 січня 2023 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 .
09 травня 2023 року затверджений висновок комісії з прав захисту дитини про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свідок ОСОБА_6 - чоловік позивача та батько їх спільного сна ОСОБА_6 вказав, що батька дітей він особисто ніколи не бачив, з ним не спілкувався, з позивачем спільно проживають з жовтня 2009 року. Вихованням та утриманням дітей займався він та позивач. До нього діти дружини: син та донька ставляться добре, довіряють йому, ставлять його у приклад та дослухаються до нього, він як батько займається їх вихованням. Також він постійно проводить з дітьми спільний час, любить їх та разом з дружиною самостійно забезпечують всі потреби сина та доньки заразом з їх спільним сином.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до ч.11 ст.18 Конвенції ООН батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини. Ст.9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості (Принцип 6 Декларації прав дитини).
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до ст.164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007 року таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результату доля дитини, який має настати. Якщо такий результат не передбачається, позбавлення батьківських прав, не дасть дитині полегшення. Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов'язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.
Відповідно до ч.ч.4, 5ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов'язки батька і дитини.
При визначенні розміру аліментів суд згідно з п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року враховує думку сторін, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яке є задовільним, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, яка є працездатною, офіційно непрацевлаштованою, але має можливість виплачувати аліменти, не має інших зобов'язань матеріального характеру.
Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини» незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Ст.27 цієї Конвенції дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно із ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.
Позбавлення батьківських прав - одна з найскладніших з емоційної та процедурної точки зору категорія справ. Позбавити батьківських прав можливо, але позивачу потрібно зібрати достатньо доказів недобросовісної поведінки відповідача.
Позивачем доведено обставини стосовно свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, уваги дитині не приділяє. Жодних активних дій на підтвердження своїх намірів приймати участь в житті дитини відповідач не вчинив, активна дієва позиція у відповідача відсутня. Документальних доказів, які б свідчили про дійсність таких їх намірів відповідачем надано не було. Суд дійшов висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо дитини: не цікавиться її життям, розвитком та здоров'ям, не надає матеріального утримання. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомо нехтує ними, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, права дитини є порушеними і підлягають захисту.
За таких обставин суд вважає, що в наявності є порушене право дитини, за захистом якого спрямоване звернення до суду позивача, а тому позов підлягає до задоволення.
Позивачем належними доказами доведені свої позовні вимоги. Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доказів, наданих позивачем, і у суду немає підстав вважати обставини, викладені в матеріалах справи, такими, що не відповідають дійсності. З урахуванням наведених обставин, суд переконався в обґрунтованості позовних вимог про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначений позивачем розмір аліментів на дитину з урахуванням віку малолітньої дитини, її потреб є обґрунтованим, не є завищеним в нинішніх умовах проживання, відповідає засадам розумності і справедливості та не є таким, що створює відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру. Судом встановлено, що відповідач може сплачувати визначену суму аліментів, яка б забезпечувала необхідний життєвий процес дитині та її розвиток. Будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу і спростовуючих показання позивача, відповідачі не надали, а судом їх не здобуто, що вказує на обгунтованість позову.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у поданій до суду заяві позивач не наполягав на відшкодуванні судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати,
Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнялися позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки позивач за подання позову майнового характеру до суду відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» мав би сплатити судовий збір, а відповідач пільг щодо сплати судового збору не має, суд при ухваленні рішення присуджує стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави у розмірі, визначеному на день подачі позову.
Повідомляю відповідачу про юридичні наслідки позбавлення батьківських прав.
Результатом набрання законної сили рішенням суду про позбавлення батьківських прав батька і/або матері є втрата всіх прав, заснованих на спорідненості з дитиною.
Це означає, що такі особи:
а) втрачають право на виховання дитини;
б) втрачають немайнові права щодо дитини (втрачають право на спілкування з дитиною, визначення її місця проживання і навчання, тощо);
в) перестають бути представниками дитини;
г) втрачають права на пільги і державну допомогу;
ґ) не можуть бути усиновлювачами та опікунами;
д) не можуть розраховувати на майнові права, пов'язані з батьківством і материнством, які присуджувалися б їм при непрацездатності, а саме:
- право на аліменти від такої дитини;
- права на спадкування після цієї дитини;
- права на управління майном дитини;
- виплати аліментів, пенсій, грошової допомоги на дитину такому батьку або матері також припиняються.
Дитина зберігає свої майнові права, засновані на факті спорідненості з особою, позбавленою батьківських прав, у тому числі: право на одержання аліментів від такої особи та на спадкування після неї.
Звертаю увагу відповідача, що відповідно ст.169 СК України особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.
Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.
За змістом ч.4 ст.169 СК України поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що особа, позбавлена батьківських прав істотно змінила в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Зміни в способі життя особи, позбавленої батьківських прав, її ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний значний період часу. При цьому, недостатньо одних намірів особи, позбавленої батьківських прав змінити свою поведінку, необхідно, щоб її спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров'ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси. Поновлення батьківських прав допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову особи, позбавленої батьківських прав про поновлення її в батьківських правах. Причому мотиви незгоди дитини на поновлення в особи в батьківських правах значення не мають. Але при цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України).
Отже, за наявності підстав у майбутньому, відповідач має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265, 282 ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 лютого 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Cтягнути з ОСОБА_3 в дохід держави (отримувач: ГУК у Рiвн.обл/Рівнен. р-н/22030101; номер рахунку (ІВАN): UA728999980313151206000017295, банк одержувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку 38012494, МФО 899998) судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп.
Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: орган опіки та піклування Клеванської селищної ради Рівненського району, Рівненської області, місцезнаходження: смт.Клевань, вул.Івана Франка, буд.20 Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 44031682.
Суддя Кушнір Н.В.