Номер провадження: 22-ц/813/346/23
Справа № 2-2081/2005
Головуючий у першій інстанції Лозун О.Ю.
Доповідач Сегеда С. М.
07.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Дришлюка А.І.,
за участю секретаря Хухрова С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2005 року, ухваленого під головуванням судді Лозун О.Ю., у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності,
встановив:
09.02.2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського виконавчого комітету, в якому просив суд:
- встановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати право власності в порядку спадкування на кв. АДРЕСА_1 .
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2005 року, встановлений факт прийняття позивачем ОСОБА_2 спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат житловою площею 29,47 кв.м., кухні площею 6,38 кв.м., ванної кімнати, коридору, загальною площею 41,06 кв.м. (а.с.20).
Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат житловою площею 29,47 кв.м., кухні площею 6,38 кв.м., ванної кімнати, коридору загальною площею 41,06 кв.м.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 04.02.2020 року ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2005 року, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с.33-40).
Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції порушив її права та обов'язки під час розгляду справи, оскільки вона є донькою померлою ОСОБА_4 , в підтвердження чого надала копію свідоцтва про народження, з якого вбачається, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її матір'ю є ОСОБА_6 (а.с.44), яка в подальшому змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.46), а потім на « ОСОБА_8 » (а.с.48).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.02.2020 року ОСОБА_1 було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду (а.с.64-65).
У зв'язку з тим, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2005 року може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які придбали вищевказану квартиру у позивача ОСОБА_2 , ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.03.2020 року їх було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.71).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, в тому числі апелянт ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_11 (а.с.211-215).
Разом з тим, стосовно повідомлення ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції неодноразово направляв судову кориспонденцію на адреси проживання ОСОБА_3 , які вказані в матеріалах справи, а саме:
АДРЕСА_1 ;
АДРЕСА_4 , (а.с.75, 80-81, 97, 100-101, 128, 129-130, 138-139, 148-150, 159, 163-164, 172, 183, 190, 198-199, 202-203).
Однак поштова кориспонеднція поверталась до суду апеляційної інстанції з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Так, в ході апеляційного провадження, судом неодноразово було надано запит до Відділу адресно-довідкового бюро, стосовно місця реєстрації ОСОБА_2 (а.с.123,125,146).
З відповіді наданої від Відділу довідково-адресного бюро 17.02.2023 року, стало відомо, що місцем реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 (а.с.186,188), куди в подальшому також направлялась судова повістка (а.с.200-201), однак конверт повернувся з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», що в розумінні ч.1 ст.131 ЦПК України є належним сповіщенням.
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.05.2023 року суддів Комлеву О.С. та Цюру Т.В. було замінено на суддів постійно діючої колегії - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. (а.с.216-217).
В подальшому, у зв'язку із перебуванням судді Драгомерецького М.М. у відпустці, його було замінено на суддю Дришлюка А.І. (а.с.218-220).
Таким чином, розгляд даної справи здійснений 07.06.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 19.06.2023 року.
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції понад три роки (а.с.64-65), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою начальника відділу реєстрації актів громадянського стану Білгород-Дністровського міського управління юстиції Одеської області № 25/05-103 від 17 лютого 2003 року (а.с.46).
06.04.1995 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с.47)
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_12 (а.с.3, 4).
Після їх смерті відкрилася спадщина: кв. АДРЕСА_1 .
09.02.2023 року, ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністроського міськрайонного суду Одеської області, з позовом до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, у якому просив встановити факт прийняття позивачем ОСОБА_2 спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат житловою площею 29,47 кв.м., кухні площею 6,38 кв.м., ванної кімнати, коридору, загальною площею 41,06 кв.м. (а.с.20).
Як підставу для задоволення позовних вимог, ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були його батьками, крім того, вказав, що він проживав поряд з ними, а тому на підставі ст.1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) України, просив встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2005 року позов задоволено (а.с.20).
В свою чергу, заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 звертаючись із апеляційною скаргою, зазначила, що її права порушено, оскільки, судом першої інстанції під час розгляду справи її не було залучено до участі у справі, оскільки вона є донькою померлою ОСОБА_4 , в підтвердження чого надала копію свідоцтва про народження, з якого вбачається, що ОСОБА_13 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її матір'ю є ОСОБА_6 (а.с.44), яка в подальшому змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.46), а потім - на « ОСОБА_8 » (а.с.48).
Разом з тим, вказує, що 23.03.1994 року, її мати під час шлюбу з ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності стала власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.5-8).
Крім того, вказує, що ОСОБА_4 не була матір'ю ОСОБА_2 , та взагалі не перебувала з ним у родинних стосунках, а тому він не міг бути спадкоємцем після її смерті.
Згідно до ч.1 ст. ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст.15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу.
Так, ч. 1 ст. 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Тобто судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, а отже судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов'язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання щодо законності судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження апеляційний суд був позбавлений можливості з'ясувати, чи були порушені права апелянта ухваленням судового рішення, тому провадження по справі було відкрито і справу призначено до розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд, першої інстанції, розглядаючи справу, не з'ясував наявність інших осіб, які можуть бути заінтересовані у вирішенні даного спору, а саме те, що на момент розгляду справи ОСОБА_14 була спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , хоча встановлення такого питання було необхідним при розгляді справ даної категорії.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, позивач ОСОБА_2 продав вищевказану квартиру третім особам - подружжю ОСОБА_15 , що також підтверджує порушення оскаржуваним судовим рішенням прав, інтересів та обов'язків заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 (а.с.56, 57).
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Виходячи з вищевикладених обставин, та беручи до уваги той факт, що суд першої інстанції постановив рішення, яке впливає на права та інтереси ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_4 та власника 1/2 частки спірної квартири, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, що не перешкоджає ОСОБА_2 звернутись з аналогічним позовом в установленому законом порядку, із залученням до участі у справі всіх осіб, на чиї права, свободи, обов'язки та інтереси може вплинути судове рішення.
За змістом ч.3 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача. Таким чином судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмір 1261,50 грн., підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.04.2005 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1261,50 грн. (одну тисячу двісті шістдесят одну гривню 50 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.06.2023 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк