Справа № 214/3762/23
2-з/214/41/23
про забезпечення позову
20 червня 2023 року Саксаганський районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області:
головуючого судді - Сіденка С.І.
за участю секретаря судового засідання - Чаплиги О.О.,
у відсутність учасників процесу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження заявуОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд визнати спільною власністю подружжя та поділити їх спільне майно шляхом визнання за відповідачем права власності на транспортний засіб Volkswagen Passat 2007 року випуску, колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , припинивши її право власності у відповідній частці вказаного майна зі стягненням з відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу, посилаючись на фактичне припинення шлюбних відносин та спір з приводу майна.
Ухвалою суду від 30 травня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Volkswagen Passat 2007 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_2 , заборонивши відчуження указаного транспортного засобу, посилаючись на перереєстрацію (продаж) відповідачем спірного транспортного засобу 26.04.2023 на іншу особу з метою учинення перешкод у поділі указаного транспортного засобу між подружжям, що підтверджується письмовими доказами. У зв'язку з цим виникла необхідність накласти арешт на транспортний засіб, адже у вищеописаний або подібний спосіб предмет поділу майна може бути знову «переоформлений», що може ускладнити реальне виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд заяви про забезпечення позову здійснити без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріли справи, суд прийшов до таких висновків.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження виникнення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частини перша, друга статті 150 ЦПК України).
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Предметом позову є поділ спільного майна подружжя.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Співмірність передбачає визначення судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії (ухвала Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 361/7573/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання».
В постанові Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. З наявної в матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб та заборони його відчуження стосуються прав особи, яка не є відповідачем у справі. При цьому, забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно. Відтак, суд першої інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи, і суд повинен виходити із наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.
Як убачається з письмових доказів, предметом позову являється поділ спільного майна подружжя - транспортного засобу Volkswagen Passat 2007 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_2 , який 26.04.2023 відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу було відчужено, що також являється предметом уточненого позову ОСОБА_1 .
Обраний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, при цьому, відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав третьої особи, у володінні якої перебуває транспортний засіб, оскільки рухоме майно залишається у її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.
Підстави для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення у розумінні статті 154 ЦПК України відсутні.
Тому з урахуванням предмету та підстав позову, для забезпечення захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб, оскільки між сторонами виник спір, який має майновий характер та без вказаного забезпечення позову може бути утруднено виконання можливого рішення суду.
Згідно частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 151 -153, 157 ЦПК України, суд
постановив:
задовольнити заяву ОСОБА_1 - повністю.
Забезпечити позов, шляхом накладення арешту на транспортний засіб Volkswagen Passat, 2007 року випуску, колір сірий, VIN: НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), заборонивши відчуження указаного транспортного засобу.
Копію ухвали невідкладно направити сторонам - для відома, а Територіальному сервісному центру № 1248 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення судового рішення до виконання - три роки з наступного дня після його прийняття.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 20 червня 2023 року.
Суддя С.І. Сіденко