Справа №932/5473/23
Номер провадження №1-кс/932/2363/23
14 червня 2023 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотання СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023041030002250 від 07.06.2023 за ч.1 ст.286 КК України,-
12.06.2023 до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання (подано до відправлення 07.06.2023) відповідно до якого слідчий просить накласти арешт, шляхом позбавлення права відчуження, користування та розпорядження, на автомобіль «ЗАЗ 01102» реєстраціний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 .
В обґрунтуванні клопотання слідчим зазначено, що на автомобілі виявлено пошкодження та будуть проводитися судова трасологічна експертиза та судова експертиза технічного стану автомобіля.
В судовому засіданні слідчий не з'явився, разом із клопотання надав заяву про розгляд за його відсутності.
Представник та власник майна у судове засідання не з'явились, надали до суду заяви про заперечення щодо клопотання та вказали розглядати за їх відсутності.
Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до реєстру, 07.06.2023, за №12023041030002250, внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Згідно фабули кримінального провадження 06.06.2023 о 16:30 год. автомобіль «Opel Astra» під керуванням водія ОСОБА_6 скоїв наїзд на стоячий частково смузі її руху автомобіль «ЗАЗ01102» реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_7 стояв по переду автомобіля.
Внаслідок ДТП тілесні ушкодження отримав ОСОБА_7 , та транспортним засобам нанесені механічні пошкодження.
У відповідності до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За приписами ч.2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За приписами ч.3 вказаної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Проаналізувавши обставини події та вказані процесуальні норми виходжу із такого.
Автомобіль є речовим доказом, оскільки зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
Разом із тим, в момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль перебував в нерухомому стані, а його водій, який отримав тілесні ушкодження та фактично є потерпілим - стояв біля нього.
Відтак відсутні підстави вважати наявною мету для арешту, яка визначена у ч.1 ст.177 КПК України.
Окрім того слідчим не мотивовано необхідності проведення експертизі із автомобілем із врахуванням описаного механізму ДТП.
Відтак, враховуючи сукупність описаних обставин, норми ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю недоцільним та безпідставним застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Таким чином, слід відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала складена та проголошена 14.06.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1