Справа №:755/15844/20
"06" квітня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - САВЛУК Т.В.,
при секретарі Бурячек О. В.,
учасники справи:
представник позивача - Хитрова Л.В.,
відповідач - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № б/н від 23 березня 2010 року в розмірі 161983,56 грн., яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 147 666,01 гривень; 14 317,55 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредита; 10 781,04 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 11 933,21 гривень - заборгованість за простроченими відсотками, а також судові витрати по сплаті судового збору.
30 жовтня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини та просила відмовити у задоволенні в повному обсязі, посилаючись на наступне, що між сторонами спору існували відносини щодо надання позивачем банківських послуг, відповідач отримала та користувався кредитною карткою з встановленим лімітом. Однак Умови та Правила надання банківських послуг, а також Правила користування платіжною карткою, не підписувалися відповідачем, тому відсутні підстави вважати що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, сплати процентів за користування кредитним коштами.
18 грудня 2020 року представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Меркулова Валерія Валеріївна подала до суду відповідь на відзив з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
27 квітня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Савіхіна Анастасія Миколаївна подала засобами поштового зв'язку (яка зареєстрована в канцелярії 12 січня 2021 року за вх. № 1995) заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №б/н від 23 березня 2010 року, в розмірі 133 887,17 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 123472,23 гривень, заборгованість за поточним тілом кредиту в сумі 119729,44 гривень, заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 3742,79 гривень, заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 5092,68 гривень, заборгованість за простроченими відсотками в сумі 5322,26 гривень.
В судовому засіданні 06 квітня 2023 року судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття заяви представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Савіхіної Анастасії Миколаївни про зменшення розміру позовних вимог, яка внесена до протоколу судового засідання.
Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Савіхіна Анастасія Миколаївна подала засобами поштового зв'язку (яка зареєстрована в канцелярії 29 липня 2021 року за вх. № 51249) заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №б/н від 23 березня 2010 року, в розмірі 121870,56 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
В судовому засіданні 06 квітня 2023 року судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття заяви представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Савіхіної Анастасії Миколаївни про зменшення розміру позовних вимог, яка внесена до протоколу судового засідання.
06 квітня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, повернуто відповідачу ОСОБА_1 .
Уточнену зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, повернуто відповідачу ОСОБА_1 .
У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Хитрова Любов Володимирівна? в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення розмірі позовних вимог, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснила, що ОСОБА_1 звернулася до відділення Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 23 березня 2010 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також, заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. На підставі договору надання банківських послуг відповідачу надано у користування кредитку картку та відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, розмір якого у подальшому збільшився до 25 000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування. Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У той же час, відповідачка у порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання не виконала, внаслідок чого, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на момент подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог ОСОБА_1 має заборгованість за прострочення тілом кредиту в розмірі 121 870,56 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до положення статті 55 Закону України «Про Національний банк України», головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.
Згідно п. 3 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 2.1.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.
Згідно п. 2.1.1.2.1. вищевказаного Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2010 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві ОСОБА_1 підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Позивач за заявою відповідача відкрив йому картковий рахунок, надав відповідачу доступ до даного рахунку через видану йому банківську кредитну картку, та відкрив на даний картковий рахунок кредитування у вигляді визначеного кредитного ліміту.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування позичальнику ОСОБА_1 , було встановлено кредитний ліміт, а саме: старт карткового рахунку 29 березня 2010 року № НОМЕР_1 , зміна кредитного ліміту 09 липня 2013 року сума 25 000,00 гривень.
Згідно довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» було надано ОСОБА_1 наступні кредитні картки: номер картки № НОМЕР_1 дата відкриття 29 березня 2010 року термін дії 10/13; номер картки № НОМЕР_2 дата відкриття 05 березня 2012 року термін дії 09/15; номер картки № НОМЕР_3 дата відкриття 09 липня 2013 року термін дії 05/17; номер картки № НОМЕР_4 дата відкриття 26 червня 2017 року термін дії 04/21.
Зобов'язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6, 2.1.1.5.7 Умови та Правила користування платіжних карток Банку банківських послуг, погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання щодо повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплата винагороди банку. Утримувач зобов'язаний стежити за витратою коштів у межі платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України)
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Необхідно враховувати, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.
За правилами статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків. Аналогічний тягар доведення заперечень проти позову покладається на відповідача.
Суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
На підтвердження заявлених вимог представником позивача долучено до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунок заборгованості за Договором №б/н від 23 березня 2010 року, укладений з відповідачем, станом на 07 лютого 2021 року заборгованість за тіло кредиту складає 121 870,56 гривень, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , оскільки заборгованість відповідача перед позивачем, в цій частині підтверджується належними та допустимими доказами, в свою чергу відповідач ОСОБА_1 на спростування заявлених вимог не надала належних доказів щодо відсутності заборгованості по тілу кредиту та/або будь-який доказів, які б свідчили про неправомірність укладеного між сторонами правочину, суду не надала.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст.89 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до положень ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості підлягає судовому захисту в порядку, визначеному п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а відповідно позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 121 870,56 гривень.
Крім того, у відповідності до п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 58, 61 Конституції України, статтями 5, 526, 549, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 651, 653, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтями 2, 4, 10, 12, 19, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 247, 263,-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором №б/н від 23 березня 2010 року в загальному розмірі 121 870 (сто двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят) гривень 56 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 гривні 00 копійок.
Сторони цивільного процесу:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), адреса місця знаходження юридичної особи - м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.