Справа № 761/19411/20
Провадження № 1-кп/761/1272/2022
07 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 120 201 001 000 045 72 від 05.06.2020, у якому
гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ірпінь Київської області, громадянин України, українець, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Ліпляве Канівського р-ну Черкаської області, громадянин України, українець, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у силу ст. 89 КК України не судимий,
та
гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Харкова, громадянин України, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , судимий,
обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України
Шевченківського районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Рішенням суду від 10.02.2021 продовжений строк тримання обвинувачених під вартою по 10.04.2021, однак завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось можливим у зв'язку з складністю кримінального провадження.
У зв'язку з цим судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор просив продовжити строк застосованого запобіжного заходу, оскільки, на його думку, існує значна ймовірність вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності, вчинення дій, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що їм загрожує у разі визнання їх винними в інкримінованих діях, а також здійснення незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_8 покладався на розсуд суду.
Інші обвинувачені заперечували проти продовження строку тримання їх під вартою, наполягаючи на відсутності зазначених державним обвинуваченим ризиків, тому просили застосувати до них більш м'який запобіжний захід.
Захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_6 також просили відмовити у продовженні строку застосованого до їх підзахисних запобіжного заходу, посилаючись на необгрунтованості зазначених прокурором ризиків.
Захисник ОСОБА_5 покладався на розсуд суду.
Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши наявні у суду матеріали, дійшов висновку про таке.
У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК у разі вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу має бути встановлено, чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
Однак, враховуючи, що відповідно до Глави 28 КПК судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена поза розумним сумнівом вина особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті злочинних діях, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії провадження виключається.
З наведеного витікає, що, вирішуючи доцільність подальшого утримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Отже, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до положення ст. 178 КПК суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, є обов'язковою для оцінки судом обставиною при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Таким чином, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинувачених, суд не має права ігнорувати суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих дій.
Як зазначив ЄСПЛ у рішенні по справі «Бекчієв проти Молдови», ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою, у якій його переслідували в межах закону.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав, що свідчать про актуальність встановленого раніше ризику переховування обвинувачених від суду з огляду на покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів.
Наявність у обвинувачених постійного місця проживання хоч і свідчить на користь зменшення ризиків, однак само по собі, без інших вагомих обставин не мінімізує ризик переховування настільки, щоб дійти висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Характер інкримінованого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочину, який має корисливу спрямованість, вчинений за попередньо змовою групою осіб, у сукупністю з відсутністю у обвинувачених офіційного та стабільного джерела доходу, свідчить, що злочинна діяльність може бути єдиним джерелом доходу обвинувачених.
Викладене, на переконання суду, свідчить про доведеність ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення.
Крім того, суд вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачені можуть вчинити дії, спрямовані на незаконний вплив на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни останніми наданих раніше показань.
Сукупність зазначеного доводить, що встановлені вище обставини є достатніми для продовження щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строку дії застосованого до них запобіжного заходу.
При цьому відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинений із застосування насильства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою по 05 червня 2021 року включно.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою по 05 червня 2021 року включно.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою по 05 червня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1