Справа № 761/19411/20
Провадження № 1-кп/761/1272/2022
24 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120 201 001 000 045 72 від 05.06.2020, у якому
гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ірпінь Київської області, громадянин України, українець, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Ліпляве Канівського р-ну Черкаської області, громадянин України, українець, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
та
гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Харкова, громадянин України, українець, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України
Шевченківського районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Рішенням суду від 18.05.2021 продовжений строк тримання обвинувачених під вартою по 16.07.2021, однак завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось можливим у зв'язку з складністю кримінального провадження.
У зв'язку з цим судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор, посилаючись на відсутність у обвинувачених міцних соціальних зв'язків, місця роботи, тобто офіційних та стабільних джерел доходу, наполягав на наявності ризиків непроцесуальної поведінки обвинувачених, зокрема - переховування від суду, здійснення незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадження, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, тому просив продовжити строк тримання обвинувачених під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував проти продовження строку застосованого до нього запобіжного заходу, оскільки наведені прокурором ризики останнім не підтверджені, до вчинення інкримінованих дій він не причетний, тому просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_6 підтримала домку свого підзахисного ОСОБА_9 , оскільки останній тривалий час перебуває під вартою, хворіє на туберкульоз, потребує лікування, тому наполягала на застосуванні до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_7 також просив суд відмовити у продовженні строку тримання його під вартою, наполягаючи, що вчиняти інше кримінальне правопорушення або переховуватись наміру він не має, тому просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 також заперечував проти продовження строку застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу, наполягаючи, що наміру переховуватися він не має, оскільки на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та хвора мати, тому просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_8 наполягав на відсутності наведених прокурором ризиків, оскільки він має постійне місце мешкання на території м. Києва, міцні соціальні зв'язки, тобто переховуватись наміру не має, просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_5 просив суд відмовити у продовженні строку тримання його підзахисного ОСОБА_8 під вартою, оскільки ризики, зазначені прокурором, втратили свою актуальність, ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки, був учасником бойових дій під час проведення антитерористичної операції, тому переховуватись чи іншим чином перешкоджати судовому розгляду наміру не має.
Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши наявні у суду матеріали, дійшов висновку про таке.
У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Глава 18 КПК, визначаючи порядок вирішення наведеного вище питання, передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Водночас, Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.
Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
У своїй практиці ЄСПЛ, досліджуючи строк, протягом якого підозрюваний обмежується у свободі у зв'язку з його триманням під вартою, зазначає, що тримання під вартою особи має відповідати меті п. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тобто продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності певного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.
У рішенні «Сергій Волосюк проти України» ЄСПЛ визначив, що тривалість попереднього ув'язнення особи у відповідній справі не має перевищувати розумного строку, для визначення якого необхідно дослідити факти на користь та проти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи особи.
З викладеного витікає, що досліджуючи такі факти, суд, має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженнями матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуться стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі» тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.
З наведеного витікає, що принцип пропорційності, який є складовою принципу верховенства права, діючи у сфері застосування дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.
Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи виправдовує подальше обмеження прав особи справжній інтерес суспільства.
Ризиками непроцесуальної поведінки обвинувачених прокурором зазначені можливість переховування останніх від суду та вчинення ними іншого злочину.
Оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинувачених від суду, крім суворості покарання, суд має врахувати також складність обставин справи і судового розгляду, оскільки інкриміновані обвинуваченим дії пов'язані, зокрема, з діяннями, які кваліфіковані, як тяжкий злочин, що вчинений шляхом застосування до потерпілого насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Отже, з огляду на викладене, врахуванню підлягають характер обвинувачених, їх моральні принципи та наявність інших чинників, що зможуть стримати останніх від позапроцесуальної поведінки: наявність постійного місця мешкання, родини, роботи, міцних соціальних зв'язків та будь-яких інших зв'язків з країною, у якій ведеться їх переслідування.
З огляду на суспільну небезпечність та характер інкримінованих обвинуваченим дій, вчинених у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб шляхом відкритого нападу на потерпілого та застосуванням до нього насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я останнього, суд вважає не безпідставним висновок про наявність високої ймовірності вчинення останніми зазначених прокурором позапроцесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду або ж загрози суспільству.
Викладене, на переконання суду, свідчить про доведеність ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення.
Крім того, суд вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачені можуть вчинити дії, спрямовані на незаконний вплив на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни останніми наданих раніше показань.
Наявність у обвинувачених певних сімейних та соціальних зв'язків, постійного місця реєстрації на території України не зменшують вищевикладені ризики до такого ступеню, щоб повністю виключити їх.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, є обов'язковою для оцінки судом обставин під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
На теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду під час обрання та продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не встановлені.
Суд також виходить з того, що інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення має доволі високий ступінь суспільної небезпеки, враховує практику Європейського суду з прав людини, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За результатами встановлених судом обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК, що дає підстави для визнання необхідним продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
При цьому відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинений із застосування насильства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою по 22 серпня 2021 року включно.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою по 22 серпня 2021 року включно.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою по 22 серпня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1