СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/8241/23
пр. № 2/759/3156/23
20 червня 2023 року
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину,-
У травні 2023 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину. Позовна заява обґрунтовується тим, що 01 грудня 2007 року сторони укладали шлюб, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року розірвано. Під час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Нині неповнолітній син проживає із позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року із відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини, щомісячно, у твердій грошовій сумі у розмірі 1300,00 грн. із 01.09.2013 року до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 вказала, що на даний час неповнолітній ОСОБА_3 , у зв'язку із станом здоров'я потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, оскільки у нього діагностовано: ацетон омічний синдром, субклінічний гіпотеріоз, астенічний синдром, які є хронічними і потребують постійного контролю, консультацій лікарів, сдачі платних аналізів на УЗД, дитина стоїть на обліку в «Інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України». Крім того, позивачка зазначила, що у ОСОБА_3 у 2022 році діагностовано самовправний травматичний звих правого наколінника, що призвело до придбання ортезу, щоб обмежити рухливість ноги, заміна якого необхідна кожного півроку.
Також ОСОБА_1 вказувала, що у дитини збільшуються потреби в навчанні, розвитку та іншому, а на її утриманні перебуває мати пенсіонер, інвалід 2 групи, з обмеженими можливостями пересування та з мінімальним нарахуванням пенсії.
На підставі викладеного позивачка просить суд збільшити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/7052/13-ц від 20 серпня 2013 року, шляхом стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 27.05.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне у матеріалах справи.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав.
Представник позивача до початку судового засідання через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за відсутності позивач та його представника, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
До початку судового засідання через канцелярію суду відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на вищезазначене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05 травня 2009 року (а.с. 4).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року у справі №2608/17260/12 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 39).
20 серпня 2013 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, аліменти у твердій грошовій сумі розміром 1300,00 грн. з 01.09.2013 року до його повноліття (а.с. 20-21).
Як вбачається із інформації про задеклароване / зареєстроване місце проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 02.05.2023 року проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).
Крім того, у судовому засіданні досліджено докази щодо стану здоров'я неповнолітнього ОСОБА_3 , а саме до позовної заяви позивачкою доєднано: Консультативний висновок Інституту ПАГ АМН України Дитяча поліклініка від 20.05.2013 року за формою №028/о; консультативний висновок від 28.12.2013 року; виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №11814 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №12072 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Амбулаторну картку № НОМЕР_2 видану державною установою «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка Національної Академії медичних наук України»; довідку КНП «КМДКЛ» №1 від 25.05.2022 року; Довідку №16278 від 09.2021 року (а.с. 9 - 17; 18а; 24).
Із даних документів судом встановлено, що у зв'язку із станом здоров'я ОСОБА_3 він потребує значного догляду та коштів.
Судом також встановлено, що позивачка несе витрати щодо купівлі лікарських засобів, оплати проведення аналізів, технічних засобів, необхідних для розвитку та навчання дитини, на підтвердження чого надані відповідні платіжні документи (а.с. 18; 19; 25).
У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Як встановлено судом, на даний час аліменти на утримання дитини сторін - ОСОБА_3 стягуються у твердій грошовій сумі у розмірі 1300 грн. щомісячно.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
До суду із позовною заявою про зміну розміру аліментів на утримання дитини звернулась одержувач аліментів - ОСОБА_1 мотивуючи це тим, що на даний час неповнолітній ОСОБА_3 , у зв'язку із станом здоров'я потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у дитини збільшуються потреби в навчанні, розвитку та іншому, а на її утриманні перебуває мати пенсіонер, інвалід 2 групи, з обмеженими можливостями пересування та з мінімальним нарахуванням пенсії.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й інші норми щодо обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Даний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 194/629/17-ц (провадження № 61-37792св18).
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Суд наголошує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 рок установлено прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.
50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини від 6 до 18 років складає 1 416,50 грн.
Станом на сьогодні позивачка отримує аліменти на утримання дитини у розмірі 1300 грн., що менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд прийшов до висновку, що аліменти на утримання дитини у розмірі 1300 грн. є недостатнім для всебічного та гармонійного розвитку неповнолітнього ОСОБА_3 , враховуючи стан здоров'я ОСОБА_3 та витрати, які несе ОСОБА_1 внаслідок цього.
Крім того, суд враховує, що відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, тобто визнав позов.
Визначаючи вказаний розмір аліментів, враховує стан здоров'я позивача, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення та визнання позову відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатним чоловіком. Відомостей про незадовільний стан його здоров'я суду не надано. Окрім того, у суду відсутні дані про те, що на утриманні відповідача знаходяться інші особи, які в силу закону потребують його матеріальної підтримки.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципу справедливості та розумності, закріпленого у ст. 3 ЦК України, суд доходить висновку, що розмір аліментів має бути змінено шляхом стягнення із відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 04.05.2023 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Керуючись статтями ст. 180-184, 191, 192 СК України, Конвенцією про захист прав дитини,статтями 5, 12-13, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину - задовольнити.
Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 04.05.2023 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Н.О. Горбенко