Справа № 755/7259/23
№ 1-кс/755/1603/23
"14" червня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого - криміналіста 2 відділу Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю АР Крим, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023010000000007 від 05.01.2023 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника Омельченка
Слідчого - криміналіст 2 відділу Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .
Клопотання погоджено з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 .
Клопотання мотивоване тим, що 2 відділом слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023010000000007 від 05.01.2023 року за підозрою ОСОБА_4 , який обґрунтовано підозрюється у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі, окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Як встановлено в ході досудового розслідування, внаслідок загострення політико-соціальної напруженості в Україні в період 19-22 лютого 2014 року (розстріли на Майдані Незалежності у м. Києві, втеча ОСОБА_7 ) проросійські політичні та інші організації і об'єднання, підтримувані російською федерацією, активізували свою антиукраїнську діяльність, спрямовану на ескалацію ситуації, що склалася, особливо у південно-східних областях України, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
В Автономній Республіці Крим та місті Севастополі 03.02.2014 року пройшов ряд мітингів проросійських сил, у ході яких, організатори та політичні діячі публічно закликали до насильницької зміни конституційного ладу та до захоплення державної влади в Криму. Того ж дня, лідер партії «Русский блок» ОСОБА_8 заявив про створення з числа добровольців загонів самооборони.
Вказані загони, так званої «Самооборони Криму», спільно з кадровими військовослужбовцями рф (як тими, що дислокувались на базі Чорноморського Флоту рф, згідно двосторонніх договорів між Україною та рф, так і тими, що незаконно переправились з території рф), забезпечили захоплення адміністративних будівель України, блокування українських військових частин та організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території Криму, що в подальшому, публічно підтвердили найвищі керівники росії, включно з президентом рф - путіним в.в.
У період з кінця лютого 2014 року до початку березня 2014 року, зазначеними підрозділами Збройних сил рф було блоковано та захоплено будівлі Верховної ради АР Крим (м. Сімферополь, вул. К. Маркса, буд. 18), Ради міністрів АР Крим (м. Сімферополь, просп. Кірова, буд. 13), будівлі органів державної влади та місцевого самоврядування, приміщення та підрозділи МВС України, військові об'єкти ЗС України, ГУР МО України, ВМФ України.
Таким чином, з 20.02.2014 року рф здійснила окупацію території України - півострова Крим, із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень. При цьому, сам факт окупації Автономної Республіки Крим був засуджений, як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та набув широкого висвітлення в офіційних виданнях та медійному просторі.
06 березня 2014 року в приміщенні Верховної Ради АР Крим у порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», згідно якої, 16.03.2014 року мав відбутися так званий «референдум», на який винесли питання входження АР Крим та міста Севастополя до складу рф на правах суб'єкта федерації. 06.03.2014 року Севастопольська міська рада на позачерговій сесії прийняла рішення № 7151 з аналогічним змістом.
Відповідно до зазначених постанов, 16.03.2014 року проведено незаконний референдум із заздалегідь відомим та підконтрольним рф результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу рф території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Конституційний суд України своїм рішенням № 2-рп/2014 у справі № 1 13/2014 16.03.2014 року визнав постанову ВР АР Крим № 1702 6/14 від 06.03.2014 року неконституційною.
У подальшому, 17.03.2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим, у порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою, на підставі Декларації про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 року та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/2014 у справі № 1 15/2014 від 20.03.2014 року згадану вище «Декларацію про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя» визнано неконституційною.
18 березня 2014 року між рф та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» підписано договір про входження території АР Крим та міста Севастополя до складу рф.
20 березня 2014 року Державною Думою рф прийнято Федеральний конституційний закон від 21.03.2014 року № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации нових субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Згідно з вказаним законом, АР Крим та місто Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф від 01.04.1999 року, Договору між Україною і рф про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004 року, увійшли до складу рф.
Збройна агресія рф розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, а також, шляхом організації та підтримки терористичної діяльності.
Відповідно до пунктів "а", "b", "c", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року застосування рф збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф від 31 травня 1997 року.
Згідно статей 1-3 Конституції України, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року, зокрема, ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії рф з 20 лютого 2014 року.
Вказані обставини також підтверджуються Звітом офісу прокурора міжнародного кримінального суду від 04.12.2017 року, згідно якого, на тимчасово окупованій території України розпочався та триває збройний конфлікт між Україною та рф, Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України № 68/262, згідно якої, територія України є цілісною та недоторканою, Резолюцією Парламентської асамблеї ради Європи № 2168, згідно якої, рф визнається державою-агресором.
Відповідно до прийнятого 18 січня 2018 року Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» рф чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань рф.
24 лютого 2022 року в зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та міста Севастополь до складу рф, а також, придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом рф було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.
Досудовим розслідуванням встановлені фактичні дані про те, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи та достовірно знаючи про факт окупації Автономної Республіки Крим збройними силами рф та заборону здійснення будь-якої господарської діяльності у співпраці з державою-агресором, умисно та протиправно, 07.06.2019 року зареєстрував, відповідно до законодавства рф, Акціонерне Товариство «Кримхліб» (ОГРН рф: 1199112010360, ИНН рф: 9102256223, КПП рф: 910201001 ), за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 51а.
Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді генерального директора АТ «Кримхліб», відповідно до діючого статуту підприємства та маючи право діяти без довіреності від імені юридичної особи, розуміючи факт окупації Автономної Республіки Крим збройними силами рф, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, здійснив провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади,створеними на тимчасово окупованій території, а саме, ОСОБА_4 ,будучи обізнаним про необхідність реєстрації на порталі рф щодо державних закупівель відповідно до Федерального закону рф від 05.04.2013 № 44-Ф3 «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд», здійснив реєстрацію, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, АТ «Кримхліб» на «Официальном сайте единой информационной системы в сфере закупок в информационной-телекоммуникационной сети интернет» http://zakupki.gov.ru, а також на сайті https://www.rts-tender.ru/РТС-тендер - электронная торговая площадка для государственных и муниципальных закупок (rts-tender.ru).
У подальшому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що контрагентами у таких договорах будуть бюджетні підприємства, установи та організації країни-агресора - рф та маючи прямий умисел на укладання таких договорів, уклав та підписав електронним підписом «государственный контракт» № 2222188100282000000000000/0875100004822000068 від 09.09.2022 року, з так званим «кримським філіалом федеральної казенної освітньої установи вищої освіти «Краснодарський університет міністерства внутрішніх справ російської федерації» м. Сімферополь» (рос.скороч. «Крымский филиал Краснодарского университета МВД России, КФ КрУ МВД России») на предмет поставки хліба нетривалого зберігання в цілях виконання державного оборонного замовлення для потреб «Крымский филиал Краснодарского университета МВД России, КФ КрУ МВД России» в рамках виконання державного оборонного замовлення на 2022 рік на загальну суму 882 080,00 російських рублів.
Особливістю даних «государственных контрактов», згідно Федерального закону рф від 05.04.2013 року № 44-Ф3 «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» є те, що дані контракти відповідно до «Статьи 51. Заключение контракта по результатам электронной процедуры», а саме п. 3 «Не позднее п'яти робочих дней, следующих за днем размещения заказчиком в соответствии с частью 2 настоящей статьи проекта контракта, участник закупки, с которым заключается контракт, осуществляет одно из следующих действий: подписывает усиленной электронной подписью лица, имеющего право действовать от шимени участника закупки, проект контракта и одновременно размещает на электронной площадке подписанный проект контракта, а также документ, подтверждающий предоставление обеспечения исполнения контракта в соответствии с настояним Федеральным законом (за исключением случаев, предусмотренных настояним Федеральным законом)».
Відповідно до технічного завдання, адреси та графіку поставки, що є невід'ємним додатком до контракту № 2222188100282000000000000/0875100004822000068 від 09.09.2022 року, укладеного між АТ «Кримхліб», в особі ОСОБА_4 , та так званим «кримським філіалом федеральної казенної освітньої установи вищої освіти «Краснодарський університет міністерства внутрішніх справ російської федерації» м. Сімферополь», в особі начальника Кримського філіалу ОСОБА_9 , зобов'язання з поставки товару повинно бути виконано у строк до 31.12.2022 року.
Таким чином, згідно платіжних доручень, в яких міститься інформація щодо оплати «государственного контракта» № 2222188100282000000000000/0875100004822000068 від 09.09.2022 року, умови вказаного контракту АТ «Кримхліб», в особі ОСОБА_4 , на даний час виконані.
Отже, ОСОБА_4 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України, у м. Сімферополь, здійснив провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади, а саме, так званим «кримським філіалом федеральної казенної освітньої установи вищої освіти «Краснодарський університет міністерства внутрішніх справ російської федерації» м. Сімферополь», створеним на тимчасово окупованій території, а саме ОСОБА_4 , будучи засновником і перебуваючи на посаді генерального директора АТ «Кримхліб», маючи право діяти від імені юридичної особи, згідно вищевказаних документів, здійснив поставки хліба нетривалого зберігання в цілях виконання державного оборонного замовлення для потреб «Крымский филиал Краснодарского университета МВД России, КФ КрУ МВД России» в рамках виконання державного оборонного замовлення на 2022 рік на загальну суму 882 080,00 російських рублів, що підтверджується наявністю інформації, викладеної «официальным сайтом единой информационной системы в сфере закупок в информационной-телекоммуникационной сети интернет предназначен для обеспечения свобідного доступа к полной и достоверной информации о контрактной системе закупок и закупках товаров, работ, услуг отдельными видами юридических лиц, а так же для формирования, обработки и хранения такой информации. Порядок размещения информации на Официальном ЕИС и ее содержание регламентируется Федеральным законом от 05.04.2013 року № 44-Ф3 «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» и федеральним законом рф від 18.07.2011 року № 223-Ф3 «О закупках товаров, работ, услуг отдельными видами юридических лиц», а так же существующими подзаконными актами (http://zakupki.gov.ru)», чим довів свій злочинний умисел, направлений на провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі, окупаційною адміністрацією держави-агресора, до кінця.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, тобто, у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади,створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі, окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_4 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, у тому числі: протоколом огляду інтернет-сайту від 14.03.2023 року встановлено, що в інформаційно-аналітичній базі даних «Rusprofile» існує картка «ОБЩЕСТВА "КРЫМХЛЕБ"» (одрн РФ 1199112010360 ВІД 07.06.2019, ІПН рф 9102256223, КПП рф 910201001, юридична адреса: АР Крим, місто Сімферополь,вул. Севастопольська, буд. 51-А, керівник ОСОБА_4 ). Основний вид діяльності: діяльність, пов'язана з виробництвом хліба та борошняних кондитерських виробів, тортів та тістечок нетривалого зберігання (10.71), яка розташована за URL-адресою: https://www.rusprofile.ru/id/11808206, після чого, був здійснений перехід до повної інформації, де «АО «КРЫМХЛЕБ», в особі директора ОСОБА_4 , виступаючи в ролі «постачальника», уклало контракт із замовником «КРЫМСКИЙ ФИЛИАЛ ФЕДЕРАЛЬНОГО ГОСУДАРСТВЕННОГО КАЗЕННОГО ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО УЧЕРЕЖДЕНИЯ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ "КРАСНОДАРСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ МИНИСТЕРСТВА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ" (Г. СИМФЕРОПОЛЬ)», в особі директора ОСОБА_10 , на суму 882 080,00 російських рублів; листом ГУ «І» ДЗНД СБ України в АР Крим від 07.04.2023 року (вх. № 14/90-720), відповідно до якого, встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 з 2014 року до теперішнього часу проживає на території Автономної Республіки Крим, де здійснює свою протиправну діяльність, а саме, від імені підконтрольного АО «Крымхлеб» укладає контракти на поставку хліба нетривалого зберігання державним установам російської федерації, з метою виконання оборонного замовлення держави агресора; листом з ДПС України від 09.05.2023 року № 14/90-1140, в період з 08.11.2017 року до 20.04.2023 року, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_4 в базі даних не виявлено; листом з Офісу Президента України від 27.04.2023 року № 45-01/406, відповідного до якого, матеріали щодо припинення громадянства України ОСОБА_4 , згідно з поданої ним заяви або внаслідок втрати громадянства України, на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили.
На виконання вимог ст. 135 КПК України, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на 30.03.2023 року, 31.03.2023 року та 01.04.2023 року про виклик його до слідчого управління ГУ СБУ в АР Крим опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 59 (7457) від ІНФОРМАЦІЯ_2 ), також, повістки на 30.03.2023 року, 31.03.2023 року та 01.04.2023 року про виклик підозрюваного ОСОБА_4 опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Крім того, на виклики слідчого підозрюваний ОСОБА_4 систематично не з'являється.
На даний час, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується матеріалами оперативного підрозділу(відповідь на доручення за вх. № 14/90-720 від 07.04.2023 року).
У зв'язку з тим, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, 03.04.2023 року ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Вказане підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Також, використовуючи знайомство та різноманітну залежність від нього свідків у даному провадженні, перебування значної частини свідків на окупованій російською федерацією частині території України, ОСОБА_4 може здійснювати на них вплив, у тому числі, й у способи, небезпечні для життя і здоров'я, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань. Вказане підтверджує наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КК України, а саме те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків.
Вказані обставини, а також те, що ОСОБА_4 у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора(злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким проте за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років), вказують на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та свідчать про те, що він переховується від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків чи продовжувати вчинення злочину, в якому підозрюється, а також іншим чином перешкоджати розслідуванню даного злочину.
З урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 не вбачається.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, слідче управління Головного управління СБ України в АР Крим зареєстроване за адресою: м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 11.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала у повному обсязі, прохала його задовольнити з підстав, викладених у ньому, зокрема, зазначила, що на даний час, підозрюваний ОСОБА_4 перебуває на окупованій території АР Крим, на виклики до слідчого не з'являється, хоча викликався належним чином, відповідно до норм КПК України. Крім того, ОСОБА_4 оголошено в розшук, останні переховується від органу досудового розслідування, може знищити або спотворити речі, які мають значення для даного кримінального провадження, зокрема, може незаконно впливати на свідків.
Захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечив проти застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки органом досудового розслідування в разі неявки його підзахисного на виклики, могло б бути відносно нього застосовано привід. Крім того, відповідно до норм КПК України, у підозрюваного ОСОБА_4 можливе є поважні причини його неявки до органу досудового розслідування, зокрема, останній міг не з'являтися і не за власним бажанням, у зв'язку з чим, прохав відмовити у задоволенні даного клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора та захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
11 березня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 59 (7457) від 24.03.2023 року.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення, в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , який добровільно погодився на співпрацю з представниками окупаційної влади, має стійкі зв'язки з представниками окупаційної адміністрації, в той же час перебуває на тимчасово окупованій території України - АР Крим, не виїхав з неї до теперішнього часу, та не з'явився на виклики слідчого, що є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_4 переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання до п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим, а усвідомлення підозрюваним цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак, виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 днів - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 днів - тимчасовий арешт заст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 днів - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - криміналіста 2 відділу Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця АР Крим, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: