Справа № 199/9214/15
(4-с/199/9/23)
31 травня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.
при секретареві Буточкіній М.К.
за відсутності учасників справи
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлії Олександрівни, боржник ОСОБА_2 ,-
Заявник звернулась до суду із скаргою та просила скасувати рішення та дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлії Олександрівни, що порушили вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і Інструкцію з організації примусового виконання рішень, а також виконання Конституційного обов'язку Держави виконувати судові рішення; визнати дії державного виконавця державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлії Олександрівни протиправними і скасувати постанову про повернення виконавчого листа; зобов'язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) відновити виконання виконавчого провадження №59433439 та забезпечити виконання судового рішення №199/9214/15ц.
У підтвердження вимог зазначила, що на виконані у державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлії Олександрівни перебуває виконавче провадження №59433439 з примусового виконання виконавчого листа №199/9214/15 від 10.03.2016 року, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 50396,00 грн.
27 грудня 2022 року на поштову адресу Стягувача надійшла копія звіту старшого державного виконавця Кравченко Ю.О. боржнику ОСОБА_3 , про невиконання судових рішень, лист №57385 від 21.12.2022, до звіту державним виконавцем було додано постанову про повернення виконавчого документу стягувані від 21.12.2022.
Скаржник ОСОБА_1 вважає дану постанову винесену державним виконавцем з метою надання боржнику неправомірної вимоги у вигляді уникнення сплати боргових зобов'язань. Аналогічна постанова державного виконавця Малюк І.В. від 10.09.2018 при виконання саме цього виконавчого документу, була скасована судом, дії державного виконавця в частині винесення постанови були визнані судом неправомірними, що підтверджується Постановою Верховного Суду від. 16.10.2019.
Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) не виконав Постанову Верховного суду про скасування постанови від 10.09.2018, не відновив попереднє виконавче провадження, а розпочав нове зведене виконавче провадження. Такими діями Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) була надана неправомірна вигода боржнику у вигляді зменшення заборгованості ОСОБА_5 більше ніж на 100 тисяч грн.
Не виконання судових рішень було взято під особистий контроль начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) про що свідчить відповідь начальника АНД ВДВС від 24.10.2022 №44786, однак слід зазначити, що саме начальником АНД ВДВС, 26.03.2020 скасовано законну вимогу старшого державного виконавця Посадської (Вонсович) О.В., чим створені суттєві перешкоди для виконання судових рішень.
Виносячи постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець посилалась на те, що боржника не розшукано протягом року з дня оголошення розшуку. Однак, боржник постійно був в полі зору АНД ВДВС та через засоби мобільного зв'язку між ними велась переписка. Скрін повідомлення боржника на телефон державного виконавця додано до скарги.
В той час, поки державний виконавець ухиляється від виконання основного завдання органів державної виконавчої служби по виконанню судових рішень, боржник ОСОБА_6 , без будь-яких перешкод, отримує закордонний паспорт, виїжджає за межі країни, повертається, народжує дитину, змінює прізвище, реєструє дитину в арештовану квартиру, отримує на дитину закордонний паспорт, декілька разів звертається до суду з позовами про стягнення аліментів, при цьому веде переписку з державним виконавцем з застосуванням засобів електронного зв'язку.
Таким чином, державний виконавець не у повному обсязі здійснює виконавчі дії, чим порушила вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Так, державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Ю.О., яка здійснює примусове виконання виконавчого провадження №59433439 під контролем Начальника АНД ВДВС ОСОБА_7 порушила вимоги ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», вимоги Інструкції з організаціі примусового виконання рішень від 02.04.2012, поставили під загрозу виконання Конституційного обов'язку Держави щодо виконання судових рішень.
Відповідно до ч.1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня або з дня їх винесення.
Згідно п.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10-ти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Оскаржувана постанова державного виконавця, надійшла на поштову адресу стягувача 27.12.2022, в той час, коли Стягувач була у відрядженні за кордоном, про що свідчить позначка про перетин кордону у закордонному паспорті стягувача ОСОБА_1
23 січня 2023 року на адресу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська засобами Електронного Суду була подана позовна заява про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби. 26 січня 2023 року, матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними та скасування постанови передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
22.02.2023 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовна заява ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними та скасування постанови була повернута позивачеві. Тому, скаржник вважає, що строк звернення до суду нею пропущено з поважних причин.
Крім того, ОСОБА_1 з метою позасудового врегулювання питання щодо скасування постанови про повернення виконавчого листа стягувачу неодноразово, а саме 28.12.2022, 08.03.2023, 21.03.2023 та 27.04.2023 зверталася до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) та до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Проте, 03.05.2023 на електронну адресу скаржника надійшов лист, з якого вбачається, що начальник АНД ВДВС продовжує здійснювати контроль за невиконанням судових рішень у справах де боржником є ОСОБА_5 .
Таким чином, клопотання подані Стягувачем в межах виконавчого провадження №59433439 та і залишені державним виконавцем без уваги, жодної постанови про задоволення клопотання або про відмову у задоволенні клопотання стягувач не отримала. З наданих відповідей, ОСОБА_1 не зрозуміло чи скасована постанова про повернення виконавчого листа стягувачу.
На підставі вищезазначеного, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даною скаргою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023, вищезазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О.
Ухвалою від 12.05.2023 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні про що було повідомлено сторін.
У судове засіданні заявник не з'явилася, надавши заяву про слухання справи у її відсутність на задоволенні скарги напогялала.
Державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Ю.О. у судове засідання не з'явилася, надавши відзив на скаргу разом з витребуваними матеріалами виконавчого провадження, в якому просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги в повному обсязі.
Суд, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги заявника підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Звертаючись до суду зі скаргою за захистом, скаржник посилається на неправомірні дії державного виконавця.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконані у державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлії Олександрівни перебуває виконавче провадження №59433439 з примусового виконання виконавчого листа №199/9214/15 від 10.03.2016 року, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу, а саме: виконавчий лист №199/9214/15 виданий 10.03.2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі - 50396,00 грн; виконавчого листа №2/199/9219/15, виданий 12.04.2016 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 боргу в сумі - 165932,10 грн; вимога № Ф-115395-17/61У, видана 13.05.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави ЄСВ у сумі 21030,90 грн.; вимога № Ф-115395-17/61У, видана 04.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави ЄСВ у сумі 5508,36 грн.
Відповідні виконавчі документи надійшли на виконання до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області повторно та зареєстровані в системі - АСВП №59433439 від 01.07.2019 року, АСВП №59531206 від 11.07.2019 року, АСВП №61144220 від 04.02.2020 року та АСВП №62150798 від 22.05.2020 року.
За виконавчими провадженнями у порядку ст.ст. 3,27,40 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанови про стягнення виконавчого збору.
Копії постанов були направлені сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням.
За виконавчим провадженням у порядку ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» 01.07.2019 року винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження. Копії постанови направлено сторонам та на виконання до реєструючих органів.
У порядку ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» 16.08.2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника, копії постанови направлено до банківських установ.
На виконання постанови про арешт коштів боржника надійшли листи про відсутність коштів на арештованих рахунках.
З метою дотримання ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем 18.07.2019 року винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та присвоєно ЗВП №59585897.
З метою дотримання ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем 04.02.2020 року та 27.05.2020 року винесено постанову про приєднання провадження до зведеного виконавчого провадження ЗВП №59585897.
В матеріалах виконавчого провадження міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якому зазначено про виникнення обтяження на майно боржника ОСОБА_6 .
Відповідно до відповіді ДПСУ та УПФУ боржник не має доходів.
Відповідно до проведеної перевірки майнового стану боржника було встановлено, що у боржника відсутнє рухоме майно.
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає жодних заходів щодо виконання рішення. Об'єктивних причин для невиконання рішення суду (хвороба, наявність інвалідності тощо) не було встановлено.
Відповідно до актів головного державного виконавця від 20.12.2019 року головним державним виконавцем зроблено вихід за адресою боржника та встановлено що майновий стан боржника не передбачає можливості опису майна, майно відсутнє. При спілкуванні з сусідами було встановлено, що боржник регулярно перетинає межі країни, та планує змінити країну проживання чим може зробити виконання вимог виконавчого документу не можливим, так як у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення з метою задоволення вимог стягувача.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.01.2017 у справі №199/8880/16-ц, Боржника оголошено у розшук, але заходи які вживаються правоохоронними органами не достатні для фактичного виконання рішення суду.
Відповідно до Постанови Старшого державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлії Олександрівни, виконавче провадження №59433439 від 21.12.2022 року було завершено з підстав, передбачених п.7 ст. 37 «Про виконавче провадження», оскільки боржник, розшук якого здійснювався органами поліції, не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку.
27.12.2022 року рекомендованим листом на адресу скаржника надійшов лист від державної виконавчої служби з постановою про повернення виконавчого документу та виконавчий лист.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За частиною першою ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Проте, державним виконавцем не вчинялися усі, передбачені вказаними нормами права дії, спрямовані на неупереджене, ефективне, своєчасне виконання рішення суду в повному обсязі.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Так, судом з'ясовано що підставою повернення виконавчого документа з боку суб'єкта оскарження є те, що боржник, розшук якого здійснювався органами поліції, не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку, проте, суд вважає, що державним виконавцем не здійснені всі дії для примусового виконання рішення, передбачені законом.
У відповідності до ст. 447 ЦПК України, ч. 1 ст. 12, ч. 3, 4 ст. 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Згідно ст. 8 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При цьому затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі», заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V), у зв'язку з чим саме на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основи організації та діяльності Державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів Державної виконавчої служби визначаються Законом України «Про державну виконавчу службу».
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, тобто заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи враховується період із надходження до суду позовної заяви й до виконання рішення суду.
Наведене узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.
Так, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) указаний суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.
Згідно із правовими висновками, до яких дійшов Верховний Суд України у справі 6-99цс17: «Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що дії державного виконавця під час виконання виконавчого провадження є процесуальною дією державного виконавця, між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем виникають виконавчо-процесуальні відносини.
Відтак, суд приходить до висновку, що своїми діями державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлія Олександрівна по виконавчому провадженню порушила вищевказані вимоги закону, а тому її дії є незаконними та підлягають скасуванню.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, що стосується визнання дій неправомірними та скасування постанови, а в іншій частині не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259,447-451 ЦПК України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлії Олександрівни, боржник ОСОБА_2 .
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлії Олександрівни, боржник ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерста Юстиції (м.Одеса) Кравченко Юлії Олександрівни в частині винесення постанови від 21 грудня 2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження №59433439 з примусового виконання виконавчого листа 199/9214/15, виданого 10.03.2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 50 396,00 грн., та скасувати вказану постанову.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали апеляційної скарги.
Суддя О.О.Богун
31.05.2023