Україна
30 серпня 2010 р. справа № 2а-19173/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Головіної К.І.
при секретарі Потапенко О.М.
за участю представника позивача Сізової І.В.,
представника відповідача Пишняка Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворюванню України в м. Шахтарську про зобов'язання прийняти до відшкодування витрати на виплату пенсій та допомоги у сумі 2843,24 грн. та стягнення суми, -
УПФУ в м. Шахтарську Донецької області звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області про зобов'язання прийняти до відшкодування витрати на виплату пенсій та допомоги у загальній сумі 2843,24 грн., з якої:
- допомога на поховання сім'ї померлого, або особі, що здійснювала поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності (по втраті годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; а також сума витрат з виплати і доставки вказаної пенсії за квітень 2010 року - 981,29 грн.;
- розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року - 501,24 грн.;
- розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року - 1360,71 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на положення п. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно якого на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідност і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Крім того, зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року повинні відшкодовувати органам пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 03.03.2003 року № 5-4 та правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків в Україні від 04.03.2003 року № 4, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
На виконання вимог зазначеного Порядку відповідачу були направлені Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Просив зобов'язати відповідача прийняти до відшкодування витрати, понесені УПФУ в м. Шахтарську Донецької області на виплату пенсій за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року у сумі 2843,24 грн. та стягнути зазначену суму на користь позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на положення ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якого Фонд здійснює соціальні послуги та виплати в разі настання страхового випадку, в тому числі і виплату пенсій. У цій статті йде мова саме про застрахованих осіб, за яких сплачуються страхові внески до Фонду.
Пунктом 2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам, які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Крім того, зазначив, що здійнення відповідних розрахунків провадиться виключно на централізованому рівні, між Головним Управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Просив відмовити у задоволенні позову.
Також вказав, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо відшкодування понесених ним витрат є таким, що не відповідає змісту прав Управління. Просив у позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову УПФУ в м. Шахтарську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворюванню України в м. Шахтарську про зобов'язання прийняти до відшкодування витрати на виплату пенсій та допомоги у сумі 2843,24 грн. та стягнення суми необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що УПФУ в м. Шахтарську Донецької області були виплачені пенсії та соціальні послуги за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року у загальному розмірі 2843,24 грн.
Так, витрати УПФУ в м. Шахтарську Донецької області на допомогу на поховання інваліда ОСОБА_3, яка отримувала пенсію по інвалідності, особі, що здійснила його поховання - ОСОБА_4, а також витрати Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаної пенсіії за квітень 2010 року складають 981,29 грн. (а. с. 5).
Сума витрат по особовій справі громадянина ОСОБА_5, якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, які не були прийняті Фондом у зв'язку з отриманням пенсіонером травми за межами України, складає 1360,71 грн. (а. с.6-11).
Витрати по особовій справі ОСОБА_6, якій виплачено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, які не були прийняті Фондом у зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про причинно-слідчий зв'язок між професійним захворюванням та смертю особи, складають 501,24 грн.
У період з 1 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року УФПУ в м. Шахтарську Донецької області до відповідача були надіслані акти щомісячної звірки витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які були здійснені пенсіонерам, згідно наданим спискам ( а. с.5-11, 13-20, 24-31).
Відповідач відмовився прийняти до заліку зазначені у актах витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги, доплат, надбавок на суму 2843,24 грн., оскільки у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Шахтарську немає для цього правових підстав (а. с. 32-35).
Позивач просить прийняти до заліку витрати, понесені ним на виплату пенсій та соціальної допомоги у сумі 2843,24 грн.
З цього приводу суд зазначає, що статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
- страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
- допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Оскільки пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 «Прикінцевих положень» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому, або особам, які перебували на його утриманні:
а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
в) щомісіця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частинувтраченого заробітку потерпілого;
г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання:
д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно пункту 2 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок) зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до п. 5 Порядку органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 25 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання прийняти до відшкодування суми витрат не можуть бути задоволені, оскільки вони не відповідають вимогам вказаного Порядку та Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права.
Щодо стягнення з відповідача витрат сплачених пенсій та соціальних послуг суд зазначає, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Судом встановлено, що відповідач не відшкодував витрати УПФУ у м. Шахтарську Донецької області по сплаті допомоги на поховання ОСОБА_4, понесені ним у квітні 2010 року у розмрі 981,29 грн., а також по виплаті пенсії по інвалідності громадянці ОСОБА_6 у зв'язку із втратою нею годувальника, який помер внаслідок профзахворювання за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року у розмірі 1360,71 грн. (а. с. 5, 13-21).
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ретуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Частиною 8 статті 34 вказаного Закону передбачено, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхувння від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Разом з тим, відповідно до п. 9 ст. 34 зазначеного Закону причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Відповідно до пп. 2.10 п. 2 Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 року висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.
У судовому засіданні встановлено, що для відшкодування сум вищезазначених витрат у зв'язку із втратою годувальника громадянці ОСОБА_6 та допомоги на поховання громадянину ОСОБА_4 позивачем до Фонду не були надані довідки МСЕК про наявність причинного зв'язку смерті осіб з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом
Таким чином, суд вважає, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворюванню України в м. Шахтарську правомірно не відшкодувало вказані суми витрат, оскільки у вказаних випадках причинно-слідчий зв'язок між отриманим професійним захворюванням або каліцтвом на підприємстві та смертю осіб, позивачем не підтверджений висновками МСЕК.
Крім того, відповідачем не відшкодовані витрати, понесені УПФУ в м. Шахтарську Донецької області по виплаті пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві пенсіонеру ОСОБА_5, за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року з тієї причини, що травма пенсіонером була отримана за межами України і у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворюванню України в м. Шахтарську відсутня особова справа ОСОБА_5, а також будь-які документи, що підтверджують право працівника, який отримав ушкодження здоров'я за межами України, на страхові виплати.
Згідно акту про нещасний випадок на виробництві № 53 від 15.08.1982 року постраждалий ОСОБА_5 отримав травму на підприємстві в м. Саранську Мордовської АРСР (а. с. 12).
Відповідно до ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, яка була підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього СРСР, передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодженням здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника в момент отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Згідно зі ст. 3 цієї ж Угоди, відшкодування шкоди проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, і в тому разі, коли це захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.
Згідно ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Суд вважає, що підстав для відшкодування витрат, понесених УПФУ в м. Шахтарську Донецької області по виплаті пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року ОСОБА_5 немає, оскільки у Фонді відсутні будь-які документи, що підтверджують його право, як особи, що отримала ушкодження здоров'я за межами України, на страхові виплати, також до Фонду не передана особова справа по вказаному потерпілому.
Враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову УПФУ в м. Шахтарську Донецької області, оскільки підстав для прийняття до відшкодування витрат, понесених УПФУ в м. Шахтарську Донецької області на виплату пенсій та соціальних послуг потерпілим від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання та їх відшкодування у даних випадках немає.
Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворюванню України в м. Шахтарську про зобов'язання прийняти до відшкодування витрати на виплату пенсій та допомоги у сумі 2843,24 грн. та стягнення суми відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30 серпня 2010 року.
Повний текст постанови складений 03 вересня 2010 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Головіна К.І.