Україна
08 вересня 2010 р. справа № 2а-14706/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі < Призвище секретаря >
при секретарі Гумуржи Т.В.
за участю
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідачів Сидорової О.І., Цуріна А.С., Диблі Т.І.
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Прокуратури Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначає, що звернулась 25.02.2009 року з заявою до начальника Ворошиловського РВМУГУМВС України, однак, не отримавши відповіді майже місяць, 23.03.2009 року звернулась зі скаргою до прокуратури Ворошиловського району м. Донецька. Однак, після цього, позивач отримала відповідь від 24.03.2009, в якій зазначалось, що заява відправлена за теріторіальністю. Також позивачем отримана відповідь прокуратури Ворошиловського району м. Донецька від 30.03.2009, у якій зазначається, що в ході перевірки неправомірних дій з боку працівників Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області не встановлено, підстав для внесення актів прокурорського реагування не вбачається. На підставі чого позивачем направлена скарга начальнику Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області від 11.01.2010, відповіді на яку не отримана.
Крім того, позивачем подана 12.01.10 скарга прокурору Донецької області з пропозицією прийняти заходи реагування, однак відповіддю від 12.02.10 прокуратурою Донецької області повідомлено, що за допущення порушення вимог кримінально-процесуального законодавства працівника ДСБЕЗ Ворошиловського РВ ДМУ, який на той час знаходився у підпорядкуванні начальника Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності, але у відповіді зазначена відмова про погашення завданої матеріальної шкоди.
Позивач наполягає на тому, що дії працівників Ворошиловського РВ МУ ГУМВС України протиправні, оскільки порушені вимоги ст.97 КПК України та Донецьким МУ ГУМВС України в Донецькій області порушені вимоги ст.20 ЗУ «Про звернення громадян», оскільки до теперішнього часу відповідь на скаргу від 11.01.2010 не одержана.
Позивач просила визнати дії відповідача 1 у питанні розгляду звернень від 25.02.09, від 11.01.2010 неправомірними, оскільки при розгляді заяви від 25.02.09 порушені вимоги ст. 97 КПК України, а при розгляді скарги від 11.01.2010 порушені норми ст.20 ЗУ «Про звернення громадян», визнати дії відповідача 2 при розгляді скарги від 23.02.2009 неправомірними, визнати, що неправомірні дії відповідачів призвели до нанесення матеріальної шкоди у розмірі 245819 грн. 29 коп., стягнути з відповідачів сплату судового збору 3 грн.40 коп.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача 1 - Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у судовому засіданні вимоги не визнав, пояснивши, що позивач зверталась до Ворошиловського РВ з заявою від 25.02.2009 року, яку було зареєстровано спочатку у Ворошиловському РВ за вхідним номером Н-4 від 25.02.2009 року, потім зареєстровано до ЖРЗПЗ Ворошиловського РВ за № 1607 від 25.02.09 року (у журналах СДСБЕЗ РВ за № 11X8-3618 від 26.02.09 року), а потім зареєстровано у журналі вхідної кореспонденції ВДСБЕЗ Донецького МУ за № 487. Така реєстрація була на той час, оскільки керівництво ВДЗБЕЗ ДМУ контролювало роботу СДСБЕЗ Ворошиловського РВ, внаслідок чого вся кореспонденція, яка надходила до зазначеного сектору та вихідна кореспонденція реєструвалась як у зазначеному райвідділі так й у відповідних журналах ВДСБЕЗ Донецького МУ. Вищевказану заяву позивача надано для виконання оперуповноваженому СДСБЕЗ Ворошиловського РВ Акопяну Г.Н., який після закінчення перевірки матеріали спрямував за територіальністю до Полтавського ГУ за вихідним номером № 564, про що позивачу надано відповідь. Крім того зазначає, що позивач зверталась до відповідача зі скаргою на дії Ворошиловського РВ від 11.01.2010 року, за якою проводилось службове розслідування, відповідь за результатами якого направлено позивачу простою кореспонденція, який зареєстровано 25.01.10 року. Наполягав на відмові в задоволені позову.
Представник відповідача 2 - Прокуратури Донецької області у судовому засіданні вимоги не визнав, пояснивши, що до прокуратури області 12.01.10 надійшла скарга ОСОБА_6, датована 11.01.10, щодо тривалого неприйняття працівниками міліції рішення в порядку ст.97 КПК України за фактом неправомірних дій з боку директора TOB «Стелс груп» Буряка A.B., а також з інших питань. В ході розгляду даної скарги прокуратурою області в порядку ст.30 Закону України «Про прокуратуру» до ГУМВС України в Донецькій області направлено вимогу щодо проведення службової перевірки, за результатами якої встановлено, що 25.02.09 до Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області надійшла заява ОСОБА_6 щодо неправомірних дій з боку директора TOB «Стелс груп», яка зареєстрована в ЖРЗПЗ за № 1607 від 25.02.09. У зв'язку з тим, що згідно з розпорядженням начальника ДМУ ГУМВС України в Донецькій області № 48 від 10.02.09 сектор ДСБЕЗ Ворошиловського РВ ДМУ знаходився у підпорядкуванні начальника Донецького МУ, 26.02.09 Ворошиловським РВ вказану заяву направлено до ДМУ ГУМВС України в Донецькій області. Таким чином, порушень вимог КПК України з боку працівників Ворошиловського РВ не встановлено, про що заявницю повідомлено також і відповіддю прокуратури Ворошиловського району м. Донецька від 30.03.09 на скаргу від 23.03.09. Крім того, встановлено, що в порядку ст.116 КПК України Донецьким МУ заяву ОСОБА_6 направлено за територіальністю до Полтавського МУ НУМВС України в Полтавській області 24.03.09, тобто, з порушенням вимог ст.97 КПК України, за що працівника ДСБЕЗ Ворошиловського РВ ДМУ, який на той час знаходився у підпорядкуванні начальника Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності. За результатами перевірки скарги ОСОБА_6 прокуратурою області 12.02.10 надано відповідь за № 04/2/1-9147-10 відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Наполягав на відмові в задоволені позову.
Представник відповідача 3 - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, наполягав на відмові в задоволені позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо розгляду Донецьким міським управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернень позивача від 25.02.2009 року, від 11.01.2010 року суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 25.02.2009 року ОСОБА_6 звернулась до Начальника Ворошиловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою, відповідно до якої позивач просить порушити кримінальну справу та прийняти заходи прокурорського реагування відносно керівника ТОВ «Стелс груп».
Як зазначає представник Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та відомо з матеріалів справи, 26.02.2009 року заява позивача від 25.02.2009 року спрямована до ВДСБЕЗ Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та 02.03.2009 року доручені на виконання оперуповноваженому Ворошиловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Акопяну Г.В., який після закінчення перевірки матеріал спрямував за територіальністю до Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
Позивач посилається на порушення відповідачем положень статті 97 КПК України при розгляді заяви від 25.02.2009 року.
Суд вважає таке твердження позивача необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Як зазначалось, 24.03.2009 року заяву ОСОБА_6 від 25.02.2009 року оперуповноваженим Ворошиловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Акопяном Г.В. спрямовано за територіальністю до Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
З висновку службового розслідування від 23.01.2010 року, затвердженого начальником Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, відомо, що оперуповноваженого Ворошиловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Акопяна Г.В. за допущені факти порушень законодавства, виконавської дисципліни, що полягають у несвоєчасному спрямуванні матеріалів за належністю, притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 1 Кримінально-процесуального кодексу України порядок провадження у кримінальних справах визначається Кримінально-процесуальним кодексом України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 N 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначено, як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Скарги на акти та дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури в частині провадження у кримінальній справі розглядаються судом в порядку, визначеному нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Захист прав і свобод людини полягає у можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку встановленому Кримінально-процесуальним Кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Судом встановлено, що 11.01.2010 року ОСОБА_6 звернулась до Начальника Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області зі скаргою на дії Ворошиловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо розгляду заяви від 25.02.2009 року.
Позивач посилається на порушення відповідачем положень статті 20 ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді скарги від 11.01.2010 року.
Суд вважає таке твердження позивача помилковим, оскільки преамбулою до Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно ч.1 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Як зазначає представник Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та відомо з матеріалів справи, скаргу позивача від 11.01.2010 року зареєстровано у журналі Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за № Н-27 від 13.01.2010 року, а потім у журналі реєстрації звернень громадян ВГСБЕЗ Ворошиловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за № Н-1 від 15.01.2010 року.
З висновку службового розслідування від 23.01.2010 року, затвердженого начальником Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, відомо, що заява позивача від 11.01.2010 року розглянута та прийняте рішення щодо відсутності повноважень щодо виконання судових наказів про стягнення грошової заборгованості.
25.01.2010 року Донецьким міським управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області направлено позивачу відповідь за №11/7-71-27 на питання, що викладені у скарзі від 11.01.2010 року, що підтверджується копією журналу реєстрації звернень громадян №1.
Таким чином, розгляд Донецьким міським управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області скарги позивача від 11.01.2010 року здійснений у термін, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2004 року N 1177, зареєстрований в Міністерстві юстиції України26 жовтня 2004 р. за N 1361/9960, з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, покращання, удосконалення організації їх особистого прийому в центральному апараті Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органах внутрішніх справ України, а також у вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, затверджене Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України.
Так, пунктом 4.7 зазначеного Положення встановлено, що відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, вжиті органом внутрішніх справ, у межах його компетенції, для захисту конституційних прав громадян. Закон України «Про звернення громадян» також не зобов'язує органи державної влади направляти відповіді на звернення громадян рекомендованою кореспонденцією.
При цьому, на органи міліції не покладено обов'язку здійснювати контроль стосовно отримання чи неотримання заявником відповіді на його звернення та відповідно не покладено обов'язку доводити цього факту в суді.
Щодо розгляду Прокуратурою Донецької області скарги позивача від 23.02.2009 року суд зазначає наступне.
Перш за все суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Суд зазначає, що позивач під час судового розгляду наполягав на протиправності дій Прокуратури Донецької області при розгляді скарги позивача від 23.02.2009 року, разом з тим, матеріали справи не містять такої скарги та позивачем не доведене її існування.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з діями Прокуратури Донецької області при розгляді скарги позивача від 12.01.2009 року.
Так, Конституція України встановила основи організації та функціонування прокуратури України. Регулювання її діяльності в окремому розділі VII Конституції України свідчить, що виконання покладених на неї функцій є самостійним видом державної діяльності. Прокуратура - організаційно незалежна державно-правова інституція, яка виконує особливі, властиві тільки їй функції, взаємодіє з усіма гілками державної влади і є важливим елементом у забезпеченні балансу між ними.
Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
З огляду на ці конституційні приписи завдання прокуратури України полягає в забезпеченні захисту від протиправних посягань на суспільний та державний лад, на права і свободи людини і громадянина, а також основи демократичного устрою суспільства легітимними засобами і методами. Її діяльність ґрунтується на Конституції України, законах України та інших нормативно-правових актах.
Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року.
Судом встановлено, що 12.01.2010 року ОСОБА_6 на особистому прийомі звернулась до Прокуратури Донецької області зі скаргою на дії Ворошиловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Прокуратури Ворошиловського району м. Донецька.
Організаційно-правові засади розгляду звернень громадян в органах прокуратури визначено, зокрема, Законами України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру» та Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 року № 9гн.
На виконання Законів України «Про звернення громадян» та «Про прокуратуру» наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 року № 9гн затверджено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, якою встановлено порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах.
Відповідно до абз. 5 п.п. 1.4 п. 1 вказаної Інструкції скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, інших осіб порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, службових осіб.
Згідно вимог п.п. 3.2. Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:
- прийнято до розгляду;
- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;
- направлено до іншого відомства;
- долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Як зазначає представник Прокуратури Донецької області та відомо з матеріалів справи, в ході розгляду даної скарги прокуратурою області в порядку ст.30 Закону України «Про прокуратуру» до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області направлено вимогу щодо проведення службової перевірки.
До того ж, згідно з п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
На виконання зазначених вимог, Прокуратурою Донецької області 12.02.2010 року направлено позивачу відповідь за №4/2/1-9147-10, тобто розгляд скарги ОСОБА_6 від 12.01.2010 року здійснений у термін, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Крім того, зміст відповіді за №4/2/1-9147-10, що надана Прокуратурою Донецької області 12.02.2010 року, дає змогу зробити висновок про вчинення відповідачем необхідних дій по об'єктивній, всебічній і вчасній перевірці скарги, які встановлені законодавством.
Вимог позивача про визнання того, що неправомірні дії відповідачів призвели до нанесення матеріальної шкоди у розмірі 245819,29 грн. задоволенню не підлягають, оскільки у судовому засіданні встановлено, що Донецьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Прокуратура Донецької області діяли відповідно до законодавства та порушень з боку цих органів не встановлено.
На думку суду, позивач не навів суду докази, які б підтвердили заподіяння йому відповідачами втрат немайнового характеру, якими діяннями вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача, а тому вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що порушень з боку відповідачів не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
У задоволені позову ОСОБА_6 до Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Прокуратури Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 08 вересня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 10 вересня 2010 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.