20.06.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2430/21 (908/2994/21)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі № 908/2430/21(908/2994/21)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Відродження" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"
про стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу
До Господарського суду Запорізької області 19.10.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, розмір яких буде уточнений. Окрім того позивачем подано клопотання в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про витребування у відповідача доказів, зокрема інформації щодо розміру заборгованості по невиплаченій заробітній платі позивача на день звільнення, станом на 18.06.2021 та щодо розміру заборгованості по компенсації за невикористану відпустку за період з 05.05.2020-04.05.2021 в кількості 28 календарних днів та за період з 05.05.2021 по день звільнення в кількості 3 календарних дня.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 позовну заяву залишено без руху. Заявнику надано строк десять днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання відповідної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 у справі №908/2430/21(908/2994/21) повернуто позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати і розміру заборгованості по компенсації за невикористану відпустку.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що не згоден з поверненням позовної заяви, у зв'язку з незазначенням розміру заявленої до стягнення суми в прохальній частині, оскільки нормами ГПК не передбачено, що ціна позову зазначається саме в резолютивній частині. Позивачем, в межах строків встановлених судом, було подано уточнену позовну заяву, в якій зазначено, що ціна позову складає 24 134,78 грн., при цьому вказано, що її розмір буде уточнений після надання даних відповідачем про заборгованість.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Білецька Л.М. (доповідач), судді Вечірко І.О., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 у справі №908/2430/21(908/2994/21) залишено без руху. Скаржнику надано строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги та надати суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М., справу №908/2430/21(908/2994/21) передано на розгляд колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів ОСОБА_2, Чередко А.Є.
Апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що оскаржувану ухвалу суду ним отримано 08.01.2022, про що було надано відповідні докази. З апеляційною скаргою до суду апелянт звернувся 18.01.2022. З урахуванням викладеного останній просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 у справі №908/2430/21(908/2994/21) у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_2 члена колегії суддів, справу №908/2430/21(908/2994/21) передано для розгляду колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно п.6 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Статтею 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Зокрема частиною 2 статті 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовної заяви, оскарження якої передбачено пунктом 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, розмір яких буде уточнений. В обґрунтування поданої позовної заяви позивач зазначила, що працювала на підприємстві відповідача в період з 05.05.2020 по 18.06.2021. При звільненні з позивачем не було проведено розрахунку по сплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо надання довідки про розмір заборгованості по заробітній платі та по невикористаній відпустці, проте вказаної інформації відповідачем не надано. З огляду на ненадання відповідачем інформації щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 разом з позовною заявою подано клопотання в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про витребування у відповідача доказів, зокрема щодо розміру заборгованості по невиплаченій заробітній платі позивача на день звільнення, станом на 18.06.2021 та щодо розміру заборгованості по компенсації за невикористану відпустку за період з 05.05.2020-04.05.2021 в кількості 28 календарних днів та за період з 05.05.2021 по день звільнення в кількості 3 календарних дня.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 позовну заяву залишено без руху. Заявнику надано строк десять днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання відповідної заяви. Залишаючи позовну заяву без руху суд вказав, що за вимогами ч. 3 ст.162 ГПК України (п.3) позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій викладено обставини у справі та зазначено, що відповідно до п.3 ч. 3 ст 162 ГПК України ціна позову складає 24 134,78 грн., проте така сума є орієнтованою, її розмір буде уточнено після надання відповідачем даних щодо розміру заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 у справі №908/2430/21(908/2994/21) повернуто позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати і заборгованості по компенсації за невикористану відпустку, у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду про залишення позову без руху.
Апеляційний суд не погоджується з висновками господарського суду з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.2.ст. 4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Вимоги до змісту та форми позову, а також до документів, які додаються до позовної заяви, встановлено статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Приписами статті 174 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Згідно ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Як вбачається з ухвали суду від 23.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з незазначенням ціни позову та ненаданням обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються.
На виконання ухвали господарського суду від 23.10.2021 позивачем було надіслано уточнену позовну заяву, в тексті якої позивачем вказано, що відповідно до п.3. ч.3 ст. 162 ГПК України ціна позову складає 24 134,78 грн. Вказана сума є орієнтовною, її розмір буде уточнено після надання даних відповідачем про заборгованість перед позивачем по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.
До позовної заяви позивачем було додано клопотання про витребування доказів в порядку ч.1 ст. 81 ГПК України, згідно якого позивач просив витребувати у ДП «Дослідне господарство «Відродження» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» інформацію щодо розміру заборгованості по невиплаченій заробітній платі позивача на день звільнення, станом на 18.06.2021 та щодо розміру заборгованості по компенсації за невикористану відпустку за період з 05.05.2020-04.05.2021 в кількості 28 календарних днів та за період з 05.05.2021 по день звільнення в кількості 3 календарних дня.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на неодноразове звернення до відповідача про проведення остаточних розрахунків та сплати заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку. До позовної заяви додано докази надіслання на адресу відповідача заяви про повторну видачу довідки про зарплату та докази отримання вказаної заяви відповідачем. Проте розрахунки з позивачем проведені не були, інформацію щодо розміру невиплачених сум не надано.
Частиною 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, звертаючись з позовною заявою, зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1 ст. 81 ГПК України).
Згідно з частиною 2 наведеної статті у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Таким чином позивач скористався своїм правом та подав клопотання до суду про витребування доказів у справі, з метою подальшого уточнення розміру заявлених до стягнення сум.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що в позовній заяві позивач зазначав, що сума заборгованості складає 24 134,78 грн., в уточненій позовній заяві позивачем було уточнено текст позовної заяви та вказано, що ціна позову становить 24 134,78 грн.
Таким чином колегія суддів вважає, що у суду були відсутні підстави для повернення позовної заяви позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 вказаного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Суди мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму із додержанням балансу між доступом до правосуддя та повагою до принципу res judicata.
За таких обставин, встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до господарського суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського, розподіл суми судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 у справі №908/2430/21(908/2994/21) задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 у справі №908/2430/21(908/2994/21) скасувати.
Справу №908/2430/21(908/2994/21) направити до господарського суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А.Коваль
Суддя А.Є.Чередко