13.09.2010 < копія >
03 вересня 2010 р. Справа № 2а-584/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Букіна Л.Є.
при секретарі судового засідання: Чупіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКО-БУД»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12 січня 2010 року на виконання своїх владних повноважень, звернувся позивач - Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із адміністративним позовом, в якому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКО-БУД»(відповідач) на свою користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 27812,95 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2110,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у 2008 році.
Позивач просив суд розглянути справу без участі представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав суду заперечення проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначено, що Господарським судом Дніпропетровської області 23.11.2009 року порушено провадження про визнання ТОВ «ТАКО-БУД»банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у процедурі банкрутства не звертався з грошовими вимогами до боржника та до реєстру кредиторів включений не був.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «ТАКО-БУД»26.02.2009 року подано Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»за 2008 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, у якому виходячи із середньооблікової кількості працівників особового складу, повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»у кількості 6 осіб. Працевлаштоване відповідачем 1 інваліда (а.с.5).
Відповідно до ч.3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі -Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.
У відповідності до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2008 році становила 147 осіб, що підтверджується даними звіту за формою №10-ПІ за 2008 рік.
Виходячи із вищенаведеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 147 осіб, зобов'язаний забезпечити встановлення нормативу 6 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідачем працевлаштоване, відповідно до даних звіту за формою №10-ПІ за 2008 рік, 1 інваліда.
Відповідно до частини 3 статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення»державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Чинним у 2008 році законодавством не покладено на підприємства обов'язок по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати, а обов'язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожним з обов'язком щодо здійснення пошуку бажаючих працювати інвалідів, і може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів (чи то їх направлення центром зайнятості) до підприємства з вимогою надати роботу (відповідно до рекомендації МСЕК, кваліфікації та побажань інваліда).
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Відповідач подавав до Самарського райцентру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, що затверджено наказом Мінпраці України від 19.12.2005 року № 420, у якому зазначав про наявність вакансій для інвалідів (а.с. 8-11). Відповідно до цих звітів Відповідач зазначав про наявність вакансій для інвалідів у 2008 році, зокрема, у травні, вересні-листопаді 2008 року.
У судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина відповідача у не створенні робочих місць для інвалідів, яка полягає у тому, що він не вжив ніяких заходів щодо повідомлення відповідних органів про свою потребу у інвалідах у необхідній кількості впродовж 2008 року і про можливість їх працевлаштування.
Згідно до ч.1 ст.20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Штрафні санкції, передбачені ст. 20 Закону, є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено статтями 238-250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»неплатоспроможність -неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в т.ч. по заробітній платі, а також виконання зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; банкрутство -визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Згідно до ч. 4 ст. 12 вищевказаного Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, не нараховуються неустойки (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків, зборів ( обов'язкових платежів).
Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після дати введення його в дію, а розповсюджується тільки на ті вимоги, які виникли до його введення.
Тобто боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня і штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 23.11.2009 року порушено провадження про визнання ТОВ «ТАКО-БУД»банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно копії звіту за формою №10-ПІ за 2008 рік, у якому Відповідач самостійно обрахував суму адміністративно-господарських санкцій, яка є в матеріалах справи, звіт подано Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів 26.02.2009 року, тобто до введення мораторію.
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у процедурі банкрутства не звертався з грошовими вимогами до боржника та до реєстру кредиторів включений не був.
Отже, застосування до Відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за не працевлаштування інвалідів у 2008 році та не вжиття заходів для працевлаштування інвалідів у 2008 році під час його знаходження в процедурі банкрутства та дії мораторію позивачем заявлено неправомірно.
Згідно зі статтею 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Види адміністративно-господарських санкцій, передбачені статтею 239 Господарського кодексу України, а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином до правовідносин між роботодавцями та відділеннями Фонду про стягнення адміністративно-господарських санкцій застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно із приписами ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи, що позивачу 26.02.2009 року було відомо про порушення Відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», до суду Позивач звернувся лише 12.01.2010 року, тобто понад строки, встановлені статтею 250 ГК України.
За викладених вище обставин та відповідних доказів суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена у повному обсязі 08.09.2010 р.
Головуючий суддя (підпис) Л.Є. Букіна