08 вересня 2010 р. № 30/113
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кравчука Г.А.
суддів:Мачульського Г.М.,
Олійника В.Ф. (доповідача),
перевіривши касаційну скаргуМіністерства транспорту та зв'язку України, місто Київ
на рішеннягосподарського суду міста Києва від 01.07.2010р.
у справі№30/113
за позовомМіністерства транспорту та зв'язку України
доГоловного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), місто Київ
третя особаДержавне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"
провизнання права власності
за участю представників сторін :
позивача - Чернишова О.В.
відповідача - Начипорчук Н.О.
третьої особи - Чернишова О.В.
Міністерство транспорту та зв'язку України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на нежитловий будинок, 1969 року забудови, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та розташований за адресою: м. Київ, вул. Либідська, 4 посилаючись на те, що відповідач не визнає право власності позивача на спірне майно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.10. у справі № 30/113, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі в розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".
08.06.10р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Міністерство транспорту та зв'язку України просить суд визнати право власності держави України в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Либідська, 4, а саме: нежитловий будинок, загальною площею 503,00 кв. м, літера "А"за Технічним паспортом, 1969 року побудови, інвентарний номер 010341.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2010р. у справі №30/113 (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що відповідачем не було оформлено заявнику право власності на спірне майно, в зв'язку з ненаданням належно оформленого пакету документів, що передбачені Положенням.
Проте Вищий господарський суд України не може погодитись з рішенням суду першої інстанції, оскільки згідно вимог ст.47 ГПК України судове рішення приймається судом за результатами обговорення усіх обставин справи, тобто розглядаючи справу по суті суд першої інстанції зобов'язаний був встановити обставини справи в повному обсязі та постановити обґрунтоване та законне рішення.
Повнота встановлення обставин справи полягає в тому, що господарський суд поставив на свій розгляд усі питання і дослідив усі передбачені нормою матеріального права юридичні факти чи доказові факти, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням; касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Перевіривши, згідно приписів ст. 1115 ГПК України, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду, Вищий господарський суд України прийшов до переконливого висновку, що при розгляді справи по суті суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, в тому числі і яке право позивача порушено, оскільки припустився тільки встановлення обставин з яких підстав не було зареєстровано спірне майно за позивачем та не встановив і не дослідив обставин на які посилався позивач на підтвердження визнання права власності на спірне майно, чим порушив при постановленні рішення як норми матеріального так і норми процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому при таких обставинах та виходячи із приписів ст. 1119 ГПК України, рішення суду першої інстанції не може бути залишеним в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно вимог статті 11112 ГПК України при новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене в даній постанові, оскільки вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, прийняти міри щодо об'єктивного, всебічного та повного встановлення і з'ясування всіх обставин справи, в тому числі і яке право позивача порушено, надати їм правильну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та чинного законодавства, постановити обґрунтоване та законне рішення.
З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв'язку України на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2010р. у справі №30/113 задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2010р. у справі №30/113 скасувати, а господарську справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя:Г. Кравчук
Судді: Г. Мачульський
В. Олійник