08 вересня 2010 р. № 14/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Владимиренко С.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Міськбудмоноліт"
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 29.04.2010 року
у справі № 14/9
господарського суду Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-монтажне підприємство
"Електросервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Міськбудмоноліт"
про стягнення 44 407,70 грн.
за участю представників:
позивача - не з"явились
відповідача - не з"явились
В січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-монтажне підприємство "Електросервіс" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбудмоноліт" про стягнення 32 224,80 грн. основного боргу, 3 856,40 грн. пені, 3% річних в сумі 1 562,70 грн., 6 763,70 грн. інфляційних витрат та судових витрат.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.02.2010 року (судді: Кітаєва С.Б.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року (судді: Мирутенко О.Л., Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбудмоноліт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-монтажне підприємство "Електросервіс" 32 224,80 грн. основного боргу, 3 856,40 грн. пені, 1 562,70 грн. відсотків річних, 6 763,70 грн. інфляційних витрат та судові витрати.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськбудмоноліт" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.
Як встановлено місцевим господарським судом, 08 травня 2008 року між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) укладено договір № 75 на виконання підрядних робіт, за яким замовник доручає, а підрядник зобов”язується виконати електромонтажні роботи у 80-ти квартирному будинку по вул. Чернишевського 11-А в м. Луцьку.
Вартість робіт сторони визначили у розмірі 523 597 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 87 266 грн. Вартість робіт, що виконуються за цим договором (договірна ціна), є твердою і може змінюватись за згодою сторін у випадках, перелічених в зазначеному пункті договору (п.2.2.).
Пунктами 3.1., 3.2. передбачено, що замовник протягом 5 банківських днів після підписання договору перераховує підряднику аванс у розмірі 30% відсотків від вартості договору, а остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи здійснюється замовником на підставі оформленого акта за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 протягом 5 робочих днів після підписання акта приймальної комісії з урахуванням перерахованого авансу.
Початком виконання робіт є п”ятиденний строк після перерахування авансового платежу (п. 4.1), а датою завершення робіт є дата підписання акта-приймальної комісії про прийняття об”єкта в експлуатацію (п.4.2).
Відповідно до п. 5.4 договору приймання виконаних робіт після закінчення ремонту об”єкта здійснюється за актом виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймальної комісії.
Пунктом 6.1 договору передбачено відповідальність замовника за прострочення термінів оплати у вигляді стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми несплати за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов”язань у повному обсязі та закінчення гарантійного строку (пункт 11.2.).
На виконання умов вказаного договору позивач виконав, а відповідач прийняв підрядні роботи, вартістю 32 224,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 року (типова форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 року (типова форма №КБ-3). Роботи прийняті без зауважень та претензій зі сторони замовника.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані останнім роботи склала 32 224,80 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на ненастання строку оплати виконаних підрядником робіт, виходячи з того, що необхідність проведення оплати виконаних підрядником робіт поставлена в залежність від підписання акта приймальної комісії, який, як встановлено місцевим господарським судом, не підписано, а тому, в силу пункту 3.2. договору, зобов”язання по оплаті виконаних підрядних робіт у відповідача не настало.
Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції також вказав на домовленість сторін, викладену в пункті 5.4 договору, яким передбачено, що приймання виконаних робіт після закінчення ремонту об”єкта здійснюється за актом виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймальної комісії.
Проте, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості виконаних останнім підрядних робіт, прийшов до обгрунтованого висновку про належне їх виконання, що підтверджується підписаними обома сторонами і скріпленими їх печатками актами форми № КБ-2в, довідками форми №КБ - 3 та настання строку оплати цих робіт з моменту підписання зазначених актів.
Дані висновки апеляційного господарського суду відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В силу ч. 1 ст. 854 цього ж Кодексу якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно вико нуватись належним чином. Одностороння відмова від виконання зобов'я зання не допускається.
Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів (актів форми № КБ-2в, довідками форми №КБ -3) належного та своєчасного виконання підрядником обумовлених договором проміжних електромонтажних робіт, які без зауважень прийняті відповідачем, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про настання обов"язку замовника оплатити їх вартість протягом п"яти днів після підписання зазначених актів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду та задоволення позовних вимог.
З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності акту приймальної комісії про введення в експлуатацію даного об"єкту є безпідставними, оскільки позивач виконував по вказаному договору проміжні електромонтажні роботи і на нього не покладені обов"язки про введення об"єкта в експлуатацію.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбудмоноліт" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року у справі № 14/9 без змін.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
С.В. Владимиренко