16 червня 2010 р. № 37/258
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:Мирошниченка С.В. (доповідач),
Суддів : Барицької Т.Л.,
Жукової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ " Донецький торговий дім "Белшина"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.02.2010 р.
у справі№ 37/258 господарського суду Донецької області
за позовомПриватного підприємства "Вилтос"
доТОВ " Донецький Торгівельний дім "Белшина"
проСтягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за користування грошовими коштами
за участю представників сторін:
позивача Жмайло О.І., Яїцьков А.В.,
відповідача Загоруй С.В.,
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.09.2009 р. (суддя: Попков Д.О.) задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти, що належать та знаходяться на усіх банківських рахунках ТОВ “Донецький Торгівельний Дім “Белшина”.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2010 р. (судді: Новікова Р.Г., Волков Р.В., Москальова І.В.) вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись із ухвалою та постановою у даній справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06р. №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Господарські суди, оцінивши подані позивачем в обгрунтування заяви про забезпечення позову докази прийшли до вірного висновку, що невжиття заходів для забезпечення позову може суттєво утруднити або зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.
До того ж, арешт на банківські рахунки відповідача накладено лише в межах суми можливого стягнення, що забезпечує збалансованість інтересів сторін у даній справі.
Відповідно до умов ст.ст. 33, 34 ГПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень та обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи скаржника про порушення норм права при забезпеченні позову є безпідставними та необгрунтованими.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки обраний судом спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відтак вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ТОВ "Донецький торговий дім "Белшина" залишити без задоволення. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2010 р. у справі №37/258 залишити без змін.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий С. Мирошниченко
СуддіТ. Барицька
Л. Жукова