Справа №760/12602/23
Провадження №1-кс/760/5543/23
13 червня 2023 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника підозрюваного - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва клопотання слідчого СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у кримінальному провадженні №12023100090001570 від 31.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий слідчого СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 ,звернулась до слідчого судді з клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовується тим, що в провадженні слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження №12023100090001570 від 31.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, а саме: 09.12.2022 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив новий умисний корисливий злочин на території Солом'янського району м. Києва, в умовах воєнного стану.
ОСОБА_5 29.05.2023 близько 19.45 години, перебуваючи в приміщенні торгівельної зали магазину «ЕВА», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 40-А, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно з даного магазину.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає і не зможе перешкодити вчиненню крадіжки, підійшовши до стелажу з косметикою ОСОБА_5 з верхньої полиці таємно викрав чуже майно, яке належить ТОВ «РУШ», а саме: дві одиниці Elizavessa есенції для волосся на основі олії для зміцнення, загальною вартістю 683,20 гривень (без урахування ПДВ), 854,00 гривень ( з урахуванням ПДВ), заховавши їх до спортивних штанів, в які він був одягнений,після чого направився до виходу, пройшовши повз розрахункових кас магазину, не розрахувавшись за вищевказаний товар й вийшов із магазину.
Повторно таємно викравши вищевказане майно, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши ТОВ «РУШ» майнової шкоди на загальну сум 683,20 гривень (без урахування ПДВ), 854,00 гривень (з урахуванням ПДВ)
02.06.2023, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Враховуючи тяжкість покарання злочину за дії, вчинені підозрюваним ОСОБА_5 , наразі наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин; вчинити інший злочин, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_5 не перешкоджає досудовому розслідуванню кримінального провадження та має місце постійного проживання.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію захисника та просив суд відмовити у задоволенні клопотання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів клопотання, слідчим відділом Солом'янського УП ГУ НП у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100090001570 від 31.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується..
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
З усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»). Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
У своєму клопотанні орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_5 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, у зв'язку з чим існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин; вчинити інший злочин, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Жодних інших свідчень на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у клопотанні та під час судового засідання суду надано не було. Фактично, наявність ризиків, зокрема можливість ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тотожними обставинами без доведення наявності причинно-наслідкового зв'язку між певними діями підозрюваного, які можуть привести до вказаних ризиків.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26.01.1993).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26.06.1991 по справі «Лтальє проти Франції», п.51, за скаргою №5522/04 від 20.01.2011 по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14.10.2010 по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20.05.2010 по справі «Москаленко проти України».
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 ЄСПЛ констатував порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Судом встановлено відсутність у клопотанні аргументів слідчої про те, що до підозрюваного неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч.3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Частиною 4 статті 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Зважаючи на вищезазначені норми кримінального процесуального законодавства, дослідивши матеріали поданого клопотання та заслухавши учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_5 , має бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме у вигляді домашнього арешту.
У частинах 1, 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на наведене, клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 331, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, в межах строку досудового розслідування, тобто до23.07.2023 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконання покладених на нього обов'язків.
Строк дії ухвали визначити в межах строку досудового розслідування до23.07.2023.
Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом'янську окружну прокуратуру.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1