Справа № 1-838/10
1 вересня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Трусової Т.О.,
при секретарі Голуб Н.О.,
за участю: прокурора Медведюк О.О., потерпілої ОСОБА_1, представника потерпілих ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підсудного ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, громадянина України, українця, з базовою вищою освітою, працюючого інспектором служби безпеки ТОВ «Готель Менеджмент», одруженого, на утриманні має дочку ОСОБА_6, 2010 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,-
Дві особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження, вступили у злочинну змову про вчинення нападу з метою заволодіння грошима ОСОБА_7, у зв*язку з чим для демонстрації своєї кількісної переваги і створення у ОСОБА_7 враження небезпечності нападу, а також для подолання можливого опору з боку останнього, вказані особи вирішили залучити ОСОБА_5
Для цього 30 березня 2010 року приблизно о 18-00 год. біля станції метро «Харківська» по пр-ту Бажана в м. Києві особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, за попередньою домовленістю зустрілася з ОСОБА_5 та, не ставлячи останнього до відома про свої дійсні злочинні наміри, запропонувала йому своєю присутністю залякати ОСОБА_7, який наче-б-то заважає його родичам у бізнесі, і при необхідності застосувати до останнього фізичне насильство. ОСОБА_5, не знаючи про справжні злочинні наміри осіб, справа відносно яких виділена в окреме провадження, не будучи знайомим із ОСОБА_7 і не з*ясовуючи дійсності конфлікту між останнім та невідомими особами, розуміючи та усвідомлюючи протиправність запропонованих йому дій, погодився на пропозицію.
Після чого того ж дня приблизно о 19-00 год. ОСОБА_5 разом з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, на автомобілі останнього прибули до будинку № 7 по вул. Тростянецькій в м. Києві, де зустрілись ще з однією особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, після чого утрьох зайшли до під*їзду № 7 вказаного будинку, де стали очікувати на ОСОБА_7
Приблизно о 19-30 год., коли у під*їзді з*явився ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_1, які зайшли до кабіни ліфту, особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження, схопивши ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за одяг, витягли їх з кабіни ліфту, повалили на підлогу та почали наносити останнім удари. При цьому ОСОБА_5, не усвідомлюючи направленість наміру осіб, справа відносно яких виділена в окреме провадження, на заволодіння чужим майном та вважаючи, що він спільно з вказаними особами вчиняє хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи встановлені в суспільстві правила і норми поведінки, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно наніс декілька ударів кінцівками в різні частини тіла та кінцівок ОСОБА_7 та ОСОБА_1 Внаслідок застосованого ОСОБА_5 в групі з особами, справа відносно яких виділена окреме провадження, фізичного насильства потерпілим заподіяні легкі тілесні ушкодження, а саме: ОСОБА_7 -у вигляді синців у завушній ділянці справа, на передній поверхні правого колінного суглобу; саден на тильній поверхні правої кисті в проекції перших міжфалангових суглобів 3, 4 та 5 пальців, а ОСОБА_1 - у вигляді синців на нижній повіці правого ока в проекції внутрішнього кута у потиличній ділянці зліва.
Підсудний вину у вчиненні злочину при обставинах, встановлених судом, визнав повністю, в скоєному розкаявся. ОСОБА_5 показав, що приблизно за місяць до злочину він, працюючи в ресторані і «Да-Вінчі» охоронником, познайомився з ОСОБА_10, який звернув увагу на його хороші фізичні дані. Тоді ж ОСОБА_10 спитав, чи зможе він допомогти в плані фізичного захисту, якщо така необхідність виникне, на що він погодився. За декілька днів до злочину йому зателефонував ОСОБА_10 і попросив про зустріч, та вони домовилися зустрітися 30 березня біля метро «Харківська» Зустрівшись з ним о 17-00 чи о 18-00 год. в обумовленому місці, ОСОБА_10 попросив його допомогти налякати одного чоловіка, який заважає у бізнесі його батькам, пообіцявши заплатити йому 1000 доларів США. ОСОБА_10 пояснив, що він повинен буде стояти поруч і своїм виглядом видавати з себе бійця-спортсмена, робити різкі рухи та при необхідності для більшого ефекту дати пару стусанів. Так як йому були потрібні гроші, він погодився і разом з ОСОБА_10 на автомобілі останнього марки «ВАЗ-2109» вони поїхали на вул. Тростянецьку до одного з будинків. Залишивши за вказівкою Руслана свій мобільний телефон в автомобілі, він разом з останнім направився до одного з під*їздів, при цьому по дорозі до них приєднався ще один хлопець, якого ОСОБА_10 представив як ОСОБА_8. Потрапивши в під*їзд, вони піднялися на другий поверх, де чекали потрібного чоловіка. Приблизно через 30 хв. ОСОБА_10, який весь час дивився, хто заходить у під*їзд, подав знак, після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_8 почали спускатися на перший поверх, а він пішов за ними, відстаючи на декілька кроків. Спустившись на перший поверх, він помітив, що між хлопцями та людьми, що знаходилися в кабіні ліфта, відбувається якась метушня. Потім з кабіни ліфта на підлогу вивалилися чоловік та жінка, і в цей момент ОСОБА_10 та ОСОБА_8 стали їх бити ногами і руками. Він також приєднався до них, нанісши чоловіку декілька ударів. Потім хтось з хлопців крикнув: «бежим», та він першим вибіг з будинку, а за ним вибіг ОСОБА_8. В руках останнього він помітив якусь сумку, якої раніше у нього при собі не було. Однак йому утікти не вдалося, так як його затримали перехожі.
Судом за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, зокрема, показань потерпілих, свідків та письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності їх позиції. Учасникам судового розгляду роз*яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про винність ОСОБА_5 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася у насильстві, що спричинило тілесні ушкодження двом потерпілим (хуліганстві), вчиненому групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
При призначенні ОСОБА_5 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставини його вчинення, його роль у скоєному, а також позицію потерпілих щодо міри покарання для нього.
Суд також враховує особу ОСОБА_5, зокрема його молодий вік, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше і раніше ні в чому, вартому осуду, помічений не був, його позитивні характеристики з місця проживання, роботи та служби в армії, перебування його у шлюбі, від якого 20 січня 2010 року у нього народилася дитина.
Обставинами, які пом*якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та повне відшкодування потерпілим завданих злочинними діями збитків.
Обставин, які обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене суд рахує правильним призначити ОСОБА_9 максимальну міру покарання, встановлену санкцією частини статті обвинувачення, але звільняє його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку в максимальних межах та з покладенням на нього обов*язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, вважаючи що досягнення мети покарання - виправлення та попередження вчинення нових злочинів, можливо без його ізоляції від суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов*язки. Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов*язки:
? не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
? повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;
? періодично з*являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Зняти арешт з усього майна ОСОБА_5, накладений постановами старшого слідчого Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 від 11 травня 2010 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду. Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: