Головуючий у І інстанції Саламон О.Б.
Провадження №22-з/824/653/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
01 червня 2023 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву представника Дочірнього підприємства «Мессер Україна» - адвоката Пелих Людмили Дмитрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Мессер Україна» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до Дочірнього підприємства «Мессер Україна» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що наказом директора ДП «Мессер Україна» № 10-К від 28 березня 2019 року позивача було прийнято на посаду комерційного директора підприємства. Наказом директора ДП «Мессер Україна» № 24-К від 29 травня 2020 року визнано, що він нібито допустив прогули у період з 12 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, 28 травня 2020 року та 29 травня 2020 року, при цьому за вказані дні заробітну плату йому не нараховували, застосувавши за грубе порушення трудової дисципліни дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. З даним наказом позивача було ознайомлено під розпис лише 04 червня 2020 року.
Наказом директора ДП «Мессер Україна» № 25-К від 29 травня 2020 року на підставі вищевказаного наказу було припинено трудовий договір з позивачем та звільнено його з посади комерційного директора підприємства 29 травня 2020 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Копію даного наказу разом із супровідним листом ОСОБА_1 отримав поштою лише 05 червня 2020 року.
Позивач вважає, що вказані накази та його звільнення з посади є незаконними, оскільки адміністрацією відповідача не було встановлено для нього, як комерційного директора, конкретного графіку роботи і його обов'язку постійно перебувати на робочому місці протягом робочого дня. При цьому до його відома не доводились будь-які локальні документи, зокрема, накази, посадові інструкції, повідомлення тощо, якими б визначались посадові обов'язки і графік роботи працівника на посаді комерційного директора. Крім того, працюючи на посаді комерційного директора, позивач часто займався виробничими питаннями поза робочим місцем, зокрема, зустрічався по службових питаннях із представниками контрагентів підприємства.
Позивач наполягав на тому, що 12, 13, 28 і 29 травня 2020 року він працював у дистанційному режимі, а 14 і 15 травня 2020 року не виконував свої трудові обов'язки через хворобу, тобто з поважних причин. Так, 19 березня 2020 року він звернувся до директора підприємства із заявою про встановлення дистанційної форми роботи в зв'язку із запровадженням карантину на весь період його дії, що було погоджено директором підприємства та підтверджується листом відповідача від 27 травня 2020 року № 320. При цьому, ОСОБА_1 не був ознайомлений із будь-яким наказом відповідача, яким би встановлювалося місце його дистанційної роботи і відповідно робочий графік. Оскільки сторони не домовлялись щодо його конкретного робочого місця і робочого графіку, то він, починаючи з 19 березня 2020 року і по день свого звільнення 29 травня 2020 року виконував свої трудові обов'язки у дистанційному режимі поза приміщенням роботодавця і у місці на свій розсуд. При цьому за даний період у керівництва відповідача не виникло жодних зауважень або претензій щодо належного виконання позивачем його трудових обов'язків. 12 травня 2020 року та 13 травня 2020 року за вказівкою директора ОСОБА_1 був присутній на підприємстві та керівництво пропонувало йому звільнитись. З 14 травня 2020 року по 16 травня 2020 року, а також з 18 травня 2020 року по 27 травня 2020 року він перебував на лікарняному, про що невідкладно повідомив керівництво відповідача. 28 та 29 травня 2020 року він виконував свої трудові обов'язки безпосередньо у приміщенні київського офісу відповідача. 01 червня 2020 року він зранку прибув до приміщення київського офісу, де директор підприємства Кузь Т.А. повідомив його про звільнення. При цьому директор відмовився повідомити йому причину звільнення і надати для ознайомлення відповідний наказ.
З урахуванням наведених обставин, позивач зазначав, що його було звільнено з посади без законної підстави, а тому він підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Крім того, внаслідок відверто незаконного звільнення із займаної посади він зазнав значних моральних страждань, займаючи керівну посаду, був принижений в очах працівників підприємства, в тому числі і своїх підлеглих. При цьому, у період дії загальнодержавного карантину та існування труднощів у працевлаштуванні в умовах економічної кризи, ОСОБА_1 втратив джерело для існування. В зв'язку із цим він постійно перебуває у стресовому стані і втратив нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя. Відтак, позивач вважає, що неправомірними діями та рішеннями відповідача йому була завдана моральна шкода в розмірі 10 000,00 грн.
Враховуючи викладене, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11 січня 2021 року, позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП «Мессер Україна» Кузя А.Т. № 24-К від 29 травня 2020 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП «Мессер Україна» Кузя А.Т. № 25-К від 29 травня 2020 року про припинення трудового договору (контракту) із позивачем та звільнення його з посади комерційного директора підприємства; поновити ОСОБА_1 на посаді комерційного директора ДП «Мессер Україна»; стягнути з ДП «Мессер Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 29 травня 2020 року і по день фактичного поновлення на роботі, виходячи із розміру посадового окладу в сумі 62 500,00 грн.; стягнути з ДП «Мессер Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за травень 2020 року в сумі 31 250,00 грн.; стягнути з ДП «Мессер Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Після ухвалення рішення до Деснянського районного суду міста Києва від представника відповідача Дочірнього підприємства «Мессер Україна» - адвоката Пелих Л.Д., надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник відповідача просила вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнути на користь ДП «Мессер Україна» витрати на правничу допомогу, понесені у процесі розгляду справи,у розмірі 148 500,00 грн. та витрати за надання науково-правового висновку НЮУ ім. Ярослава Мудрого у розмірі 50 000,00 грн.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року заяву представника Дочірнього підприємства «Мессер Україна» - адвоката Пелих Л.Д., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Мессер Україна» понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
В іншій частині вимог заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Бекірова С.Н. подав на рішення апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Крім того, у лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 06 лютого 2023 року, яку обґрунтовував тим, що суд, фактично встановивши обставини, які можуть свідчити про те, що представник відповідача своїми діями штучно ускладнював цивільний процес та розгляд справи, тобто зловживав своїми процесуальними правами, дійшов до необґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. При цьому, суд не зазначив підстави і розрахунок саме такої суми до відшкодування.
Вищенаведені обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування додаткового рішення, яким на користь відповідача з позивача було стягнуто 30 000,00 грн. понесених ним по справі витрат на правничу допомогу.
Не погодився з додатковим рішенням суду і відповідач ДП «Мессер Україна», який в особі свого представника адвоката Пелих Л.Д. подав на додаткове рішення апеляційну скаргу, у якій зазначив, що частково не погоджується з висновками суду і вважає, що понесені ним документально підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі 148 500,00 грн. підпадають під критерій необхідних, оскільки спрямовані на належну реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд першої інстанції належним чином не обґрунтував, у чому саме полягає неспівмірність зазначеної суми винагороди при розгляді даної справи в суді першої інстанції. Позиція відповідача (адвоката) була правильна і врахована судом першої інстанції, вплинула на результат розгляду справи, що свідчить про доцільність виконаної адвокатом відповідача роботи. Сторона не зобов'язана доводити, чому саме та чи інша кількість часу витрачена адвокатом на виконання робіт (надання послуг). Достатнім є підтвердження лише кількості часу, а не наведення обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена адвокатом на відповідні дії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 16.05.2019 року № 823/2638/18, від 20.12.2018 року № 316/1923/16.
З вищенаведених підстав представник відповідача ДП «Мессер Україна» - адвокат Пелих Л.Д. просила скасувати додаткове рішення суду від 06 лютого 2023 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Мессер Україна» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 148 500,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Мессер Україна» залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року залишено без змін.
04 травня 2023 року, у п'ятиденний строк після ухвалення апеляційним судом судового рішення, представником ДП «Мессер Україна» - адвокатом Пелих Л.Д. на адресу апеляційного суду направлено заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Мессер Україна»понесені ним витрати на правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 36 000,00 грн. (том 7, а.с.45-63).
В судовому засіданні представник відповідача ДП «Мессер Україна» - адвокат Пелих Л.Д. заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав.
Колегія суддів, вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви представника ДП «Мессер Україна» - адвоката Пелих Л.Д., дійшла висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
За змістом п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
З матеріалів справи вбачається, що представником ДП «Мессер Україна» до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено: копію акту прийому-передачі наданих послуг від 21.03.2023 року до договору про надання правової допомоги від 29.04.2020 року (том 7, а.с.49-50); копію опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Пелих Л.Д. по справі №754/7992/20 (Київський апеляційний суд) від 21.03.2023 року, у якому, зокрема, зазначено, що адвокатом складено, підписано та подано апеляційну скаргу, складено, підписано та подано відзив на апеляційну скаргу позивача на рішення суду, складено, підписано та подано відзив на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду (том 7, а.с.50 зворот - 51); копії рахунків на оплату від 21.03.2023 року на суму 24 000,00 грн. та 4 000,00 грн. (том 7, а.с.52); копії платіжних доручень від 21.03.2023 року про сплату ДП «Мессер Україна» адвокату Пелих Л.Д. за надані послуги 24 000,00 та 4 000,00 грн. (том 7, а.с.53, 54); копію акту прийому-передачі наданих послуг від 04.04.2023 року до договору про надання правової допомоги від 29.04.2020 року (том 7, а.с.55); копію опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Пелих Л.Д. по справі № 754/7992/20 (Київський апеляційний суд) від 04.04.2023 року, у якому, зокрема, зазначено, що адвокатом складено, підписано та подано письмові дебати та прийнято участь у судовому засіданні 30.03.2023 року (том 7, а.с.56); копію рахунку на оплату від 04.04.2023 року на суму 8 000,00 грн. (том 7, а.с.57); копію платіжного доручення від 06.04.2023 року про сплату ДП «Мессер Україна» адвокату Пелих Л.Д. за надані послуги 8 000,00 грн. (том 7, а.с.58); копію акту прийому-передачі наданих послуг від 04.05.2023 року до договору про надання правової допомоги від 29.04.2020 року (том 7, а.с.59); копію опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Пелих Л.Д. по справі № 754/7992/20 (Київський апеляційний суд) від 04.05.2023 року, у якому, зокрема, зазначено, що адвокатом прийнято участь у судовому засіданні 04.05.2023 року (том 7, а.с.60).
Таким чином, суду надано належні та допустимі докази на підтвердження факту понесення відповідачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції витрат на надання правничої допомоги на суму 36 000,00 грн., про стягнення яких його представником було зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів, яка долучена до відзиву на апеляційну скаргу позивача (том 6, а.с.190), а також була озвучена його представником у судовому засіданні перед судовими дебатами.
Враховуючи те, що судове рішення ухвалене на користь відповідача, а ним по справі понесено судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами, вимоги представника ДП «Мессер Україна» про ухвалення по справі додаткового рішення та стягнення на користь товариства з позивача витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з позивача на користь відповідача 36 000,00 грн. витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Критерії реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерії розумності їхнього розміру апеляційний суд вважає в даному випадку дотриманими стороною відповідача.
Отже, клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бекірова С.Н. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, колегія суддів залишає без задоволення, зважаючи на те, що при визначенні колегією суддів розміру понесених відповідачем витрат враховано складність справи, виконані адвокатом роботи, а також принципи реальності, співмірності та розумності судових витрат.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Заяву представника Дочірнього підприємства «Мессер Україна» - адвоката Пелих Людмили Дмитрівни про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Мессер Україна» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн.
На додаткове рішення може бути подано скаргу.
Головуючий:
Судді: