Справа № 362/1179/20 Головуючий в суді І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1020/2023 Доповідач - ОСОБА_2
31 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка Новоархангельського району Кіровоградської області, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) позбавлення волі, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Додаткове покарання ухвалено виконувати окремо.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 у відшкодування матеріальної шкоди 59 110 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто десять) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 у відшкодування шкоди завданої смертю ОСОБА_12 щомісячно грошові кошти в сумі 2 650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 64 копійки - довічно.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, 30 вересня 2019 року приблизно о 19 годині 50 хвилин, в темну пору доби, водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «УАЗ 3303», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по ґрунтовій дорозі в напрямку автодороги «Гребінки - Вінницькі Стави»; на перехресті із вказаною вище (головною) дорогою, на відстані 1 кілометр 840 метрів від автодороги «Київ - Одеса», в порушення вимог:
- п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну;
- п. 19.1 Правил дорожнього руху, рухався без увімкненого ближнього (дальнього) світла фар;
- п. 16.11 Правил дорожнього руху, здійснюючи поворот ліворуч для руху в напрямку селища Гребінки, не дав дорогу автопоїзду у складі автомобіля марки «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «МАЗ 93866», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_13 , який рухався в напрямку села Вінницькі Стави та допустив із ним зіткнення.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «УАЗ 3303», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 загинув на місці події від отриманих тілесних ушкоджень;
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 338 від 14.11.2019 року, смерть ОСОБА_12 настала від сполучної травми тіла, а саме: численні двосторонні переломи ребер, розрив серцевої сорочки, розриви правого передсердя, розрив нижньої долі лівої легені, крововилив у ліву плевральну порожнину, розтрощення правої долі печінки, розрив селезінки, перелом верхньої гілки правої лонної кістки, крововиливи під оболонки та у шлуночки головного мозку, численні садна та рани на тілі; вказана сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, і знаходиться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_12 ..
Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 б), 19.1 і 16.11 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_12 .
Не погоджуючись з вироком, в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 просить вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд.
В обґрунтуванні вказує, що 02.11.2021 року прокурором під час судового розгляду було подано до суду докази, перелік яких міститься в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акту (докази обвинувачення, які зібрані під час досудового розслідування), які є очевидно недопустимими доказами, вони не були відкриті стороні захисту, їх дослідження було неможливе в суді, на що захист звертав увагу, однак його клопотання про визнання доказів недопустимими судом необґрунтовано залишено без задоволення.
Звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_7 під час здійснення досудового розслідування не мав захисника та в матеріалах справи відсутня відмова обвинуваченого від захисника, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норму ст.1200 ЦК України при задоволенні цивільного позову, зокрема, жодного доказу того, що померлий утримував ОСОБА_11 в матеріалах кримінального провадження не міститься, та в сукупності всіх обставин справи, підтверджених доказами, правом на відповідні відшкодування наділена не цивільний позивач ОСОБА_11 , а фактично потерпіла ОСОБА_14 , однак остання таких вимог до відповідача не висуває.
Вказує на суттєві суперечності та обґрунтовані сумніви в правильності висновку експерта №12-1/2563 від 29.01.2020 року, просить його дослідити повторно та призначити повторну транспортно-трасологічну експертизу.
Представником цивільного позивача ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_9 подано заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити вирок суду першої інстанції без змін. Мотивуючи свої доводи вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованої та невмотивованою.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора та представника потерпілого, які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин, відповідають матеріалам кримінального провадження і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.
У суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, однак наголосив на винності й іншого учасника ДТП та показав суду наступне. Він рухався по другорядній дорозі на вказаному автомобілі разом із чоловіком своєї доньки; він керував автомобілем, а зять був пасажиром; було не темно, сутінки; чи було увімкнене світло фар він не впевнений, але габаритні вогні, були увімкнені; видимість була поганою і раптом 5 - 10 секунд з'явився автомобіль марки «Маз»; він побачив автомобіль марки «Маз» перед собою в момент зіткнення; потім він втратив свідомість і прийшов до тями коли вже на місці події перебували поліцейські та почали складати протокол; виникло питання щодо місця зіткнення, яке було різним за словами водіїв учасників ДТП. Також, обвинувачений наполягав на тому, що інший водій учасник ДТП не мав права на керування транспортними засобами, а тому ДТП не відбулось би, як би водій ОСОБА_13 не сів за кермо. Обвинувачений також не визнав цивільний позов, пояснив суду обставини щодо існування між ним і матір'ю загиблого суперечок щодо майнових прав і матеріальних відносин сторін.
Допитана в суді першої інстанції в якості потерпілої ОСОБА_14 показала суду, що загиблий ОСОБА_12 був її чоловіком, а обвинувачений - це її батько. В той день їй було відомо, що її чоловік разом із її татом планували їхати разом по справам. Ввечері зателефонувала сімейний лікар і повідомила про ДТП біля села Вінницьки Стави і вона зрозуміла, що то були батько і чоловік. Потім вона прибула на місце ДТП, був вітер, дощ, на дорозі було видно слід від шин. Бачила автомашину, ОСОБА_12 висів, а тато сидів біля машини, його витягли лікарі з автомашини, удар був з його сторони. Тато був в шоковому стані. Спочатку на ДТП приїхала поліція з міста Біла Церква, а потім з міста Васильків, слідчого чекали дуже довго, 2 - 3 години. Тато виходив з шокового стану, почав відчувати біль, його відвезли в лікарню, там він був одну ніч і забрали додому. На місці ДТП водій іншого авто ходив по дорозі, вирішував свої проблеми, йому було не важливо, що сталося. З моменту ДТП вона проживає разом із батьком. Тато дуже допомагає морально, матеріально, фізично і з дітьми. Після того як помер ОСОБА_12 , перетелефонували з селищної ради, що вони дають матеріальну допомогу 30 000 гривень, вирішили ці кошти витратити на поховання, а також давали кошти свекрусі мама і тато. Кошти передавала ОСОБА_17 , вона працює в їдальні. Також, ОСОБА_12 утримував свою матір, хоча вона не інвалід і не потребувала допомоги; ОСОБА_12 давав на дітей 1 000 - 1 500 гривень. ОСОБА_12 працював як виявилося на двох роботах, але про першу було відомо, а про другу після смерті дізналася. Чоловіка ховали разом зі свекрухою, витрачали гроші всі разом. На роботі допомогу чоловіка не отримувала. Батько 3 - 4 тисячі віддав, а потім 8 тисяч на дітей і на поховання.
Допитана в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_11 показала суду, що загиблий ОСОБА_12 був її сином. ОСОБА_12 загинув трагічно, допомагаючи свату. Приїхавши на місце аварії ОСОБА_12 висів, а свата не було, тому що він був погано одягнений і поїхав додому, слідчі привезли потім свата на місце аварії. На місці ДТП була тільки невістка. Сина ОСОБА_12 забрали в морг, а на наступний день похоронили, сват на похорон не приїхав, була невістка. Після похорону поїхала до свата, в нього під оком було два шва і вище коліна здерта нога, але на похорон не приїхав. Підтримкою матеріальною сват не допомагав. Про кредит знала і запропонувала невістці заплатити його, там було біля 50 000, а потім ще 11 000. Невістка достала 5 кредитних карт, віддала і сказала, що розбирайтеся самі. Була вимушена виплатити кредити, щоб не забрали дім. Просили допомоги у свата, так як поховала і сина і чоловіка і грошей не вистачало. Свату постійно допомагали матеріально і на дім гроші давали, а коли до нього звернулися - відмовив. Онукам передаю подарунки, солодощі і гроші. Якщо отримаю гроші від обвинуваченого, то залишу онукам. Від імені ОСОБА_7 ніхто кошти не передавав. Від голови сільської ради передали 30 000. Син допомагав фізично, іноді матеріально, тому що чоловік був лежачий. Грошові кошти дуже рідко надавав ОСОБА_12 в невеликих сумах, купував ліки, продукти. Матеріальну допомогу очікую, але яка буде така і буде, я вважаю, що смерть людини застрахована. На 6 неділю після поховання, ОСОБА_7 привіз рибу і 3 000.
Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_13 показав суду, що у 2019 році в той день о 19.30 годині, рухаючись на автомобілі марки «Маз» по Одеській трасі в сторону села Вінницькі Стави з польової дороги вискочив без світла автомобіль, зіткнення не можливо було уникнути, викрутив кермо ліворуч і злетів. Водійське посвідчення має з 1983 року, опади тільки починалися, світло і протитуманні фари були увімкненні, їхав зі швидкістю 70 км/год. Другий автомобіль побачив за 5 - 6 метрів, у нього світла не було. Після зіткнення почав надавати допомогу; ОСОБА_7 крутився по асфальту, пасажир був без свідомості, викликали поліцію і швидку. Пасажир висів на лобовому склі. На момент ДТП він мав право керувати транспортним засобом, був дозвіл на управління транспортним засобом, а посвідчення водія не було (було вилучено 06.07.2019 року). Фари в автомобіля, яким керував ОСОБА_7 не були увімкнені.
Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненому підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження та належним чином дослідженими судом першої інстанції, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього від 30.09.2019 року, з яких вбачається що 30 вересня 2019 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, на перехресті ґрунтової автодороги із автодорогою «Гребінки - Вінницькі Стави» на відстані 1 кілометр 840 метрів від автодороги «Київ - Одеса» сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «УАЗ 3303», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7 і автомобіля марки «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «МАЗ 93866», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_13 , який рухався в напрямку села Вінницькі Стави (т.с. 1, а.с. 208 - 217);
- фото-таблицею до протоколу огляду місця події від 30.09.2019 року, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів на місці дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів (т.с. 1, а.с. 218 - 222);
- висновком експерта №338 від 14.11.2019 року, згідно із яким при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_12 , 1977 р.н., виявлено: численні двосторонні переломи ребер, розрив серцевої сорочки, розрив правого передсердя, розрив нижньої долі лівої легені, крововиливи у ліву плевральну порожнину, розтрощення правої долі печінки, розрив селезінки, перелом верхньої гілки правої лонної кістки, крововиливи під оболонки та у шлуночки головного мозку, численні садна та рани на тілі. Смерть ОСОБА_12 настала від вищевказаної сполучної травми тіла. Між даною травмою та смертю прямий причинний зв'язок. Вказана сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Тілесні ушкодження у ОСОБА_12 могли виникнути за обставин, вказаних в Постанові, тобто внаслідок ДТП. Судово-токсикологічним дослідження крові від трупа ОСОБА_12 виявлений етиловий спирт в концепції 1.11 %, що у живих осіб може відповідати легкому алкогольному сп'янінню (т.с. 1, а.с. 235);
- висновком експертного дослідження № 343 від 14.11.2019 року, згідно із яким при судово-медичному дослідженні трупа громадянина ОСОБА_12 , 1977 р.н., виявлено: численні двосторонні переломи ребер, розрив серцевої сорочки, розрив правого передсердя, розрив нижньої долі лівої легені, крововиливи у ліву плевральну порожнину, розтрощення правої долі печінки, розрив селезінки, перелом верхньої гілки правої лонної кістки, крововиливи під оболонки та у шлуночки головного мозку, численні садна та рани на тілі. Смерть ОСОБА_12 настала від вищевказаної сполучної травми тіла. Між даною травмою та смертю прямий причинний зв'язок. Вказана сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Тілесні ушкодження у ОСОБА_12 могли виникнути за обставин, вказаних в Постанові, тобто внаслідок ДТП. Судово-токсикологічним дослідження крові від трупа ОСОБА_12 виявлений етиловий спирт в концепції 1.11 %, що у живих осіб може відповідати легкому алкогольному сп'янінню (т.с. 1, а.с. 236 - 237);
- висновком експерта № 12-1/2563 від 29.01.2020 року, згідно із яким зіткнення автомобілів МАЗ 642208 д.н.з. НОМЕР_2 та УАЗ д.н.з. НОМЕР_4 , сталося на смузі для руху в напрямку до с. Вінницькі Стави, в районні початку сліду бокового юзу, при цьому в момент зіткнення права частина автомобіля МАЗ 642208 д.н.з. НОМЕР_2 перебувала в смузі для руху в напрямок до с. Вінницькі Стави, а ліва частина цього автомобіля розташовувалося в смузі для руху в напрямку до с. Гребінки. В момент первинного контакту поздовжні вісі автопоїзда 642208 д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом МАЗ д.н.з. НОМЕР_3 та автомобіля УАЗ 3303 д.н.з. НОМЕР_4 розташовувалися по відношенню один до одного під кутом близько 165 градусів (т.с. 1, а.с. 239 - 249, т.с. 2, а.с. 1 - 5);
Доводи апеляційної скарги, що даний висновок експерта суперечить іншим доказам наявних в матеріалах справи, зокрема показам обвинуваченого ОСОБА_7 , не знайшли свого підтвердження. Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи сторони захисту, що зіткнення автомобілів відбулося в іншому місці, ніж це відображено у письмових доказах наявних в матеріалах кримінального провадження, є необґрунтованими.
- висновком експерта № 12-1/2570 від 02.12.2019 року, згідно із яким на момент огляду автомобіля УАЗ 3303 д.н.з. НОМЕР_4 , виявлено несправності рульового керування, гальмівної системи та елементів підвіски, які виникли в процесі ДТП, перевірити працездатність системи рульового керування та гальмівної системи, не представилося можливим (т.с. 2, а.с. 7 - 10);
- висновком експерта № 12-1/2564 від 16.01.2020 року, згідно із яким на момент огляду автомобіля МАЗ 642208 д.н.з. НОМЕР_2 система рульового керування знаходиться в працездатному, але технічно несправному стані, виявлена несправність технічного стану рульового керування виникла під час ДТП. На момент огляду автомобіля МАЗ 642208 д.н.з. НОМЕР_2 елементи підвіски знаходяться в працездатному, але технічно несправному стані, виявлена несправність технічного стану елементів підвіски виникла під час ДТП (т.с. 2, а.с. 12 - 16);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2019 року, за змістом якого зафіксовано, що по прибуттю на місце події ОСОБА_13 повідомив, що погодні і дорожні умови відповідають тим, які були на момент ДТП. ОСОБА_13 повідомив, що рухався в напрямку с. Вінницькі Стави зі швидкістю близько 80 км/год на автомобілі МАЗ. Раптом він помітив як з польової дороги праворуч на його смугу руху без освітлення виїхав автомобіль МАЗ. Даний автомобіль рухався на зустріч по його смузі руху. Після цього ОСОБА_13 застосував гальмування і вивернув керму в ліво, щоб уникнути зіткнення (т.с. 2, а.с. 18 - 21);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2019 року, за змістом якого зафіксовано, що по прибуттю на місце події ОСОБА_7 повідомив про те, що погодні і дорожні умови відповідають тим, які були на момент ДТП. ОСОБА_7 повідомив, що рухався по польовій дорозі до автодороги між автодорогами «Київ-Одеса» та с. Вінницькі Стави. На під'їзді до автодороги зупинився, вимкнув освітлення в автомобілі. На момент зупинення відстань від автодороги до його авто складала 7.0 м. Пропустивши два автомобілі в напрямку автодороги «Київ-Одеса» розпочав виїзжати виконуючи маневр лівого повороту на дорогу в напрямку с. Вінницькі Стави. В момент зіткнення передня частина автомобіля УАЗ перебувала на смузі руху до с. Вінницькі Стави. Автомобіль перебував в межах перехрестя. Відстань від лівого переднього колеса УАЗ до осьової лінії розмітки становила 1.70 м від заднього 2.90 м. (т.с. 2, а.с. 22 - 26);
- висновком експерта № 12-1/2817 від 17.02.2020 року згідно із яким:
1. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при задньому комплексі вихідних даних, водій автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп «МАЗ 9366» реєстраційний номер НОМЕР_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2 та п. 12.3 Правил дорожнього руху;
2. У даній ситуації дорожньо-транспортній ситуації, слідам гальмування, які залишені на місці пригоди автопоїздом у складі автомобіля «МАЗ 642208» та напівпричепа «МАЗ 93866» відповідають швидкості 78…79 км/год. Відповідно заданого комплексу вихідних даних в процесі гальмування автопоїзд у складі автомобіля «МАЗ 642208» та напівпричепом «МАЗ 93866» зіткнувся з автомобілем «УАЗ» то швидкість руху автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» та напівпричепа «МАЗ 93866» була більшою за розраховану так як частина кінетичної енергії була затрачена на деформацію та переміщення транспортного засобу;
3. За даних дорожніх умов, при заданому комплексі вихідних даних, швидкість обрана водієм автомобіля автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепа «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідала видимості дороги в напрямку його руху;
4. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при задньому комплексі вихідних даних, невідповідностей у виконанні водієм автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з'єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 вимог п. 12.2 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не вбачається. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних. Невідповідностей у виконанні водієм автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з'єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не вбачається;
5. За даних дорожніх обставин, при заданому комплексі вихідних даних, водій автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з'єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «УАЗ 3303», шляхом застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для його руху. Розрахунки, щодо наявності у водія щодо наявності у водія автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з'єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 , шляхом безпечного об'їзду, не проводилися, по причині вказаній у дослідницькій частині;
6. За даних дорожніх обставин, при заданому комплексі вихідних даних водій автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1, п.16.11 та п.п. а) п. 19.1 Правил дорожнього руху України;
7. З технічної точки зору, при заданому комплексі вихідних даних, в діях водій автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 маються невідповідності у виконанні вимог п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України;
8. За даних умов, при заданому комплексі вихідних даних, технічна можливість зіткнення з автопоїздом у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з'єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , полягала у виконанні водієм автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 вимог п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України. При виконанні вимог вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху Україні водій автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 мав технічну можливість попередити зіткнення з автопоїздом «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з'єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 ;
9. В діях водія автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з'єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 , невідповідностей вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли перебувати в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається;
10. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, невідповідностей у виконанні водієм автопоїзда у складі автомобіля «МАЗ 642208» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у з'єднанні з напівпричепом «МАЗ 93866» реєстраційний номер НОМЕР_3 вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, не вбачається;
11. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, невідповідність дій у виконанні водієм автомобіля «УАЗ 3303» реєстраційний номер НОМЕР_4 вимог п. 10.1. та п. 16.11. Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди. (т.с. 2, а.с. 28 - 33).
Доводи апеляційної скарги про необхідність визнання доказів у даному кримінальному провадженні недопустимими, оскільки вони не були відкриті стороні захисту, а саме захиснику, в порядку, визначеному ст.290 КПК України, є необґрунтованими.
Адже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_14 було повідомлено про підозру 25 лютого 2020 року, і в цей же день відкрито матеріали досудового розслідування та надано можливість ознайомитися з ними в повному обсязі. В цей же день обвинувачений ознайомився з матеріалами кримінального провадження та будь-яких зауважень не висловлював. Обставини, які б свідчили, що йому під час досудового розслідування не було належним чином роз'яснено право мати захисника судом першої та апеляційної інстанції не встановлено. При цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, участь захисника у цьому кримінальному провадженні не є обов'язковою.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів також вважає безпідставними доводи сторони про порушення права на захист обвинуваченого під час досудового розслідування.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що показання обвинуваченого стосовно того, що інший учасник ДТП на той момент не мав права керування транспортними засобами, не спростовує вини обвинуваченого в порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до вказаної ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши фактичні дані, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у своїй сукупності, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.286 КК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На думку колегії суддів, при призначенні покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та не навів обґрунтованих мотивів, що унеможливлюють призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно зі ст.66 КК України, судом першої інстанції не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст.67 КК України місцевим судом встановлено не було.
Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_7 , міськрайонний суд також взяв до уваги характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, зокрема, що наслідком є смерть особи, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений.
Разом з тим, судом першої інстанції в повній мірі не враховано, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання та виключно позитивні характеристики, є пенсіонером, вчинений ним злочин є необережним, після загибелі його зятя, дочка з неповнолітніми дітьми проживає з ним та він допомагає з їх вихованням, відсутність даних, які б свідчили про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, а також наявність міцних соціальних зв'язків. Також місцевим судом належним чином не враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин.
З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що щодо ОСОБА_7 слід застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання із випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Із урахуванням наведеного вирок суду першої інстанції в частині покарання слід змінити в частині призначеного покарання та застосувати щодо ОСОБА_20 положення ст.75 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильне вирішення місцевим судом цивільного позову, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.128 цього Кодексу особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Під час вирішення цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Цих вимог в ході вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 місцевим судом не дотримано.
Так, за змістом абз. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Частиною 2 ст. 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1 - 5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання та дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, предметом позову потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а тому доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й обставини, за яких особа перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги.
Разом з тим, в ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено вищезазначені обставини та не надано належної оцінки доводам сторони захисту щодо необґрунтованості заявлених вимог цивільним позивачем, не досліджено докази, які вказують на можливість стягнення на користь потерпілої шкоди та впливають на розмір такого відшкодування.
Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_11 , місцевий суд зазначив, що завдана матеріальна шкода на організацію поховання, поминальний обід у зазначеному потерпілою розмірі, підтверджена документально, а тому цивільний позов в цій задовольнив в повному обсязі.
Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишились положення ст. 2 Закону України від 10 липня 2003 року «Про поховання та похоронну справу» № 1102-IV, відповідно до змісту якої поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Витрати пов'язані з проведенням поминальних обідів, які проводяться після поховання, не належать до витрат на поховання, та не підлягають стягненню.
Відтак, прийнявши рішення про задоволення цивільного позову потерпілої та стягнення обвинуваченого ОСОБА_7 на її користь завданої матеріальної шкоди, а саме витрат на поминальний обід, суд першої інстанції не врахував вказаних вимог закону і допустився помилки.
Ухвалюючи рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_11 моральної шкоди в розмірі 1000000 грн., суд першої інстанції належним чином не обґрунтував свого рішення та не надав жодної оцінки доводам обвинуваченого про те, що така сума жодним чином не відповідає засадам розумності та співмірності, зважаючи на обставини справи. Адже, як зазначав обвинувачений, його донька втратила чоловіка, а онуки - батька, він намагається всіляко допомагати їм.
Таким чином вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд не врахував вимог ст. 23 ЦК України.
За таких обставин вирок місцевого суду в частині цивільного позову не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню в цій частині з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 401, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного йому покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7 у частині вирішення цивільного позову - скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді