Справа № 761/5137/23 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2965/2023 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
09 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ,-
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року було задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 19 травня 2023 року.
Зазначене рішення обґрунтоване тим, що обвинувачений є раніше судимою особою, отже має досвід ведення кримінально-протиправного способу життя, при цьому на даний час обвинувачується у вчиненні ряду умисних злочинів, зокрема і особливо тяжких, спрямованих проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, що виявились у розпусних діях та діях сексуального характеру відносно малолітньої особи, яка в силу свого віку та необізнаності не була спроможна чинити опір, із застосуванням фізичного та психологічного насильства, в тому числі схиляючи таку особу до вживання психотропних речовин, за наявності ознак повторності (протягом тривалого проміжку часу - декількох років), що свідчить про надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки таких дій обвинуваченого, ведення ним вкрай аморального способу життя.
Також, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора, взяв до уваги і покарання, яке може бути призначене обвинуваченому ОСОБА_6 (довічне позбавлення волі), у разі визнання його винуватим. На підставі встановленого, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи неізольованим від суспільства, з метою уникнення кримінальної відповідальності, при першій можливості буде переховуватись від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судом першої інстанції було враховано, що протиправні дії, як зазначено в обвинувальному акті, були пов'язані із примушуванням малолітніх дітей щодо вчинення ними певних дій аморального характеру, беручи до уваги і обізнаність обвинуваченого ОСОБА_6 щодо потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які мають надати показання у даній справі, обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на вказаних осіб у цьому кримінальному провадженні.
Врахувавши все зазначене у сукупності, суд прийшов до висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків та належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , у зв'язку з чим продовжив йому строк тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року та постановити нову ухвалу апеляційного суду, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанції, порушуючи норми матеріального та процесуального права, ретельно не перевірив відповідність клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою вимогам ст. 184 КПК України, своєчасність подання такого клопотання вимогам КПК України, адже прокурор не надав копій відповідного клопотання сторонам по справі, яким обґрунтовується необхідність продовження застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 зазначає, що прокурор лише в усній формі висловив свою думку щодо доцільності продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також адвокат в апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою не було враховано практику Європейського суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( п. п. 3 і 4 ст. 5), рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2003 у справі № 1-23/2003 від 08 липня 2003 року, п. 9 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційних скарг за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до наступних висновків.
Ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ч. 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 23 березня 2023 року в кримінальному провадженні №12022100100003157 відносно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.2 ст.315, ч.2 ст.156, ст. 126-1 КК України, обвинуваченому ОСОБА_6 , продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше 2 місяців, тобто до 19 травня 2023 включно.
Прийняте рішення, суд мотивував тим, що з матеріалів кримінального провадження і доводів прокурора вбачається наявність ризику перешкодити виконанню завдань кримінального провадження, в тому числі шляхом впливу на потерпілу та свідків.
Перевіривши поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій, встановлених при застосуванні та продовжені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є реальними та не зменшились.
Також, при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, суд виходив з практики Європейського суду з прав людини, за якою тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
З огляду на ці обставини в сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , строку тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та ч. 7 ст. 176 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , строку тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу.
Враховуючи, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, у відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке, у разі доведення винуватості, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема які вказують на те, що обвинувачений, знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на свідків та потерпілих, ухилятись від слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення іншим шляхом перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стосовно доводів захисника про те, що прокурором при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою не доведено наявності ризиків, зазначених у ст. 184 КПК України, колегія суддів звертає увагу, що матеріали провадження містять клопотання про обрання запобіжного заходу і при вирішенні питання доцільності продовження строків тримання під вартою прокурором було заявлено про існування обставин, які доводять наявність ризику перешкодити виконанню завдань кримінального провадження, в тому числі шляхом впливу на потерпілих та свідків та переховуватися від суду, які не були спростовані стороною захисту.
Що, стосується аргументів сторони захисту про порушення судом першої інстанції гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав обвинувачених на свободу та особисту недоторканність (п.п. З і 4 ст. 5), то варто вказати, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (справа «Летельє проти Франції»),
На переконання колегії суддів, не знайшли свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваної ухвали і зазначені в апеляційній скарзі захисника доводи про необхідність скасування судового рішення і зміни запобіжного заходу на більш м'який, що не пов'язаний з триманням під вартою - особисте зобов'язання.
З цього приводу, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою обвинуваченого, враховуючи всі обставини вчиненого злочину, не зможуть запобігти ризикам, зазначеним прокурором та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків.
Посилання адвоката про те, що стороною обвинувачення не надано суду доказів та не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки матеріали провадження містять обвинувальний акт, клопотання про обрання запобіжного заходу, які містять достатні дані, що підтверджують обґрунтованість обвинувачення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4