Ухвала
6 червня 2023 року
м. Київ
справа № 932/10814/21
провадження № 61-7773ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Міністерства внутрішніх справ України на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 1 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Міністерства внутрішніх справ України в особі Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, командира взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Назаренка Миколи Олексійовича, Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Міністерства внутрішніх справ України в особі Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, командира взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Назаренка М. О., Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 1 липня 2022 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 957,20 грн у відшкодування судового збору.
У іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 1 липня 2022 року - без змін.
21 травня 2023 року до Верховного Суду подана касаційна Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Міністерства внутрішніх справ України, в якій заявник просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 1 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684 грн.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що ціна позову ОСОБА_1 складає 50 000 грн, і не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
У касаційній скарзі заявник посилається на незаконність рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France»
від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Міністерства внутрішніх справ України на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 1 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук