Номер провадження: 22-ц/813/2562/23
Справа № 506/543/16-ц
Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О.Л.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 57
13.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 11 листопада 2021 року про повернення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення без виконання стягувачу виконавчого документа, про зобов'язання вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документу, особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович,
09 листопада 2021 року до Красноокнянського районного суду Одеської області надійшла скарга ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення без виконання стягувачу виконавчого документа, про зобов'язання вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документу. Скарга мотивована тим, що ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 27.12.2018 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, оцінювача Приватного підприємства «Брокбізнесконсалт» Суслова В'ячеслава Борисовича та суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «Брокбізнесконсалт», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Одеська філія ДП «Сетам», Державне підприємство «СЕТАМ» задоволено частково. Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича в частині дотримання порядку реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні АСВП №56355811 з примусового виконання виконавчого листа №506/543/16-ц неправомірними та зобов'язано приватного виконавця усунути виявлені порушення. Скаржник зазначає, що вказану ухвалу 19 жовтня 2021 року подано на виконання до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а 20.10.2021 року державним виконавцем Чермашем Р.В. розглянуто її заяву щодо примусового виконання виконавчого документу №506/543/16-ц та у зв'язку з тим, що виконавчий документ не містить застосування заходів примусового виконання рішення суду, державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повідомленням повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що в ухвалі відсутнє визначення сторін виконавчого провадження, як це передбачає ст. 15 Закону (а.с. 1-4).
11 листопада 2021 року ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області скаргу ОСОБА_1 було повернуто скаржникові без розгляду у зв'язку із недолученням до скарги доказів про надіслання іншим учасникам справи копій даної скарги (а.с. 7-7 зворот).
21 грудня 2021 року ОСОБА_1 через канцелярію Красноокнянського районного суду Одеської області подала апеляційну скаргу на ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 11.11.2021 року. Апелянт не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ч. 2 ст. 183 ЦПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесу здійснення судового контролю за виконання судових рішень. Разом з тим, апелянт вважає, що вказана процесуальна норма не стосується та не регулює питання подачі саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції, повертаючи скаргу на дії державного виконавця помилково застосував до спірних правовідносин вимоги статті 183 ЦПК України, яка не регулює спірні правовідносини. Апелянт, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає, що до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі залишення скарги без руху, якщо для цього є підстави, а не її повернення. Також апелянт вказувала на те, що копію оскаржуваної ухвали нею отримано 23.11.2021 року засобами поштового зв'язку, при цьому оригінали повернутої скарги та додатків до неї ОСОБА_1 отримала 01.12.2021 року. З огляду на викладене, апелянт просила задовольнити апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 12-17).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 12, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
У судове засідання, призначене на 01 червня 2023 року, учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ч. 2 ст. 183 ЦПК України до скарги ОСОБА_1 не долучено доказів її надіслання іншим учасникам справи (а.с. 7 зворот).
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2021 року до Красноокнянського районного суду Одеської області надійшла скарга ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення без виконання стягувачу виконавчого документа, про зобов'язання вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документу (а.с. 1-4).
Повертаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказував на те, що скарга не відповідає вимогам абзацу 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України, а саме скаржником не додано доказів направлення копії скарги іншим учасникам справи (а.с. 7 зворот).
Апелянт вважає, що вказана процесуальна норма не стосується та не регулює питання подачі саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення (а.с. 15).
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Частиною четвертою цієї статті передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Скарга ж ОСОБА_1 подана в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Так, згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до положень ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
При цьому, ні Розділ VII ЦПК України, ні Закону України «Про виконавче провадження» не регламентує порядок вирішення питання у разі, якщо скарга не відповідає за своєю формою та змістом вимогам ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику застосування судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», а саме у п. 13 Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви. А отже, в даному випадку застосовується аналогія закону на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України, де передбачено наступне: у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Враховуючи, що за формою та змістом скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця має відповідати загальним вимогам, що застосовуються до позовної заяви, а також те, що скарга в порядку ст. 447 ЦПК України подається на стадії виконання судового рішення і за своєю природою є заявою по суті справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо повернення скарги ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч. 2 ст. 183 ЦПК України, оскільки вказана норма в даному випадку застосуванню не підлягає.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).
Таким чином, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 11 листопада 2021 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішень.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
С.М. Сегеда
Р.Д. Громік