Номер провадження: 11-кп/813/1546/23
Справа № 522/10746/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2023 року у кримінальному провадженні №42022163020000079 від 01.08.2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та брати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 24.07.2023 року включно із визначенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі - 80520 (вісімдесят тисяч п'ятсот двадцять) гривень.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, даних про зменшення чи відсутність яких не встановлено.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує наступним:
- матеріали кримінального провадження не містять в собі доказів винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині;
- прокурором доказів на існування зазначених у клопотанні ризиків не надано, клопотання є необґрунтованим;
- судом не взято до уваги, що у даному провадженні матеріальна шкода відсутня, раніше ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин не пов'язаний проти життя чи здоров'я.
На підставі наведеного захисник обвинуваченого просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, а тому, з урахуванням положень ч.4 ст.422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги здійснюється без участі прокурора.
Заслухавши суддю - доповідача, захисника обвинуваченого, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити; перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені законодавчі вимоги судом першої інстанції під час вирішення питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, виконані належним чином.
Так, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2023 року відносно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, терміном до 24.07.2023 року із визначенням застави у розмірі 80520 гривень.
Як вбачається з матеріалів судової справи та змісту оскаржуваної ухвали, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР 01.08.2022 року за №42022163020000079, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Оскаржуване рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону, які регламентують обрання (продовження) строку дії запобіжного заходу.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість інкримінованого злочину, та можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Тож, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Апеляційний суд, відхиляючи доводи апелянта на неможливість посилання на тяжкість покарання при оцінці вірогідності втечі, враховує обставини інкримінованого злочину на підставі обвинувального акту, з якого вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за якою може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим тяжкість покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Про існування ризику вчинення ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення свідчать відомості про його особу, оскільки обвинувачений не має офіційного місця роботи та законних джерел доходів.
Інкриміновані обвинуваченому злочини характеризуються підвищеною суспільною небезпекою, оскільки дії ОСОБА_7 спрямована на розповсюдження особливо небезпечних наркотичних засобів.
Апеляційний суд враховує, що на даний час судом першої інстанції не досліджені всі доказі сторони обвинувачення, не допитані свідки, а тому існує ризик можливих спроб незаконного впливу обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність встановлених судом ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи.
Апеляційним судом враховуються доводи сторони захисту стосовно наявності у обвинуваченого певних соціальних зв'язків, однак вказані обставини не є достатніми та такими, які можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до ОСОБА_7 , оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції залишено без змін розмір застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у межах, встановлених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, у відповідності до вимог зазначеної норми закону.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що пред'явлене обвинувачення нічим не підтверджується, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки на даний час судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 триває, питання про доведеність чи не доведеність вини останнього судом першої інстанції не вирішено, а тому такі доводи апелянта не може бути предметом розгляду у даному апеляційному провадженні.
Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2023 року у кримінальному провадженні №42022163020000079 від 01.08.2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4