Номер провадження: 11-сс/813/914/23
Справа № 521/11603/23 1-кс/521/1649/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах захисту ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.05.2023року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Височанське Тарутинського району Одеської області, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,
підозрюваного в кримінальному провадженні за № 12023163470000102 від 02.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , яке мотивовано наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та неможливістю застосування відносно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.05.2023 року було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 , та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що матеріали кримінального провадження містять в собі процесуальні документи, які не мають відношення до даного кримінального провадження (мають різні номери). Більш того, ці процесуальні документі затвердженні різними прокурорами. Таким чином, на думку сторони захисту ОСОБА_7 незаконно утримується під вартою, оскільки клопотання прокурора про продовження строку дії тримання під вартою підозрюваного складено в рамках іншого кримінального провадження.
Крім того, захисник зазначає, що ризики на які посилається слідчий відсутні, матеріальна шкода відсутня.
До початку судового засідання на адресу апеляційного суду від прокурора та захисника надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі сторін апеляційного провадження, які вони обґрунтовують тим, що на даний час обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 скеровано до суду першої інстанції для розгляду.
Враховуючи те, що строк дії оскаржуваної ухвали спливає 09.07.2023 року, тому з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження, та, відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у проваджені СВ ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали досудового розслідування, у якому ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
09.02.2023 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
29.04.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про нові підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
08.05.2023 року ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12023163470000102 від 02.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, до 5 (п'яти) місяців, тобто до 09 липня 2023 року.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризиків що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Також апеляційний суд погоджується з тим, що доведений ризик, що ОСОБА_7 може впливати на свідків даного кримінального провадження, які вже допитані на стадії досудового розслідування, однак можуть під незаконним впливом підозрюваного змінити свої покази під час судового розгляду.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення інкримінованого йому кримінальне правопорушення покарання, може переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, у зв'язку з чим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти зазначеним ризикам.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків, а також особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає продовження відносно ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині - необґрунтованими.
Апеляційний суд приймає до уваги, що підозрюваний раніше не судимий та має постійне місце проживання, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що матеріали кримінального провадження містять в собі процесуальні документи, які не мають відношення до даного кримінального провадження, а саме з матеріалів кримінальнного провадження № 12023163470000116 від 09.02.2023 року, то апеляційний суд вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, відповідно до постанови прокурора у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 від 28.04.2023 року, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023163470000102 від 02.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України об'єднано із кримінальним провадженням № 12023163470000116 від 09.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Таким чином, посилання апелянта на незаконність дій органу досудового розслідування апеляційним судом визнається необґрунтованими, оскільки з 28.04.2023 року вищевказані кримінальні провадження об'єднано та зареєстровано за № 12023163470000102, у рамках якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах захисту ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.05.2023року відносно ОСОБА_7 , підозрюваного в кримінальному провадженні за № 12023163470000102 від 02.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4