19 червня 2023 року Справа № 915/562/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: energoatom@atom.gov.ua; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; адреса електронної пошти: office@sunpp.atom.gov.ua; ідентифікаційний код 20915546)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КиП і Ко» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2; адреса електронної пошти: oookipiko@gmail.com; ідентифікаційний код 39789005)
про: стягнення 30 221,23 грн,
Суть спору:
14.04.2023 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КиП і Ко» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» пеню у розмірі 17 629,05 грн, штраф у розмірі 12 592,18 грн та витрати на оплату судового збору в сумі 2684,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на постачання товару № 53-123-01-22-07893 від 07.12.2022, зі Специфікацією до нього; претензії № 32/156 від 03.02.2023; застосування норм статей 526, 530, 546 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем, як постачальником, строків виконання зобов'язання за договором, зокрема, в частині своєчасного постачання позивачу, як покупцю, обумовленого договором товару.
Ухвалою суду від 19.04.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/562/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
Так, позивач отримав копію ухвали 26.04.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501355069.
Відповідач отримав копію ухвали 25.04.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501355077.
28.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заява б/н та без дати (вх. № 5363/23), у якому товариство просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи, зокрема, тим, що умовами Договору адреса поставки Товару не передбачена. Відповідач неодноразово, за допомогою телефонного зв'язку, звертався до позивача для отримання інформації щодо адреси постачання Товару задля виконання своїх зобов'язань за Договором. Однак на даний час відповідачем так і не було отримано від позивача адреси доставки Товару.
Також, відповідач зазначає, що сторонами було передбачено обов'язкове вирішення спорів згідно претензійного порядку. При цьому, позивачем було порушено умови договору, а саме, п.9.1-9.3 та не було направлено письмової претензії на поштову адресу/електронну адресу Відповідача задля вирішення спорів, що виникли з Договору. Товариство наголошує, що в позовній заяві позивач надає письмову претензію, яку начебто ним було відправлено але виходячи з експрес накладної AT «УКРПОШТА» №0504535861313 від 08.02.2023 року, яку надає позивач на підтвердження відправлення письмової претензії на адресу відповідача, видно, що відправником і адресатом (отримувачем) є ВП «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКА АЕС». У зв'язку з чим відповідач не міг отримати письмову претензію.
Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
07 грудня 2022 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як покупцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КиП і Ко», як постачальником, було укладено Договір на постачання товару № 53-123-01-22-07893 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV CPV 14410000-8 по ДК 021:2015 - Кам'яна сіль (Сіль кам'яна), (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2022 року (п. 1.1). Постачальник забезпечує виконання гарантійних зобов'язань відповідно до розділу 7 Договору (п. 1.2). Місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов'язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов'язань, пов'язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ (п. 1.3).
За умовами наведеного Договору:
- загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 149 906,90 грн без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 29 981,38 грн; всього з ПДВ: 179 888,28 грн (п. 2.1);
- за даним Договором оплата відбувається протягом 120 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2);
- постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 15.12.2022, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Південноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1);
- з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; копія сертифікату якості (паспорт) продукції, що підтверджує якість товару, видана виробником (копія завірена печаткою постачальника) згідно ТС.0.0400.0058 з перекладом, якщо продукція імпортного виробництва (п. 3.2);
- датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3);
- у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1);
- приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2017 (даний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: https://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standarts-82) (п. 6.1);
- сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного Договору (п. 8.1);
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом (п. 8.2);
- сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором, письмово повідомляє іншу Сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу Сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати Договір, уклавши про це відповідну угоду (п. 8.3);
- наявність форс-мажорних обставин звільняє Сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язань за Договором (п. 8.4);
- всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову (п. 9.1);
- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 9.2);
- у разі незадоволення претензії або неотримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 9.3);
- будь-які зміни і доповнення до даного Договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені Додатковими угодами, що підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою з боку покупця (п. 10.1);
- покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 12.1.1);
- постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 12.3.1);
- договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2023 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної Додаткової угоди (п. 13.1).
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Між сторонами також була погоджена та підписана Специфікація № 1, яка є Додатком № 1 до Договору № 53-123-01-22-07893 від 07.12.2022.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як покупця, про стягнення з відповідача, як постачальника, штрафних санкцій, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов'язання щодо постачання товару за укладеним між сторонами Договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, зокрема, в частині своєчасного та у повному обсязі постачання товару обумовленого договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір на постачання товару № 53-123-01-22-07893 від 07.12.2022, зі Специфікацією до нього;
- претензія № 32/156 від 03.02.2023.
Відповідач на підтвердження власної правової позиції доказів суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
З матеріалів справи вбачається таке.
За змістом Договору, постачання передбаченого умовами договору товару мало бути здійснено не пізніше 15.12.2022.
Судом досліджено заперечення відповідача стосовно відсутності в умовах договору адреси поставки товару.
Так, суд наголошує, що умовами п. 3.1 Договору передбачено, що постачання здійснюється на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Південноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010.
Слід зауважити, що відповідно до Правил Інкотермс-2010 поставка на умовах DDP (Delivered Duty Paid - поставка за сплатою мита) має на увазі передачу товару в розпорядження покупця в призначеному місці, з оплатою продавцем всіх ризиків по його доставці. До них відносяться: ризики під час транспортування до місця призначення, митні витрати на вивезення та ввезення, різні збори організації експорту з однієї країни і імпорту в іншу, податки. Термін «поставка зі сплатою мита» означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.
Отже, сторони у договорі погодили здійснення постачання товару на умовах DDP відповідно до Правил Інкотермс-2010, що означає передачу товару в розпорядження покупця в призначеному місці, а також передбачили відповідне місце призначення - м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Південноукраїнське відділення ВП «Складське господарство».
Вказаним спростовується заперечення відповідача про не зазначення у договорі місця поставки товару.
Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження стверджуваних ним фактів неодноразового звернення до позивача для отримання інформації щодо адреси постачання товару.
Таким чином, за даними позивача, не спростованими відповідачем, у встановлений договором строк постачання товару здійснено не було.
З метою досудового врегулювання спору позивач 08.02.2023 скерував на адресу відповідача претензію № 32/156 від 03.02.2023 з вимогою щодо сплати штрафних санкцій.
Суд взяв до уваги аргументи відповідача щодо неотримання вказаної претензії, та за результатами їх дослідження, вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи містять такі надані позивачем докази направлення відповідачеві претензії № 32/156 від 03.02.2023:
- копія опису вкладення до листа експрес відправлення на ім'я ТОВ «Торговий Дім «Кип і Ко» (01011, м Київ, вул. Рибальська, 2);
- копія поштового конверту із роздрукованою інформацією АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення № 0504535861313 (відправник ВП «Південноукраїнська АЕС», адресат «Південноукраїнська АЕС»);
- копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, оформленого на ім'я ТОВ «Торговий Дім «Кип і Ко» (01011, м Київ, вул. Рибальська, 2) - без відмітки про вручення адресату.
Відповідач наголошує, що виходячи з експрес накладної AT «УКРПОШТА» №0504535861313 від 08.02.2023 року, яку надає позивач на підтвердження відправлення письмової претензії на адресу відповідача, видно, що відправником і адресатом (отримувачем) є ВП «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКА АЕС», у зв'язку з чим відповідач не міг отримати письмову претензію.
За такого, суд зазначає, що законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням наведеного, судом враховано, що відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (з подальшими змінами) у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Наявність на наданій суду копії опису вкладення до листа експрес відправлення на ім'я ТОВ «Торговий Дім «Кип і Ко» (із зазначенням коректної адреси відповідача - 01011, м Київ, вул. Рибальська, 2) відбитку календарного штемпеля свідчить про те, що відповідний документ було перевірено працівником поштового зв'язку.
Крім того, судом також перевірено статус відправлення № 0504535861313 та, за даними з офіційного вебсайту «Укрпошта» встановлено, що відповідне поштове відправлення було прийняте 08.02.2023 у 55001 м. Южноукраїнськ Україна, у подальшому, зокрема, 10.02.2023 перебувало у точці видачі/доставки у 01011 м. Київ Україна, та 24.02.2023 відбулося його повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання у 01011 м. Київ Україна.
Викладене, на переконання суду, свідчить про те, що поштове відправлення № 0504535861313 було скероване для вручення адресату до відділення поштового зв'язку 01011 м. Київ Україна. Судом також взято до уваги те, що поштовим індексом відповідача є саме 01011.
Таким чином, суд, з урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів», вважає за можливе вбачати доведеною обставину направлення позивачем відповідачу претензії № 32/156 від 03.02.2023.
Вказаним також спростовуються заперечення відповідача щодо недотримання позивачем погодженого сторонами претензійного порядку врегулювання спору.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведені норми і обставини справи, суд зазначає, що доводи позивача про те, що відповідач станом на 24.02.2023 не поставив в узгоджений сторонами у специфікації строк товар є обґрунтованими та доведеними.
За такого, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача (згідно наведених у позовній заяві розрахунків):
- пеню на суму 17 629,05 грн за період прострочення з 16.12.2022 по 23.03.2023;
- штраф на суму 12 592,18 грн за період прострочення з 16.12.2022 по 23.03.2023.
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.1 укладеного між сторонами договору у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Отже, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Судом перевірено розрахунок сум пені та штрафу, заявлених до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КиП і Ко» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2; ідентифікаційний код 39789005) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) пеню в розмірі 17 629,05 грн, штраф в розмірі 12 592,18 грн, а також 2684,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КиП і Ко» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2; ідентифікаційний код 39789005).
Повне рішення складено та підписано судом 19.06.2023.
Суддя О.Г. Смородінова