19.06.2023 Справа№914/1763/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,
розглянувши матеріали заяви позивача Дочірнього підприємства "Пілснер Україна", м. Київ
про забезпечення позову за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р.
у справі № 914/1763/23
за позовом: Дочірнього підприємства "Пілснер Україна", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Україна", с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області
про: стягнення заборгованості в розмірі 268 549,19 грн.
Без виклику учасників справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 268 549,19 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 р., справу № 914/1763/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.07.20 23 р.
16.06.2023 р. позивачем подано на адресу суду заяву про забезпечення позову за вх. № 2367/23.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2023 р., заяву Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" про забезпечення позову за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р., передано на розгляд судді Долінській О.З.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У поданій заяві про забезпечення позову за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р., заявник просить суд накласти накласти арешт на грошові кошти в межах суми 268 549,19 грн. та судового збору у сумі 4028,24 грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» або підлягають передачі чи сплаті вказаному Товариству, і які знаходяться у нього чи іншої особи. Заява ДП "Пілснер Україна" про забезпечення позову обгрунтована тим, що після направлення копії позовної заяви Позивачем Відповідачеві, Позивач отримав від Відповідача лист № 080623/08 від 08.06.2023 року, в якому Відповідач повідомляє Позивача, що у зв'язку з реєструктиризацією ТОВ «Рітейл Україна», заборгованість, яка виникла у Відповідача перед Позивачем, може бути погашена іншими юридичними особами, які ведуть свою діяльність під ТМ «СВІЙ МАРКЕТ». Позивач припускає, що ТОВ «Рітейл Україна» чинить всі можливі дії з виведення обігових коштів та майна з метою унеможливлення в подальшому виконання рішення суду щодо погашення боргу. Так, позивач у поданій заяві про забезпечення позову зазначає, що ним було встановлено, що в травні 2023 року, на чеках РРО (касових апаратів) мережі магазинів «Свій Маркет», було здійснено зміну назви Продавця, що підтверджується чеком на покупку товару у магазині «Свій маркет», який розташований за адресою: Львівська область, м.Львів, Франківський район, вул.Героїв УПА, 76. Так, в чеку замість ТОВ «Рітейл Україна», вказано ТОВ «Футуро Трейд». Позивач стверджує, що до початку травня 2023 року, мережа магазинів «Свій Маркет» відносилася до ТОВ «Рітейл Україна». Також, сам Відповідач не заперечує той факт і підтверджує приналежність собі магазинів під назвою «Свій Маркет» у своїх листах та діловій переписці. ТОВ «РІТЕЙЛ Україна» вказувалася у всіх чеках до кінця квітня 2023 року. Відповідач у інформаційних листах та розсилках у квітні місяці 2023 року попереджав про створення нової юридичної особи та переведення роздрібних магазинів на нову юридичну особу, а також про відсутність оптової ліцензії і неможливість реалізації алкогольної та тютюнової продукції. Також, позивачу стало відомо з інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі Судової влади України, про наявність у провадженні Господарського суду Львівської області великої кількості справ за позовами різних постачальників продукції до відповідача - ТзОВ "Рітейл Україна" про стягнення заборгованості за договорами поставок (за період з 01.06.2022 по 15.05.2023). Позивач зазначає, що у нього є всі підстави стверджувати, що ТОВ «РІТЕЙЛ УКРАЇНА» отримало товар без мети проведення належного розрахунку з ДП «Пілснер Україна» та іншими контрагентами і чинить всі дії щодо переведення розрахункових операцій та переведення грошових потоків на іншу юридичну особу.
Розглянувши заяву Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" про забезпечення позову за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р. та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.2 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.13 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).
Проаналізувавши зміст заяви Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р. та додані до неї документи, суд зазначає, що заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.17 постанови від 26.02.2019р. у справі №914/1353/16, в п.6.3. постанови від 25.02.2019р. у справі №924/789/18, в п.14 постанови від 25.02.2019р. у справі №922/2673/18).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/658/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, саме лише покликання позивача у заяві про забезпечення позову за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р. на наявність судових справ, в яких відповідач виступає боржником через несплату заборгованості за поставлену продукцію без наведення відповідного обґрунтування, на думку суду, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати і підтвердити відповідними доказами необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що подана позивачем заява про забезпечення позову за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р. містить лише покликання на те, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, проте, жодного обґрунтування наявності підстав для таких висновків позивачем не наведено, як і не долучено відповідних доказів.
Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову, є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Проте, в даному випадку всі доводи заявника зводяться лише до ймовірної можливості ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом. Докази, які б могли свідчити про наявність таких обставин, в матеріалах справи відсутні.
Позивачем не доведено та належним чином не підтверджено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, що невжиття обраного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також не доведено вчинення відповідачем дій направлених на відчуження його майна або виведення коштів з належних йому рахунків, тощо.
Враховуючи наведене вище, підстави для задоволення заяви Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" про забезпечення позову за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р. у справі № 914/1763/23, відсутні.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне, відмовити у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" про забезпечення позову за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р. у справі № 914/1763/23.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" про забезпечення позову за вх. № 2367/23 від 16.06.2023 р. у справі № 914/1763/23 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.
Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Долінська О.З.