ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.03.2023Справа № 910/21907/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА"
про стягнення заборгованості в розмірі 336 687,17 грн
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО"
про стягнення 97 006,19 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 13.03.2023,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (далі - відповідач, ТРЦ) про стягнення заборгованості в розмірі 336 687,17 грн, з яких: 239 150,00 грн основного боргу, пеня 41 166,56 грн, 37 068,25 грн інфляційних втрат, 19 302,36 грн три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 05/11/2018-01 від 05.11.2018 в частині своєчасної та в повному обсязі отриманих товарів.
Ухвалою від 10.01.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку - протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
24.01.2022 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію № 6264-5087-6113-5338 від 22.01.2022 на суму 5 050,31 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/21907/21 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
30.03.2022 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення пені в розмірі 97 006,19 грн.
Ухвалою від 08.07.2022 зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 910/21907/21 призначене на 29.08.2022.
Підготовче засідання 29.08.2022 було відкладене на 12.10.2022, яке у подальшому було призначене на 30.11.2022.
За наслідками підготовчого засідання 30.11.2022 була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті на 25.01.2023, який у подальшому був призначений на 01.03.2023.
Судове засідання 01.03.2023 було відкладене на 13.03.2023.
У судовому засіданні представник Товариства просив позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
У свою чергу ТРЦ не направили свого представника для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
05.11.2018 між ТОВ «АУРУМ ЖЕКО», як постачальником, та ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА», як покупцем, було укладено договір поставки № 05/11/2018-01 (далі - договір).
За умовами пункту 1.1. вказаного правочину постачальник зобов'язується поставити атракціон «Ніндзя-парк» (далі - продукція) та встановити її в місці, вказаному покупцем в торгово-розважальному центрі, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Загальна вартість продукції, поставка та установка якої здійснюється відповідно до цього договору, складає 3 391 500,00 грн (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку та установку продукції протягом 75 календарних днів з дати здійснення покупцем першого платежу за цим договором, якщо інший строк не буде погоджений сторонами в специфікаціях до цього договору. Постачальник має право на дострокову поставку продукції, а також на поставку продукції частинами.
Відповідно до розділу 5 договору оплата за продукцію та тару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника після підписання цього договору та специфікації до нього в наступному порядку: передплата - 65% на підставі виставленого рахунку, 25% від вартості продукції на підставі рахунку після поставки продукції та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. Кінцевий розрахунок здійснюється на підставі рахунку фактури на розрахунковий рахунок постачальника після повної установки продукції та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТРЦ на виконання умов договору щодо оплати продукції здійснило на користь Товариства грошові перекази на підставі платіжних доручень : № 8523 від 14.12.2018 на суму 500 000,00 грн, № 8500 від 14.12.2018 на суму 500 000,00 грн, № 777 від 17.12.2018 на суму 500 000,00 грн, № 1006 від 20.12.2018 на суму 500 000,00 грн, № 1333 від 03.01.2019 на суму 204 475,00 грн.
У свою чергу Товариство згідно видаткових накладних № ВН 0000001 від 14.12.2018 на суму 1000000,00 грн, № ВН 0000002 від 18.03.2019 на суму 847 875,00 грн, № ВН 0000003 від 17.04.2019 на суму 1 543 625,00 грн здійснило поставку продукції за договором.
Уповноваженими представниками сторін ТОВ «АУРУМ ЖЕКО» та ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» було підписано Акт приймання-передачі товару № 190417/01 від 17.04.2019, згідно якого на виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв обладнання атракціону «Ніндзя-парк».
У свою чергу ТРЦ, як стверджує позивач за первісним позовом, не в повному обсязі виконало обов'язок з оплати поставленої та прийнятої продукції, внаслідок чого за ТРЦ рахується заборгованість в розмірі 239 150,00 грн. 14.12.2021 Товариством було вручено відповідачу претензію вих. № 211214/1 від 14.12.2021 щодо погашення заборгованості за договором, яка залишена ТРЦ без виконання, що зумовило звернення із первісним позовом до суду, в межах якої Товариство просить стягнути на свою користь 239 150,00 грн основного боргу, пеня 41 166,56 грн, 37 068,25 грн інфляційних втрат, 19 302,36 грн три проценти річних.
ТРЦ у свою чергу заперечуючи проти первісного позову, звернулось до суду із зустрічним позовом, в якому просило застосувати до Товариства відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення строків поставки за договором. Так за твердженнями ТРЦ, оскільки перший платіж в повному обсязі був перерахований 03.01.2019 - тому поставка мала бути здійснена не пізніше 19.03.2019, чого не відбулось.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між Товариством та ТРЦ договорі за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Норми вказаної статті кореспондуються з приписами статті 712 ЦК України.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вказано судом вище момент кінцевого розрахунку за договором нерозривно пов'язаний із моментом складання та підписання акту приймання-передачі продукції за договором.
Судом встановлено, що 17.04.2019 сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі продукції, тобто продукція вважається переданою Товариством та відповідно прийнятою ТРЦ. Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що продукція за договором прийнята ТРЦ, акт приймання-передачі підписаний обома сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги Товариства про стягнення з відповідача за первісним позовом 239 150,00 грн суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив також стягнути з ТРЦ пеня 41 166,56 грн, 37 068,25 грн інфляційних втрат, 19 302,36 грн три проценти річних за період з 17.04.2019 по 24.12.2021.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд критично оцінює визначений Товариством період прострочення виконання зобов'язання та зауважує, що вірним визначенням початку розрахунку прострочення виконання зобов'язання є 187.04.2019. Такий висновок суду обґрунтований приписами статті 253 ЦК України, якорю передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Здійснивши перерахунок заявлених Товариством до стягнення компенсаційних виплат за період з 18.04.2019 по 24.12.2021, суд дійшов висновку, що до стягнення з ТРЦ підлягає 19 263,04 грн трьох процентів річних та 37 068,25 грн інфляційних втрат, а тому позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Положення частини 6 статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги факт укладення між сторонами договору поставки без погодження розміру пені, суд дійшов висновку можливість нарахування пені в розмірі подвійної ставки НБУ за період з 18.04.2019 по 18.10.2019. Здійснивши перерахунок заявленої штрафної санкції. Суд дійшов висновку що до стягнення з ТРЦ підлягає 40 930,69 грн, а тому вказана вимога підлягає частковому задоволенню.
Щодо зустрічних вимог суд відзначає наступне.
Сторони передбачили поставку продукції протягом 75 календарних днів після першого платежу, який визначений умовами договору як 65% вартості продукції (передплата). Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що в повному обсязі передплата була внесена 03.01.2019. Таким чином, суд погоджується із твердженнями ТРЦ, що поставка мала бути здійснена не пізніше 19.03.2019.
Разом з тим, як встановлено судом вище поставка була здійснена 17.04.2019. Товариство належних доказів на спростування вказаних обставин суду не представив.
Беручи до уваги викладене, суд перевірив наведений ТРЦ розрахунок пені на підставі пункту 7.1 договору та зазначає, що ТРЦ помилково визначений кінцевий день періоду нарахування, оскільки день в який зобов'язання фактично виконане не входить до періоду прострочення. Суд, здійснивши перерахунок пені за період з 20.03.2019 по 16.04.2019, дійшов висновку що до стягнення з Товариства підлягає 93 661,15 грн пені, а тому зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, а тому первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню, первісний в частині стягнення боргу в розмірі 239 150,00 грн, пені 40 930,69 грн, три проценти річних 19 263,04 грн та інфляційні втрати в розмірі 37 068,25 грн, зустрічний в частині стягнення 93 6961,15 грн пені.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму (частина 11 статті 238 ГПК України).
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" про стягнення заборгованості в розмірі 336 687,17 грн задовольнити частково, а саме: 239 150,00 грн основної заборгованості, 40 930,69 грн пені, 19 263,04 грн три проценти річних, 37 068,25 грн інфляційних втрат та 5 046,18 грн.
2. У іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.
3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" про стягнення 97 006,19 грн задовольнити частково, а саме: 93 661,15 грн пені та 2 395,45 грн судового збору.
4. У іншій частині в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
5. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (04128, місто Київ, вулиця Берковецька, будинок 6Д, ідентифікаційний код 38537759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" (04208, місто Київ, вулиця В. Порика, будинок 11, к.7, ідентифікаційний код 42434233) 239 150,00 грн (двісті тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 копійок) основної заборгованості, 3 600,83 грн (три тисячі шістсот гривень 83 копійки) інфляційних втрат та 2 650,73 грн (дві тисячі шістсот п'ятдесят гривень 73 копійки) судового збору.
7. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 18.05.2023.