ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2022Справа № 910/19741/21
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дружківське рудоуправління" (04053, місто Київ, пров.Бехтерівський, будинок 12Б; ідентифікаційний код 00191796)
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення штрафу в розмірі 50 015,90 грн,
Приватне акціонерне товариство "Дружківське рудоуправління" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення штрафу в розмірі 50 015,90 грн за прострочення терміну доставки вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків щодо своєчасної доставки вантажу згідно накладних №№ 51878734, 51907368, 51824910, 51539039, 51796985, 51539005, 51630051, 51845626, 51653343, 51816841.
Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі № 910/19741/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
04.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.
Приймаючи до уваги, що позивач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2021, не подав до суду відповідь на відзив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, протягом вересня-жовтня 2019 року на адресу одержувача ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" відправником ПрАТ "Дружківське рудоуправління" (далі - Позивач) зі станції Дружківка на станцію призначення Куліндрово, Одеською філією АТ "Укрзалізниця" (далі - Відповідач) здійснювалась відправка вантажу (глина вогнетривка, ДН-О), залізничним транспортом за залізничними накладними №№ 51878734, 51907368, 51824910, 51539039, 51796985, 51539005, 51630051, 51845626, 51653343, 51816841.
Відповідно до примітки у пункті 51 Накладних право на пред'явлення претензії та позову одержувач передав відправнику.
Відстань перевезення вантажу становила 962 км, відтак нормативний строк доставки вантажу становив 6 діб.
З матеріалів справи встановлено, що частина накладних містять відмітки про продовження строку доставки, зокрема:
№ 51878734 - акт на 2 доби
№ 51907368 - акт на 2 доби
№ 51539039 - акт на 2 доби
№ 51796985 - акт на 4 доби
№ 51539005 - акт на 2 доби
№ 51816841 - акт на 4 доби
Інші залізничні накладні, за якими Акціонерним товариством "Українська залізниця" допущено прострочення доставки вантажу, не містять відмітки про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу одержувачу.
Відповідно до графи 52 означених залізничних накладних вагони, які прямували до станції призначення одержувачу доставлені після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчать відповідні календарні штемпелі видачі вантажу, а саме:
№ 51878734 - вантаж прибув 23.10 2019 із запізненням на 13 днів;
№ 51907368 - вантаж прибув 01.11 2019 із запізненням на 20 днів;
№ 51824910 - вантаж прибув 22.11 2019 із запізненням на 47 днів;
№ 51539039 - вантаж прибув 22.09 2019 із запізненням на 5 днів;
№ 51796985 - вантаж прибув 12.10 2019 із запізненням на 4 дні;
№ 51539005 - вантаж прибув 22.09 2019 із запізненням на 5 днів;
№ 51630051 - вантаж прибув 12.10 2019 із запізненням на 19 днів;
№ 51845626 - вантаж прибув 23.10 2019 із запізненням на 16 днів;
№ 51653343 - вантаж прибув 12.10 2019 із запізненням на 18 днів;
№ 51816841 - вантаж прибув 12.10 2019 із запізненням на 3 днів.
Отже, внаслідок наявного, за твердженням позивача, прострочення Акціонерним товариством "Українська залізниця" строків доставки вантажів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №865/5086 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажів) останньому нараховано штраф на загальну суму 50 015,90 грн.
З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 162 від 11.02.2020 по відправкам вантажу за залізничними накладними №№ 51878734, 51907368, 51824910, 51539039, 51796985, 51539005, 51630051, 51845626, 51653343, 51816841 щодо стягнення штрафу за прострочення терміну доставки навантажених вагонів. Доказів надання Відповідачем відповіді на Претензію матеріали справи не містять.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 50 015,90 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (пункт 5 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (пункт 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (пункт 2.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно п.8 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №862/5083 оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як вбачається з графи 52 (календарний штемпель видачі вантажу) залізничних накладних №№ 51878734, 51907368, 51824910, 51539039, 51796985, 51539005, 51630051, 51845626, 51653343, 51816841, вантаж відповідачем було доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, а саме:
№ 51878734 - календарний штемпель станції відправлення 03.10.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 23.10.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 24.10.2019, кількість прострочених днів - 13;
№ 51907368 - календарний штемпель станції відправлення 05.10.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 01.11.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 02.11.2019, кількість прострочених днів - 20;
№ 51824910 - календарний штемпель станції відправлення 30.09.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 22.11.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 22.11.2019, кількість прострочених днів - 47;
№ 51539039 - календарний штемпель станції відправлення 11.09.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 22.09.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 24.09.2019, кількість прострочених днів - 5;
№ 51796985 - календарний штемпель станції відправлення 29.09.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 12.10.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 13.10.2019, кількість прострочених днів - 4;
№ 51539005 - календарний штемпель станції відправлення 11.09.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 22.09.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 24.09.2019, кількість прострочених днів - 5;
№ 51630051 - календарний штемпель станції відправлення 18.09.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 12.10.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 13.10.2019, кількість прострочених днів - 19;
№ 51845626 - календарний штемпель станції відправлення 02.10.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 23.10.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 24.10.2019, кількість прострочених днів - 16;
№ 51653343 - календарний штемпель станції відправлення 19.09.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 12.10.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 13.10.2019, кількість прострочених днів - 18;
№ 51816841 - календарний штемпель станції відправлення 30.09.2019, календарний штемпель прибуття вантажу - 12.10.2019, календарний штемпель видачі вантажу - 13.10.2019, кількість прострочених днів - 3.
Таким чином оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.
Суд відхиляє доводи Відповідача про пропуск строку позовної давності Позивачем при заявленні вимог про стягнення штрафу за порушення строків доставки вантажу з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, частина 1 статті 258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 цього Статуту.
Відповідно до пункту "д" статті 134 Статуту встановлено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Відповідно до статті 135 Статуту залізниць України, претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця.
Частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Разом з тим, частиною 1 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909 та статтею 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто статтею 315 Господарського процесуального кодексу України і пунктами 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах, що виникають із залізничних перевезень, зокрема, щодо стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу.
Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, і останні зміни до статей 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1973.
Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 і набув чинності з 01.01.2004. Крім того у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.
За таких обставин строк позовної давності в даній справі має обраховуватися відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 в справі № 910/4405/18 та від 24.04.2018 в справі № 905/3245/16.
Як встановлено судом, Позивач звертався до Відповідача з претензією № 162 від 11.02.2020 по відправкам вантажу за спірними залізничними накладними щодо стягнення штрафу за прострочення терміну доставки навантажених вагонів. Доказів надання Відповідачем відповіді на Претензію матеріали справи не містять.
Отже перебіг шестимісячного строку позовної давності у даному випадку щодо спірних залізничних накладних, відповідно до статті 136 та пункту "д" статті 134 Статуту залізниць України, починається від дня закінчення строку, встановленого для відповіді на претензію, тобто від 27.03.2020.
Однак, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 на усій території України був установлений карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Судом вище встановлено, що перебіг шестимісячного строку позовної давності у даній справі починається від дня закінчення строку, встановленого для відповіді на претензію - від 27.03.2020.
Оскільки станом на 12.03.2020 (введення карантину) спеціальний строк позовної давності за вимогами у даній справі не є пропущений, то в силу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України такий строк є продовженим.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства "Дружківське рудоуправління", поданий 01.12.2021 є таким, що поданий у межах строку позовної давності.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Дружківське рудоуправління" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення штрафу в розмірі 50 015,90 грн задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Дружківське рудоуправління" (04053, місто Київ, пров.Бехтерівський, будинок 12Б; ідентифікаційний код 00191796) 50 015,90 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятнадцять гривень 90 копійок) збитків та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.05.2023