вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" травня 2023 р. Справа№ 925/1228/21(757/1266/19-ц)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Полякова Б.М.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
ОСОБА_1.,
представника ТОВ "Центр лойер компані" адвоката Крупи Р.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Престиж агролюкс"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
від 05.12.2022 (суддя Грачов В.М.)
у справі №925/1228/21(757/1266/19-ц)
за позовом ОСОБА_1
до Фермерського господарства "Престиж агролюкс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. арбітражний керуючий Звєздічев Максим Олександрович,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр лойер компані",
про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення та моральної шкоди,
в межах справи № 925/1228/21
про банкрутство Фермерського господарства "Престиж агролюкс" (код 36777704),
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.05.2021 у справі № 925/1228/21(757/1266/19-ц) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 52577,07 грн заробітної плати, 5257,70 грн моральної шкоди; стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 1760,80 грн судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та задовольнити її повністю, відстрочити сплату судового збору, розгляд справи проводити з викликом сторін, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2022 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції є безпідставними, оскільки відсутні докази роботи позивача у нічний та понаднормовий час, у рішенні суду відсутній розрахунок індексації невиплаченої заробітної плати, заявлені позовні вимоги є неспівмірними із заробітною платнею позивача, позов заявлено зі спливом трирічного строку. Одночасно суд першої інстанції необґрунтовано стягнув моральну шкоду всупереч недоведеності моральних страждань зі сторони позивача, вчинення ним додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку коштів для забезпечення власного існування та утримання родини тощо. Суд першої інстанції не врахував, що позивач при зверненні із позовом пропустив строк позовної давності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1228/21(757/1266/19-ц), призначено розгляд справи на 07.03.2023.
06.03.2023 позивач подав розрахунок за період з 27.08.2015 по 06.03.2023 та просив змінити суму стягнення заробітної плати із відповідача у розмірі 292719,90 грн та змінити суму стягнення моральної шкоди в розмірі 29271,99 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкладено розгляд справи на 28.03.2023.
23.03.2023 позивач подав міркування, пояснення щодо апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 відкладено розгляд справи на 25.04.2023.
18.04.2023 ОСОБА_1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи відповідь Лисянського районного суду Черкаської області про знищення матеріалів справи № 700/761/17.
18.04.2023 до суду надійшла заява свідка ОСОБА_2 .
24.04.2023 ОСОБА_1 подав клопотання, у якому просить стягнути з відповідача компенсацію за весь час вимушеного прогулу в розмірі 33914099,85 грн за період з вересня 2015 року по грудень 2022 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 відкладено розгляд справи на 30.05.2023.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, визначено склад судової колегії для розгляду даної справи у складі: Сотніков С.В. (головуючий суддя), судді: Поляков Б.М., Остапенко О.М.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника ТОВ "Центр лойер компані", колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.09.2021 було відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Престиж агролюкс", визнано вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лойєр компані", введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів та мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Звєздічева М.О.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (в редакції чинній станом на час звернення до суду із позовною заявою) господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
14.01.2019 ОСОБА_1 звернувся в із позовом до Фермерського господарства "Престиж агролюкс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, у якій просив стягнути на його користь 52577,07 грн проіндексованої заробітної плати, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, 40000 грн моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що у період з 27.08.2015 по 23.09.2015 позивач працював у господарстві на посаді охоронця. Під час звільнення йому не було виплачено заробітну плату в повному обсязі, оскільки роботодавець не врахував понаднормову роботу, роботу в нічний час, роботу у вихідні та святкові дні. В судовому порядку у справі Лисянського районного суду Черкаської області про адміністративні правопорушення № 700/761/17 була встановлена вина та притягнуто керівника фермерського господарства до відповідальності за порушення ст. 116 Кодексу законів про працю України у зв'язку з невчасною виплатою заробітної плати. Позивач зазначає, що він працював понаднормово, у нічний час, у зв'язку з чим йому не було виплачено заробітну плату в сумі 1291,82 грн, а з врахуванням індексації у період з вересня 2015 року по 14.01.2019 сума до виплати складає 52577,07 грн. Оскільки таку заробіну плату не виплачено при звільненні, то роботодавець порушив ст. 116 КЗпП та у відповідності до ст. 117 КЗпП зобов'язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що з дня звільнення 23.08.2015 по 14.01.2019 за 1209 днів складає 4857157,50 грн.
Крім того, позивач вважає, що неправомірні дії керівництва відповідача по невиплаті заробітної плати поставили його у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального матеріального стану позивача та членів його сім'ї, внаслідок чого виник тяжкий психологічний стан через нестачу коштів для поїздки до малолітньої дитини, яка проживає в іншій місцевості, обумовило необхідність шукати доходи для свого існування, що спричинило моральної шкоди в сумі 40000 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позов та встановивши, що у період з 27.08.2015 по 23.09.2015 позивач перебував у трудових відносинах з господарством на посаді охоронця, наявність трудових відносин сторін та порушень вимог законодавства про працю керівником відповідача щодо позивача встановлено постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 31.10.2017 у справі № 700/761/17 та даними інспекційної перевірки Управління Держпраці у Черкастькій області, відсутність доказів невиконання позивачем своїх трудових обов'язків на посаді охорнця як і доказів виплати відповідачем позивачу заробітної плати, що належить йому за роботу у нічний час, вихідні дні та надурочний час, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимоги про стягнення 52577,07 грн проіндексованої заробітної платні.
Крім того, суд визнав доведеною вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі суми її вимог, що становить 5257,70 грн з огляду на факт невиплати позивачу заробітної плати у розмірі 52577,07 грн, а після цього невиплату цих сум заробітної плати в момент звільнення, тобто у порушення ст. 116 КЗпП України, станом на момент здійснення провадження у справі існує заборгованість відповідача із заробітної плати перед позивачем, відповідно зазначене безпосередньо свідчить про тривале порушення прав працівника, а тому враховуючи характер та обсяг страждань, яких міг зазнати позивач у зв'язку із порушенням його прав, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, здійснення додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку із невиплатою заробітної плати.
При цьому, суд першої інстанції відхилив заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності з огляду на ч. 2 ст. 233 КЗпП, оскільки позивач не обмежений строком звернення з вимогами про стягнення заробітної плати.
Колегія суддів частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначає наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернуся з позовом 14.01.2019 із вимогами про стягнення заробітної плати. У відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП в редакції чинній станом на дату звернення, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно відхилив заяву відповідача про позовну давність.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач - Фермерське господарство "Престиж агролюкс" здійснює свою господарську діяльність на підставі статуту, який зареєстровано державним реєстратором за № 10101050002000505 від 16.01.2013, колективного договору, зареєстрований у Лисянській райдержадміністрації за № 141 від 15.10.2013, а ОСОБА_4 є головою Фермерського господарства "Престиж агролюкс" з 01.03.2012 відповідно до наказу № 1.
27.08.2015 на посаду охоронця був прийнятий позивач - ОСОБА_1 згідно наказу № 45.
В серпні 2015 року ОСОБА_1 пропрацював 3 дні (20,5 год.), за які йому нарахована заробітна плата в сумі 157,00 грн, з яких утримано єдиного соціальний внесок 5,65 грн, військовий збір 2,36 грн, до видачі 148,99 грн.
Факт отримання заробітної плати за серпень 2015 року у розмірі 148,00 грн, підтверджується відомістю на виплату грошових коштів № 1 за серпень 2015 року за підписом ОСОБА_1 .
У вересні 2015 року ОСОБА_1 за відпрацьовані 17 днів (132 год. 45 хв.) була нарахована заробітна плата в сумі 1040 грн та компенсація за невикористану відпустку в сумі 16 грн, з яких утримано єдиний соціальний внесок 38,02 грн, військовий збір 15,84 грн, прибутковий податок 72,75 грн, до виплати - 929,39 грн.
Факт отримання заробітної плати за вересень 2015 року у розмірі 930,38 грн. (з урахуванням 0,99 грн. за серпень місяць 2015 року), підтверджується відомістю на виплату грошових коштів № 1 за вересень 2015 року за підписом ОСОБА_1 .
23.09.2015 року ОСОБА_1 звільнений з роботи згідно з наказом № 48, на підставі поданої заяви.
Проте фактично заробітна плата йому виплачена лише 20.10.2015, про що свідчить копія видаткового касового ордера від 20.10.2015.
Вказані вище обставини не заперечуються сторонами та встановлені постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 31.10.2017 у справі № 700/761/17, що набрала законної сили 10.11.2017, якою визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 510 грн в дохід держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що в день звільнення заробітна плата не була виплачена, а відтак виникла заборгованість, яка погашена відповідачем в повному обсязі 20.10.2015.
Станом як на день звільнення так і на день повного розрахунку з виплати заробітної плати був відсутній спір щодо розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 , відтак відповідач зобов'язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 розпочав оспорювати розмір нарахованої до виплати заробітної плати лише у 2019 році, звернувшись із даним позовом, а відтак такі обставини не можуть братись до уваги.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що прострочення з виплати заробітної плати складає 28 днів (з 23.09.2015 по 20.10.2015).
Відповідно до вимог п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За висновком, викладений у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Виходячи з встановлених вище обставин справи щодо терміну перебування на роботі ОСОБА_1 , його середньоденна заробітна плата складає 56,76 грн, тобто до стягнення з відповідача належить середній заробіток в сумі 1589,28 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").
Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.
Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, вказаними нормативними актами передбачено, зокрема нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати. При цьому і сама компенсація, як зазначено вище фактично відноситься до частини заробітної плати.
Відповідної позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 910/4518/16 від 30.01.2019.
Колегія суддів вважає правомірним здійснити нарахування компенсації по дату прийняття рішення суду на невиплачений середній заробіток, оскільки він відноситься до заробітної плати.
За розрахунком суду проіндексований за період за період з жовтня 2015 по травень 2023 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 3443,97 грн та підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про під ставність позовних вимог в частині невиплати заробітної плати за роботу у нічний час, вихідні дні та надурочний час та відхиляє доводи позивача в цій частині, оскільки такі обставини не підтверджені жодними доказами, в тому числі не були установлені при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття доказів, що були подані позивачем при апеляційному розгляді справи - заява свідка ОСОБА_2 з огляду на ст. 269 ГПК України, оскільки такий доказ не був поданий в суд першої інстанції, а позивач не навів будь-яких доводів неможливості подачі відповідного доказу саме в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 269 ГПК України колегія суддів також не бере до уваги подані позивачем додаткові розрахунки, якими збільшуються позовні вимоги, оскільки в суді апеляційної інстанції не приймають і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Статтею 280 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст. 237-1 Кодексу законів про працю України).
При цьому, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у редакції, викладеній у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001, зазначено що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Колегія суддів зазначає, що моральну шкоду слід відшкодувати позивачу у заявленому ним розмірі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи, а тому розмір моральної шкоду визначається судом у межах заявленого розміру на власний розсуд.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими чинним законодавство, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Разом з тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст.74 ГПК України); належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України); обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
На переконання колегії суддів у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди належить відмовити, оскільки позивач хоч і наводить обґрунтування заподіяння шкоди саме у зв'язку невиплатою заробітної плати при звільненні, втім не посилається на будь-які докази спричинення йому шкоди саме у той період, враховуючи звернення із даним позовом лише у 2019 році, тобто зі спливом трьох років після виникнення спірних правовідносин. Тобто, в даному випадку, недоведені обставини причинно-наслідкового зв'язку між моральною шкодою та незаконними діями відповідача як заподіювача такої шкоди. За відсутності повного складу цивільного правопорушення, відсутні підстави для покладення відповідальності за його вчинення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з'ясував дійсні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог, а відтак підлягає скасуванню, належить прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а апеляційну скаргу частково задовольнити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції належить покласти на відповідача (боржника) в сумі 1921 грн та стягнути в дохід бюджету, а в суді апеляційної інстанції - на відповідача (боржника) в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Престиж агролюкс" задовольнити частково.
2. Скасувати повністю рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2022 у справі №925/1228/21(757/1266/19-ц) за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Престиж агролюкс" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення та моральної шкоди, в межах справи № 925/1228/21 про банкрутство Фермерського господарства "Престиж агролюкс".
3. Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Престиж агролюкс" (ідентифікаційний код 36777704, місцезнаходження: 19300, Черкаська область, Лисянський район, селище міського типу Лисянка, провулок Жовтня, 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3443 (три тисячі чотириста сорок три) грн 97 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фермерського господарства "Престиж агролюкс" (ідентифікаційний код 36777704, місцезнаходження: 19300, Черкаська область, Лисянський район, селище міського типу Лисянка, провулок Жовтня, 8) в доход Державного бюджету України 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн судового збору.
4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2023.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.М. Поляков
О.М. Остапенко