79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" червня 2023 р. Справа №914/2464/22
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Гавриляк І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс" за вих № б/н від 27.03.2023 (вх № ЗАГС 01-05/948/23 від 28.03.2023)
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 (суддя Запотічняк О.Д.)
у справі № 914/2464/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (надалі ТОВ "ОТП Лізинг", м. Київ
до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс" (надалі ТОВ "Агролан-Захід Плюс"), с. Тур'я, Львівська обл,
до відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стир-Агротех" (надалі ТОВ"Стир-Агротех"), с. Тур'я, Львівська обл.,
про: стягнення 1 141 857,18 грн
за участю учасників справи:
від позивача: Левчук А.С.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
ТзОВ "ОТП Лізинг" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Агролан-Захід Плюс" та ТзОВ "Стир-агротех" про стягнення 1 141 857,18 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 у справі № 914/2464/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТзОВ "Агролан-Захід Плюс" та ТзОВ "Стир-Агротех" на користь ТзОВ "ОТП Лізинг 1 141 857,18 грн. Стягнуто ТзОВ "Агролан-Захід Плюс" на користь ТОВ "ОТП Лізинг" 8 563,93 грн судового збору. Стягнуто з ТзОВ "Стир-агротех" на користь ТОВ "ОТП Лізинг" 8 563,93 грн судового збору.
Ухвалюючи дане рішення, місцевий господарський суд встановив, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачами-1,-2 обов'язку погашення лізингових платежів, станом на дату винесення рішення відповідачами не подано доказів сплати суми основного боргу та пені. Також судом встановлено, що предмет іпотеки не було повернуто лізингодавцю. А відтак, суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ТзОВ "Агролан-Захід Плюс" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом невраховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/5327/20 та у постанові від 30.09.2020 у справі 559/1605/18 щодо заборони одночасного вимагання і повернення предмету лізингу та сплати лізингових платежів. Також, на думку апелянта, сума основної заборгованості та стягнення пені є необґрунтованими, оскільки така заборгованість нарахована після розірвання договору.
Скаржник явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі за наявними матеріалами у справі (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/3793/23 від 05.06.2023).
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/2646/23 від 20.04.2023), просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Надіслав клопотання про розгляд даної справи без його участі за наявними матеріалами у справі (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/3794/23 від 05.06.2023).
Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
14.09.2020 між ТзОВ "ОТП Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Агролан-Захід Плюс" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 7507-SМЕ-FL, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) (надалі - договір купівлі-продажу) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, а саме сівалку зернову Spirit ST 600C (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 14-21 том І).
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу придбав та передав відповідачу в платне володіння та користування предмет лізингу (сівалку зернову Spirit ST 600C), що підтверджується актом приймання-передачі від 24.09.2020 (а.с. 29 том І).
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору, а також вартість послуг за організацію фінансування, яка зазначається у додатку№2 до договору, який є його невід'ємною частиною (а.с. 22-24 том І).
Також сторонами погоджено, що зміна частина винагороди кожного періодичного лізингового платежу, яка зазначена в графіку, змінюється пропорційно зміні ставки EURIBOR на період 1 місяць для євро на перший робочий день місяця періодичного лізингового платежу по відношенню до ставки EURIBOR, зазначеної в додатку №2 до договору (п.5.5 договору).
Пунктом 5.14 договору встановлено, що всі суми одержані лізингодавцем від лізингоодержувача або третьої особи за лізингоодержувача будуть зараховуватись в наступному порядку:
1) погашення неустойки (штраф, пеня) за порушення лізингоодержувачем зобов'язань за договором;
2) сплата прострочених інших платежів за договором;
3) погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати);
4) сплата поточних лізингових платежів.
Лізингодавець має право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне. У разі перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як періодичних лізингових платежів, так і комісій, неустойки, простроченої заборгованості) в порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, відповідно до черговості, викладеної у цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір.
Пунктом 8.2.1 договору передбачено, що за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє лізингоодержувача від обов'язків за даним договором.
Як стверджує позивач, відповідач-1 свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 1 118 459,33 грн за лізинговими платежами та 23 397,85 грн пені, нарахованої у відповідності до п.8.2.1 договору (а.с. 6-9 том І).
Як вбачається з матеріалів справи, в якості забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ "Агролан-Захід Плюс" (боржник) за договором, 10.09.2021 між ТзОВ "ОТП Лізинг" (кредитор) та ТзОВ "Стир-Агротех" (поручитель) укладено договір поруки № 7507/GА, згідно з умовами якого поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за договором лізингу (зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, сплати комісії, штрафних санкцій, витрат та збитків) (а.с. 11-13 том І).
Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно (п.1.2 договору).
Відповідно до ст. 5 договору поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за договором лізингу. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань боржником в повному обсязі.
Пунктом 4.4 договору поруки встановлено, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі. Для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником.
08.09.2022 ТзОВ "ОТП Лізинг" надіслав ТзОВ "Стир-Агротех" відповідну вимогу про сплату усієї заборгованості ТзОВ "Агролан-Захід Плюс" за договором (а.с. 35 том І).
Проте, ТзОВ "Стир-Агротех" не було вчинено дій, спрямованих на виконання його обов'язку за договором поруки щодо виконання боргових зобов'язань ТзОВ "Агролан-Захід Плюс" за договором.
Також листом №154/08/Ю від 11.08.2022 повідомлено ТОВ "Агролан-Захід Плюс" про наявність заборгованості, розірвання договору лізингу з 23.08.2022 та повернення предмета лізингу лізингодавцю (а.с. 154 -155 том І).
На підтвердження наявної заборгованості представлено довідку №031-01-3/369 від 20.09.2022 Святошинського відділення АТ "ОТП Банк" у м. Києві, довідку №031-01-3/370 від 20.09.2022 Святошинського відділення АТ "ОТП Банк" у м. Києві, рахунки на оплату (а.с. 30-34, 36-61 том І).
Оскільки відповідачі свої зобов'язання щодо оплати боргу не виконали, позивач звернувся до суду із даним позовом.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як зазначалося вище, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору фінансового лізингу.
Зважаючи на встановлену ст. 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку ст. 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору, відповідно цей договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України і статей 173, 174 ГК України є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Приписами ч. 1 ст. 292 ГК України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст. 5 цього Закону.
Порядок та умови набуття лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об'єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу. Лізингоодержувач має право набути у власність об'єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором ч.ч. 1,2 ст. 7 Закону).
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є відсутність у ТзОВ "ОТП Лізинг" обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідачу, і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
Відповідно до положень ст. 202 ГК України і ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв'язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства (а.с. 154-155 том І).
Доказів повернення предмета лізингу матеріали справи не містять. У разі оплати лізингових платежів, відповідач зможе скористатись переважним правом на отримання предмета лізингу у власність.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.
До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.
Враховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості об'єкта лізингу (п. 5.4.2 договору), і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувачу є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Позивач зазначає, що з урахуванням часткових оплат за договором, заборгованість відповідача-1 зі сплати лізингових платежів становить 1 118 459,33 грн, яка утворилась за період з 26.01.2022 по 27.09.2022. На підтвердження заявленої суми заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 1 118 459,33 грн до матеріалів справи долучено довідки №031-01-3/369, №031-01-3/370 від 20.09.2022 Святошинського відділення АТ "ОТП Банк" у м. Києві, та рахунки на оплату, виставлені за період з вересня 2020 по серпень 2022 (а.с. 30-34, 36-61 том І).
Суд звертає увагу на те, що доказів сплати лізингових платежів у заявленому розмірі матеріали справи не містять.
Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як зазначалося вище, п. 4.4 договору поруки встановлено, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі. Для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником.
ТзОВ "ОТП Лізинг" було надіслано поручителю (ТзОВ "Стир-Агротех") відповідну вимогу про сплату усієї заборгованості ТОВ "Агролан-Захід Плюс" за договором (а.с. 35 том І), однак, доказів оплати поручителем такої заборгованості суду не представлено.
Оскільки матеріали справи підтверджується факт наявності заборгованості у відповідачів перед позивачем в розмірі 1 118 459,33 грн, в свою чергу відповідачами належними та допустимими доказами така заборгованість не спростована, то колегія суддів вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 1 118 459,33 грн за фактичне користування об'єктом лізингу.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 8.2.1 договору передбачено, за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє лізингоодержувача від обов'язків за даним договором.
Згідно поданого розрахунку, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 23 397,85 грн пені (а.с. 9 том І)
Суд, перевіривши розрахунок пені, встановив, що такий проведено у відповідності до умов договору. Пеня нарахована на заборгованість з лізингових платежів, рахунки які були виставлені в межах дії договору, а саме рахунки на оплату виставлені за період з вересня 2020 по серпень 2022 (а.с. 36-61 том І). А відтак, твердження скаржника про те, що пеня нарахована на заборгованість, яка виникла після розірвання договору є безпідставним.
Враховуючи факт прострочення оплати основної заборгованості з лізингових платежів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення пені в розмірі 23 397,85 грн.
Посилання скаржник на неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/5327/20 та у постанові від 30.09.2020 у справі 559/1605/18 щодо заборони одночасно вимагати і повернення предмету лізингу і сплати лізингових платежів, то колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, оскільки предметом спору у даній справі № 914/2464/22 є стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.
Статтею 14 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що доказів повернення лізингоодержувачем предмету лізингу (сівалку зернову Spirit ST 600C) матеріали справи не містять. Вимоги про повернення предмету лізингу в межах справи № 914/2464//22 позивачем не заявлялося. Таким чином, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що в даному випадку заявлено лише вимогу про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів, що не суперечить наведеним правовим висновкам Верховного Суду.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК кодексу України).
У ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14, 76-79 ГПК України, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів є більш вірогідними та достатніми. В свою чергу відповідачами належними та допустимим доказами не підтверджено своїх доводів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс" залишити без змін.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 у справі № 914/2464/22 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст складено 19.06.2023.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.