Справа №133/1745/23
Провадження №2-н/133/728/23
У Х В А Л А м. Козятин
12.06.23
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Кучерук І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення заяви до суду і не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття та витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Пунктом 3 ч. 1ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
Згідно з ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному ч. 1 ст.161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування у справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд, враховуючи права заявника на компенсацію вказаних витрат, вважає за необхідне відмовити у видачі вказаного судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Керуючись ст. ст. 137, 163, 165 ЦПК України, суддя,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.М. Кучерук