79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" червня 2023 р. Справа №907/452/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Олійник Н.Б.
за участю представників учасників справи:
від позивача - Пеняк І.В.-адвокат;
від відповідача - Радь І.І.-адвокат, Волошин Я.Ю.-директор
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц" б/н від 07.09.2022 (вх.№01-05/2924/22 від 28.11.2022)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022 (повний текст рішення складено 07.09.2022)
у справі №907/452/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц", м. Ужгород
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізумруд", м.Ужгород
про витребування нерухомого майна (його частини), визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про права власності та припинення права власності
Короткий зміст позовних вимог.
ПрАТ "Закарпаттяобленерго» звернулось до суду з вимогами:
- про витребування на його користь з незаконного володіння ТОВ "Сімо і Ганц" будівлі "під літ.В", що перебуває у складі об'єкту нерухомого майна "будівлі під літ. А, А', Б, В", що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5 (реєстраційний номер майна:218060);
- про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 22.07.2008 в частині державної реєстрації права власності ТОВ "Сімо і Ганц" на вказану будівлю;
- про скасування запису про право власності ТОВ "Сімо і Ганц" на вказану будівлю;
- про припинення права власності ТОВ "Сімо і Ганц" на вказану будівлю (реєстраційний номер майна: 218060), номер запису про право власності: 932 в книзі 5.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що враховуючи те, що будівля ЗТП-262 належить позивачу на підставі Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1995 №123 "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго", що підтверджується, зокрема, Переліком майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго", виданого Фондом державного майна України 09.06.2016, право власності на дану ЗТП-262 зареєстроване за позивачем рішенням про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) №52603068 від 11.06.2020, єдиним власником ЗТП №262 є позивач, а отже відповідно до ст.658 ЦК України право її продажу належить виключно позивачу, як її власнику.
Належну товариству будівлю ЗТП-262 позивач не продавав, не відчужував, договори купівлі-продажу з будь-якими особами з приводу даного нерухомого майна, з моменту набуття позивачем права власності на нього, ним не укладалися. Вищезазначене майно вибуло з власності позивача внаслідок протиправних дій інших осіб.
На думку позивача, враховуючи ту обставину, що він є оператором системи розподілу, а будівля ЗТП №262 забезпечує електропостачання об'єктів, що знаходяться в м.Ужгород, існує ризик, що у разі неможливості здійснення позивачем права власності на будівлю ЗТП №262, можуть виникнути труднощі в якісному забезпеченні надання послуг з розподілу електричної енергії позивачем, що в підсумку може призвести до соціальної напруги в суспільстві та численних скарг до позивача.
Отже, позивач вважає, що правовідносини, пов'язані з вибуттям спірного майна будівлі ЗТП №262 із приватної власності ПрАТ "Закарпаттяобленерго", становлять інтерес не тільки для позивача, як власника належної йому будівлі ЗТП №262, а й мають суспільний публічний інтерес, водночас незаконність набуття ТОВ "Сімо і Ганц" права власності на будівлю під літ.В (ЗТП-262) у складі об'єкту нерухомого майна "будівлі під літ.А,А',Б,В", що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд.5 такому суспільному інтересу не відповідає.
Позивач зазначає, що беручи до уваги обставину, що будівля ЗТП №262 (під найменуванням "ЗПП під літ.В" в складі будівель об'єкту нерухомого майна "будівлі під літ.А,А',Б,В", що знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул. Приладобудівників, буд.5) була набута відповідачем в особи, яка не мала права її відчужувати, вибула з володіння позивача всупереч його волі, на думку позивача, необхідно витребувати дане майно з чужого незаконного володіння відповідача, а також скасувати рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на вказану будівлю, скасувати запис про право власності відповідача на дану будівлю та припинити право власності відповідача на спірне майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022 у справі №907/452/20 позов задоволено частково. Витребувано на користь ПрАТ "Закарпаттяобленерго" з незаконного володіння ТОВ "Сімо і Ганц" будівлю "під літ.В", що перебуває у складі об'єкту нерухомого майна "будівлі під літ. А, А, Б, В", який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5 (реєстраційний номер майна:218060). Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 22.07.2008 в частині державної реєстрації права власності ТОВ "Сімо і Ганц" на будівлю "під літ. В", що перебуває у складі об'єкту нерухомого майна "будівлі під літ. А, А, Б, В", який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5 (реєстраційний номер майна:218060). Припинено право власності ТОВ "Сімо і Ганц" на будівлю "під літ.В", що перебуває у складі об'єкту нерухомого майна "будівлі під літ. А, А, Б, В", який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5 (реєстраційний номер майна:218060), номер запису про право власності: 932 в книзі 5. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що з моменту державної реєстрації ДАЕК "Закарпаттяобленерго", яка мала місце 31.08.1995, всі активи та пасиви Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, в тому числі і спірна будівля ЗТП-262 стала власністю ДАЕК "Закарпаттяобленерго". Факт передачі спірного майна до статутного фонду позивача на підставі Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" №123 від 14.07.1995 підтверджується, також, Переліком майна переданого до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" (правонаступник ПАТ "Закарпаттяобленерго"), виданим Фондом державного майна України 09.06.2016. Судом встановлено, що оскільки, право власності ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступником якої є позивач) виникло у 1995 році та продовжує безперервно існувати до сьогоднішнього дня, прийняття будь-якого акту або видача документу про оформлення права власності на вказану будівлю за іншим суб'єктом є неправомірним та таким, що порушує право власності позивача на зазначену будівлю. Видача реєстраційного посвідчення на будинковолодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 19.11.1996 (на підставі розпорядження голови Ужгородської міської ради від №406 від 14.11.1996) та всі подальші дії щодо відчуження спірного майна та оформлення права власності на дане майно за відповідачем - були неправомірними та порушують право власності позивача, а відтак не могли спричинити виникнення реальних правових наслідків щодо будівлі ЗТП №262 (будівлі "під літ.В").
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ТОВ "Сімо і Ганц" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022 у справі №907/452/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам чинного законодавства.
Зокрема, скаржник зазначає, що ПАТ «Закарпаттяобленерго» ніколи не було власником спірної будівлі, в тому числі і його попередники, правонаступниками яких воно є, а TOB «СІМО І ГАНЦ» є власником будівель піл літ. А. А/, Б, В загальною площею 4313 кв.м за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 777498. яке видано на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 11.07.2008 № 276.
Скаржник вважає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.07.2021 року у справі №907/726/20, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021, встановлено незаконність рішення державного реєстратора та вчиненого в Державному реєстрі запису про право власності на об'єкт нерухомості за ПАТ «Закарпаттяобленерго» з тих підстав, що документи, які надавалися реєстратору не засвідчують у ПАТ наявності прав на нерухоме майно, яке отримано у якості внеску до статутного капіталу та взагалі не відповідають установленому переліку документів для вчинення реєстраційної дії.
На думку скаржника, станом на момент судового розгляду справи №907/452/20 у позивача був відсутній будь- який титульний документ, що надавав би йому право звертатись з даним віндикаційним позовом та вимогами, а у суду першої інстанції були відсутні підстави задовольняти вимогу про витребування на користь ПАТ «Закарпаттяобленерго» з незаконного володіння ТОВ «Сімо і Ганц» будівлі «під літ. В», що перебуває у складі об'єкту нерухомого майна «будівлі під літ. А, А', Б, В», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл. м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5 (реєстраційний номер майна: 218060).
Скаржник вважає безпідставним покликання суду першої інстанції на те, що факт передачі спірного майна до статутного фонду позивача на підставі Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України «Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго» №123 від 14.07.1995 підтверджується, також, Переліком майна переданого до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго» (правонаступник ПАТ «Закарпаттяобленерго»), виданим Фондом державного майна України 09.06.2016.
Скаржник вважає, що належного документу, який засвідчував би передачу спірного майна до статутного капіталу ПАТ «Закарпаттяобленерго» суду не надано. Суду не надано акта приймання-передачі майна або іншого документа, що підтверджує факт передачі такого майна як внесок до статутного фонду. На підставі документів, поданих до справи, суд першої інстанції не міг прийти до висновків, що можна вважати ПрАТ «Закарпаттяобленерго» власником спірної будівлі.
Також, скаржник вважає, що позивачем не наведено жодних доводів з посиланням на відповідні документи, щоб свідчили про факт вибуття майна з володіння ПрАТ "Закарпаттяобленерго" на користь TOB «СІМО І ГАНЦ».
ПрАТ "Закарпаттяобленерго" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що наказ Міністерства енергетики та електрифікації України «Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго» №123 від 14.07.1995 та Перелік майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго» виданий Фондом державного майна України 09.06.2016 є документами, що підтверджують право власності позивача на будівлю ЗТП №262.
На думку позивача, встановивши обставину тотожності будівель ЗТП №262 та будівлі «під літ.В» у червні 2020 р. та отримавши інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно з відомостями щодо наявності державної власності відповідача на будівлю «під літ.В», опрацювавши інші наявні у даній справі докази, позивач встановив порушення наявного у ПрАТ «Закарпаттяобленерго» права власності на будівлю ЗТП №262.
Позивач також звертає увагу, що підставою для звернення до суду у даній справі є обставина перебування у чужому незаконному володінні TOB «Сімо і Ганц» будівлі ЗТП №262 під зміненим найменуванням будівля «під літ. В», що зумовлене наявністю у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності TOB «Сімо і Ганц» на будівлю «під літ. В» (дійсне найменування якої будівля ЗТП №262). Посилання скаржника на хронологію відчужень будівлі ЗТП №262 (під зміненим найменуванням будівля «під літ. В»), яка завершилась купівлею даної будівлі відповідачем, не доводить правомірність набуття відповідачем права власності на вказану будівлю, а лише описує процес неправомірних відчужень належної позивачу будівлі від одних суб'єктів до інших. Акти та правочини щодо даної будівлі, згідно з якими відбувалось її відчуження є такими, що порушують право власності позивача, тобто не відповідають закону (зокрема, ст.ст. 316, 317, 321, 328, 658 ЦК України), а відповідно дані акти та правочини не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані, в частині відчуження будівлі ЗТП №262 (під зміненим найменуванням будівля «під літ.В»).
Позивач також зазначає, що предметом спору у господарській справі №907/726/20 є виключно оскарження реєстраційних дій державного реєстратора при реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, в якій відсутній спір про право власності, а відповідно висновки у вищезазначеній господарській справі не можуть мати значення при вирішенні спору у даній господарській справі №907/452/20. Право власності ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на будівлю ЗТП №262 виникло у період, коли законодавством не було встановлено обов'язкової державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто таке право власності є дійсним з моменту видачі правовстановлюючого документу - наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №123 від 14.07.1995 та визнається державою без проведення державної реєстрації.
На думку позивача, той факт, що ПрАТ «Закарпаттяобленерго» звернулось до ФДМ України із листом про підтвердження переліку нерухомого майна №116-25/2732 - в період понад 10 років з моменту видачі наказу Міненерго №123 від 14.07.1995 не свідчить про недостовірність переліку майна від 09.06.2016 наданого Товариству державним органом приватизації у відповідь на вищезазначений лист.
Позивач вважає, що оскільки будівля ЗТП №262 «юридично» вибула з володіння ПрАТ «Закарпаттяобленерго», шляхом державної реєстрації права власності відповідача на дану будівлю під зміненим найменуванням будівля «під літ.В», що було зроблено проти волі дійсного власника вказаної будівлі - ПрАТ «Закарпаттяобленерго», слід констатувати наявність підстав для витребування вказаної будівлі з володіння TOB «Сімо і Ганц»,
ПрАТ «Закарпаттяобленерго» подано клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022 р. у господарській справі №907/452/20 за №б/н від 27.09.2022, підписана адвокатом Радь І.І. є такою, що підписана особою, яка не мала права її підписувати, згідно наданого адвокатом ордеру серії AO №1014170, а відтак, апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою слід закрити на підставі п.2 ч.І ст.264 ГПК України.
Зазначене клопотання судом апеляційної інстанції залишено без задоволення з огляду на те, що ордер серії АО №1014170 був виписаний із зазначенням правильної назви апелянт «СІМО І ГАНЦ» та із зазначенням основного реквізиту юридичної особи, коду ЄДРПОУ - 32389703, що надає можливість будь-якій стороні, чи посадовій особі встановити належність у представника адвоката повноважень.
ПрАТ «Закарпаттяобленерго» подано пояснення б/н від 19.03.2023 (вх. ЗАГС01-04/1901/23 від 20.03.2023, в яких позивач зазначає, що подані позивачем докази, а саме:
копія наказу Міністерства енергетики та електрифікації України «Про склад комісії з корпоратизації державних підприємств і виробничих енергетичних об'єднань» №106 від 15.06.1995;
копія наказу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж «Про склад комісії з інвентаризації майна підприємства» №122 від 21.06.1995;
копія частини інвентаризації основних засобів станом на 01.06.1995;
копія акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу станом на 01.06.1995 який складений 29.06.1995;
копія наказу Міністерства енергетики та електрифікації України «Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго» №123 від 14.07.1995;
копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ДАЕК «Закарпаттяобленерго» у формі відкритого акціонерного товариства №00131529 від 31.08.1995,
в сукупності доводять обставину виникнення права власності ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач) на майно, передане Товариству під час корпоратизації.
Окрім цього, слід звернути увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/9381/20 було встановлено щодо ПрАТ «Закарпаттяобленерго» преюдиційну обставину, а саме - набуття ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач) права власності на об'єкти, що перебували у складі цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж і передані позивачу згідно Переліку майна 09.06.2016.
Також, позивач зазначив, що рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №276 від 11.07.2008 та свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ №777498 від 18.07.2008 є незаконними в частині видачі відповідачу свідоцтва про право власності на будівлю «під літ.В», оскільки відповідач не міг набути право власності на вказану будівлю, враховуючи, що вказана будівля з 1995 р. безперервно перебуває у власності позивача під найменуванням ЗТП №262.
ТОВ «Сімо і Ганц» у додаткових поясненнях у справі від 20.03.2023 (вх.ЗАГС 01-04/1953/23 від 21.03.2023) зазначило, що не відповідає чинному законодавству позиція позивача у справі, що Перелік майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної енергетичної компанії «Закарпаттяобленерго» від 09.06.2016 є документом, що підтверджує виникнення права власності у позивача на будівлю ЗТП № 262 у 1995 році, яка є спірною. Наявність у позивача одностороннього документу під назвою Перелік майна, який виданий та підписаний після спливу 20-ти календарних років після так званої корпоратизації державного підприємства, не може підміняти встановлені чинним законодавством форми та зміст документів, що підтверджують факт приймання-передачі об'єктів нерухомого майна до статутного капіталу товариств.
Скаржник вважає, що факт володіння, користування та розпорядження вказаним майном - будівлею ЗПП під літ. «В» за адресою: м. Ужгород, вул. Приладобудівників, 5, від органу місцевого самоврядування до TOB «Ізумруд», а потім до відповідача у справі, ніким не оспорюється та не оспорювався, позивач з свого боку всі 20 років поспіль здійснював облік вказаного майна, здійснював перевірку та належність, справність обладнання, виставляв рахунки за споживання електроенергії, її розподіл, що виключає характер незаконного володіння та можливість звернення з даним позовом, а відповідно і задоволення позову в цілому. Питання незаконного володіння TOB «СІМО І ГАНЦ» не встановлювались жодними документами, документи, що підтверджують право власності відповідача на будівлю ЗПП під літ. «В» за адресою: м. Ужгород вул. Приладобудівників, 5 не оспорені ніким, не визнані недійсними, а позивач має документи на будівлю ЗТП №262 за адресою: м. Ужгород, вул. Приладобудівників, 5 «а», що виключає його можливість звернення до суду з віндикаційним позовом. Документів, які б засвідчували наявність у Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, іншого органу уповноваженого управляти майном цього підприємства або Міністерства енергетики та електрифікації України прав на будівлю про реєстрацію прав, на яку зверталося ПрАТ «Закарпаттяобленерго» - немає і такий документ до суду не надавався.
На думку скаржника, документ під назвою: «Перелік майна, переданого до статутного фонду ДАЕК «Закарпаттяоблененрго» (правонаступник ПАТ «Закарпаттяобленерго»), Згідно з наказом про створення ДАЕК «Закарпаттяобленерго» від 14.07.1995 № 123 Міністерство енергетики та електрифікації України передало ДАЕК «Закарпаттяобленерго» такі об'єкти нерухомого майна, зокрема, за порядковим номером 9004 значиться: будівля ЗТП-262 10/0,4 кв, вул. Приладобудівельників. Цей документ підписаний Заступником Голови фонду А.Гайдуцьким 09.06.2016.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022 справу №907/452/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкладено вирішення питання щодо залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц" без руху чи відкриття апеляційного провадження до надходження на адресу Західного апеляційного господарського суду матеріалів справи №907/452/20.
15 грудня 2022 року на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №907/452/20 з Господарського суду Закарпатської області.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц" залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов'язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 9 459,00 грн, докази надіслання апеляційної скарги позивачу та третій особі протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022 у справі №907/452/20 та призначено розгляд справи на 07.02.2023.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкладено розгляд справи №907/452/20 на 28.02.2023
28.02.2023 розгляд вказаної справи не відбувся у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Галушко Н.А. з 28.02.2023 по 03.03.2023.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 призначено розгляд справи №907/452/20 на 21.03.2023
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкладено розгляд справи №907/452/20 на 04.04.2023.
04.04.2023 розгляд вказаної справи не відбувся у зв'язку із відпусткою головуючого судді Галушко Н.А. з 04.04.2023 по 06.04.2023.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 призначено розгляд справи №907/452/20 на 02.05.2023
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 відкладено розгляд справи №907/452/20 на 06.06.2023.
Сторонами в судовому засіданні викладено доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи.
Згідно з Наказом "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" №123 від 14.07.1995, Міністерство енергетики та електрифікації України передало у статутний фонд ДАЕК "Закарпаттяобленерго", зокрема такий об'єкт нерухомого майна: "Будівля ЗТП-262 10/0,4 кв", місцезнаходження: вул. Приладобудівельників.
Відповідно до п.4 Порядку підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого наказом Фонду державного майна України №17 від 12.01.2017, документом, що підтверджує факт передачі державного майна до статутного капіталу господарського товариства засновником, є складений та підписаний керівником державного органу приватизації (або його заступником) Перелік нерухомого майна, переданого у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарського товариства, згідно з додатком 4 до цього Порядку.
У Переліку майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" (правонаступник ПАТ "Закарпаттяобленерго"), виданого Фондом державного майна України 09.06.2016 за №9004 вказано об'єкт нерухомого майна "Будівля ЗТП-262 10/0,4 кв", місцезнаходження: вул. Приладобудівельників, інвентарний номер об'єкта: 785.
Отже, позивач зазначає, що будівля ЗТП №262 перебуває у власності останнього на підставі Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1995 №123 "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго", що підтверджується, зокрема, Переліком майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго", виданим Фондом державного майна України 09.06.2016.
Враховуючи, що на момент видачі Наказу №123 від 14.07.1995 діяло законодавство, яке не передбачало обов'язкового проведення державної реєстрації для виникнення права власності на нерухоме майно, право власності позивача на будівлю ЗТП №262 виникло з моменту видачі Наказу №123, тобто з 14.07.1995.
З моменту набуття позивачем права власності на будівлю ЗТП №262 жодних дій спрямованих на відчуження даної будівлі позивачем вчинено не було.
Водночас, згідно реєстраційного посвідчення на будинковолодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 19.11.1996, виданого Ужгородським міжрайонним малим виробничим підприємством технічної інвентаризації, будинковолодіння по вул. Приладобудівельників у м. Ужгороді в цілому зареєстровано за Ужгородською міською радою в особі фонду комунального майна (Державне підприємство "Виробничо-торговий комбінат") на підставі розпорядження голови Ужгородської міської Ради №406 від 14.11.1996.
В подальшому будівля "під літ.В" у складі майнового комплексу за адресою: м. Ужгород, вул. Приладобудівельників, буд.5, відчужена на користь ТОВ "Ізумруд" на підставі договору купівлі-продажу №213 від 05.02.1997.
ТОВ "Ізумруд" відчужив об'єкт нерухомого майна "будівлі під літ.А, А', Б,В" з будівлею "під літ.В" у складі, на користь ТОВ "Сімо і Ганц" на підставі договору купівлі-продажу №1058 від 15.05.2003.
18.07.2008 на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №276 від 11.07.2008 відповідачу видано свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ №777498 на об'єкт нерухомого майна "будівлі під літ.А, А', Б,В", у складі яких перебуває належна позивачу будівля ЗТП-262 (будівля "під літ. В").
Згідно копій інформаційних довідок наданих позивачем, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявний запис про право власності №932 в книзі 5, згідно з якого об'єкт будівля "під літ.В", що перебуває у складі об'єкту нерухомого майна "будівлі під літ. А, А', Б, В" належить на праві власності відповідачу, підставою для державної реєстрації права власності вказано вищезазначене свідоцтво про право власності №777498 від 18.07.2008.
Як стверджує позивач, будівля ЗТП №262, що перебуває у власності позивача на підставі наказу №123 від 14.07.1995 та будівля "під літ.В", право власності на яку зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №777498 від 18.07.2008 є одним і тим самим об'єктом нерухомого майна.
Отже, позивач зазначає, що Фонд комунального майна Ужгородської міської ради не мав права відчужувати будівлю "під літ.В" ТОВ "Ізумруд", яке в подальшому так само не мало підстав для відчуження даної будівлі відповідачу.
В свою чергу, виконавчий комітет Ужгородської міської ради не мав права видавати свідоцтво про право власності відповідачу на будівлю "під літ.В", оскільки таке майно було неправомірно набуте останнім, в порушення права власності позивача.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з позовною заявою до суду за захистом його права в судовому порядку з вимогами на підставі ст.388 ЦК України, витребувати зазначений об'єкт нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідача, скасувати рішення про державну реєстрацію та запису про право власності відповідача на дану будівлю та припинення права власності відповідача на будівлю "під літ. В".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Предметом позову у даній справі є витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідача, скасування рішення про державну реєстрацію та запису про право власності на нерухоме майно та припинення права власності на таке майно.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції правомірно встановлено, що позивач набув право власності на будівлю ЗТП №262 у встановленому чинним на момент такого набуття законодавством порядку на підставі Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" №123 від 14.07.1995.
Як вбачається із матеріалів справи, Закарпатським обласним підприємством електричних мереж прийнято наказ "Про склад комісії з інвентаризації майна підприємства" №122 від 21.06.1995, згідно з п.1 якого наказано провести інвентаризацію майна підприємства відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 №158 станом на 01.06.1995.
Таким чином, комісією з інвентаризації майна Закарпатського обласного підприємства електричних мереж було проведено вищезазначену інвентаризацію, за результатом якої було складено інвентаризацію основних засобів станом на 01.06.1995.
Визначення перебування об'єктів нерухомого майна у складі цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж здійснювалось на підставі відомостей щодо перебування об'єктів нерухомого майна на балансі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, які були відображені, зокрема, у інвентаризації основних засобів станом на 01.06.1995.
Як вбачається із інвентарних відомостей Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, складених станом на 01.06.1995, у складі цілісного майнового комплексу вказаного підприємства станом на 01.06.1995 обліковувався наступний об'єкт "Здание ЗТП-262 10/0,4 кв".
Відповідно до п. 1, 2, 5 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" №123 від 14.07.1995 наказано:
- затвердити акт оцінки цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж;
- заснувати на базі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Закарпаттяобленерго" та затвердити її статут;
- вважати Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Закарпаттяобленерго" правонаступником Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.
За таких обставин судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що наказом Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" №123 від 14.07.1995 визначено ДАЕК "Закарпаттяобленерго" правонаступником ЗОПЕМ, зокрема правонаступником щодо права власності ЗОПЕМ на об'єкти, що перебували у складі цілісного майнового комплексу ЗОПЕМ, наявність яких у його складі була відображена у затвердженому наказом №123 від 14.07.1995 акті оцінки даного майнового комплексу.
За змістом пункту 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств № 508 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ДАЕК "Закарпаттяобленерго" у формі відкритого акціонерного товариства №00131529 від 31.08.1995, ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступником якої є позивач) було зареєстроване 31.08.1995.
Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації (правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, від 14.06.2022 у справі №910/9381/20).
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з моменту державної реєстрації ДАЕК "Закарпаттяобленерго", яка мала місце 31.08.1995, всі активи та пасиви Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, в тому числі і спірна будівля ЗТП-262, стали власністю ДАЕК "Закарпаттяобленерго".
Вищенаведене спростовує твердження скаржника, що ПАТ «Закарпаттяобленерго» ніколи не було власником спірної будівлі, в тому числі і його попередники, правонаступниками яких воно є та станом на момент судового розгляду справи №907/452/20 у позивача був відсутній будь- який титульний документ, що надавав би йому право звертатись з даним віндикаційним позовом та вимогами.
Факт передачі спірного майна до статутного фонду позивача на підставі Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" №123 від 14.07.1995 підтверджується, також, Переліком майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" (правонаступник ПАТ "Закарпаттяобленерго"), виданим Фондом державного майна України 09.06.2016.
У відповідності до вимог п.5.1 Положення про впорядкування передачі, позивач у додатках до листа від 04.05.2016 надав ФДМ України всі необхідні документи, на підставі яких даний Державний орган приватизації згідно чинного на момент такого звернення законодавства, повинен був підготувати підтвердження права власності Товариства на нерухоме майно, що було внесено до його статутного фонду засновником під час корпоратизації.
Відповідно до п.4 Порядку підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) затвердженого наказом Фонду державного майна України №17 від 12.01.2017, документом, що підтверджує факт передачі державного майна до статутного капіталу господарського товариства засновником, є складений та підписаний керівником державного органу приватизації (або його заступником) перелік нерухомого майна, переданого у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарського товариства (далі - Перелік нерухомого майна), згідно з додатком 4 до цього Порядку.
Не дивлячись на те, що Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затверджене наказом Фонду державного майна України №2097 від 25.11.2003 втратило чинність на підставі наказу ФДМ України №17 від 12.01.2017, втрата чинності даного положення не скасувала чинність Переліку майна від 09.06.2016, оскільки згідно вищезазначеного наказу ФДМ України №17 від 12.01.2017 було затверджено Порядок підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації).
Враховуючи вищезазначені обставини, а також беручи до уваги, що пунктом 5 Порядку підтвердження передачі майна, було навпаки звужено перелік документів, один або декілька з яких повинне надати Товариство Фонду державного майна України з метою підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу господарського товариства, утвореного у процесі корпоратизації в порівнянні з аналогічним переліком документів, який містився в п.2.3. Положення про впорядкування передачі, достовірність Переліку нерухомого майна від 09.06.2016 не може викликати жодних сумнівів.
Тобто, Перелік нерухомого майна від 09.06.2016 не є документом, на підставі якого у позивача виникло право власності на будівлі, відображені у ньому, в той же час, зазначений перелік підтверджує факт внесення майна до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" у 1995 році. (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2022. у справі №910/9381/20).
Окрім того, з моменту набуття позивачем права власності на будівлю ЗТП №262 жодних дій, спрямованих на відчуження даної будівлі позивачем вчинено не було.
Отже, посилання скаржника на відсутність належного документу, який засвідчував би передачу спірного майна до статутного капіталу ПАТ «Закарпаттяобленерго» та акта приймання-передачі майна або іншого документа, що підтверджує факт передачі такого майна як внесок до статутного фонду спростовується матеріалами справи.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції правомірно встановлено, що тотожність будівель ЗТП №262 та будівлі "під літ.В" підтверджується шляхом порівняльного аналізу наступних доказів:
- копії схеми земельної ділянки за адресою: м.Ужгород, вул. Приладобудівельників, буд.5 від 17.10.1996;
- копії ситуаційного плану земельної ділянки за адресою: м.Ужгород, вул. Приладобудівників, 5 від 23.12.2004;
- копії ситуаційного плану земельної ділянки по вул. Приладобудівників, 5 м.Ужгород, Закарпатської області та експлікації до нього від 20.05.2008;
- копії схеми розташування будівель та споруд на вулиці Приладобудівників міста Ужгород Закарпатської області від 16.12.2019, наявної в технічному паспорті на нежитлову будівлю ЗТП №262 від 16.12.2019;
- копії фото будівлі ЗТП №262;
- довідки ПрАТ "Закарпаттяобленерго" щодо унікального номеру ЗТП-262 №154-25/4220 від 19.06.2020.
Окрім цього, обставина тотожності будівель ЗТП №262 та будівлі "під літ.В", що перебуває у складі "будівель під літ. А,А',Б,В" визнається обома сторонами у справі.
Як встановлено судом першої інстанції, право власності ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступник - ПрАТ "Закарпаттяобленерго") виникло з моменту державної реєстрації ДАЕК "Закарпаттяобленерго", яка мала місце 31.08.1995.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Для витребування майна, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване (правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).
Зазначений висновок також врахований у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 р. у справі №910/9381/20 у подібних правовідносинах..
З огляду на викладене, оскільки, право власності ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступником якої є позивач) виникло у 1995 році та продовжує безперервно існувати до сьогоднішнього дня, прийняття будь-якого акту або видача документу про оформлення права власності на вказану будівлю за іншим суб'єктом є неправомірним та таким, що порушує право власності позивача на зазначену будівлю.
В даному випадку, видача реєстраційного посвідчення на будинковолодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 19.11.1996 (на підставі розпорядження голови Ужгородської міської ради від №406 від 14.11.1996) та всі подальші дії щодо відчуження спірного майна та оформлення права власності на дане майно за відповідачем - були неправомірними та порушують право власності позивача, а відтак не могли спричинити виникнення реальних правових наслідків щодо будівлі ЗТП №262 (будівлі "під літ.В").
Наведене спростовує твердження скаржника, що ПАТ «Закарпаттяобленерго» ніколи не було власником спірної будівлі, а TOB «СІМО І ГАНЦ» є власником будівель під літ. А. А/, Б, В загальною площею 4313 кв.м за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 777498, яке видано на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 11.07.2008 № 276.
Також судова колегія зазначає, що відповідно до абз.3 ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявність в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості щодо рішення про державну реєстрацію права власності від 22.07.2008 (щодо права власності відповідача на будівлю "під літ.В") та запису про право власності відповідача на будівлю "під літ.В" (номер запису про право власності: 932 в книзі 5) в той час, як вказаний об'єкт нерухомого майна належить на праві власності позивачу, є порушенням права власності позивача та суперечить принципу гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження відображеного в п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Щодо заявленої стороною позивача вимоги про скасування в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про право власності №932 в книзі 5 судова колегія зазначає таке.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, обраний позивачем спосіб захисту - скасування запису, є неналежним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Натомість, пунктом 1 частини 1 статті 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин, прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності від 22.07.2008 в частині державної реєстрації права власності відповідача на будівлю "під літ.В", є неправомірним та підлягає скасуванню.
Аналіз статті 387 ЦК України свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом" (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18, від 09.09.2020 у справі № 355/1177/17).
Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що будівля "під літ.В" (ЗТП №262) є такою, що "юридично" вибула із володіння позивача, внаслідок наявності державної реєстрації права власності на дану будівлю за відповідачем. Отже, вимоги позивача про витребування будівлі "під літ.В" (ЗТП №262) з чужого незаконного володіння відповідача та про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на будівлю під літ.В" підлягають задоволенню.
Відповідно до абз.3 ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Оскільки рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на будівлю "під літ.В" підлягає скасуванню на підставі судового рішення, підлягає припиненню і таке право власності в порядку норм ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Крім того, зважаючи на викладений аналіз, судом критично оцінюються і не можуть бути прийняті доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, що факт наявності державної реєстрації права власності позивача на спірне майно є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Вимоги позивача щодо витребування будівлі "під літ.В" з чужого незаконного володіння відповідача, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на будівлю "під літ.В", припинення права власності відповідача на будівлю "під літ.В" є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо заявлених позивачем до стягнення понесених витрати на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн судова колегія зазначає таке.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача подано до суду заяви про розподіл судових витрат від 22.07.2020 та 11.01.2021, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача - ТОВ "Сімо і Ганц" на користь ПрАТ "Закарпаттяобленерго" витрати на правову допомогу.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що між позивачем та "Професійним адвокатським об'єднанням "Консенсус" укладено договір №38 від 30.01.2018 про надання правової допомоги позивачу.
Обґрунтовуючи вимоги на відшкодування понесених витрат, позивачем надано копію акту №107/21 від 11.01.2021 з детальним розрахунком фактично наданих послуг та періоду затраченого часу, докази оплати послуг на суму 15 000, 00 грн копію платіжного доручення №5375 від 03.07.2020, копію рахунку №125 від 30.06.2020, звіт щодо виконання доручення клієнта згідно з Додатком №131 від 22.06.2020 до договору, а також копію додаткової угоди №9 від 28.12.2020, оригінал витягу від 22.06.2020 з договору №38 від 30.01.2018, копію додатку №131 до договору №38 від 30.01.2018.
В свою чергу, від відповідача заперечень, клопотань про зменшення судових витрат тощо на адресу суду не надходило.
За таких обставин, дослідивши зазначені докази і доводи позивача, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, судом правомірно задоволено заявлені судові витрати понесені позивачем на правничу допомогу, пропорційно до задоволених - 75% вимог, що в сумі становить - 11 250, 00 грн.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц" б/н від 07.09.2022 (вх.№01-05/2924/22 від 28.11.2022) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022 у справі №907/452/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2023.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин А. В.