Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" серпня 2006 р. 15-00 Справа № АС-27/155-06
вх. № 2978/1-27
Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання
представників сторін
позивача - Лисенко В.І. - дов., Галигіна В.М. - дов.
відповідача -не з"явився
по справі за позовом ВАТ "Харківгаз" м. Харків
до Дзержинський районний центр зайнятості, м. Х-в
про визнання незаконною бездіяльності
Позивач, ВАТ "Харківгаз" м. Харків, суб"єкт господарювання, звернувсядо суду з позовом до Дзержинський районний центр зайнятості, м. Харків про Визнання незаконною бездіяльність Дзержинського районного центру зайнятії м.Харкова в зв'язку з ненаправленням до ВАТ "Харківгаз" у 2004 році для працевлаштування інвалідів.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 26.04.2005 р. до господарського суду Харківської області був поданий Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ВАТ "Харківгаз" штрафних санкцій 414 144 гри. за нестворені у 2004 році робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду від 04.08.2005 р. по справі 27/187-05, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2005 р. по справі № 27/187-05 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Однією з підстав задоволення позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ВАТ "Харківгаз" штрафних санкцій 414 144 грн. за нестворені у 2004 році робочі місця для працевлаштування інвалідів та залишення без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду є те, що до матеріалів справи № 27/187-05 надано копії звітів форми 3-ПН (про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках) за 2004р., згідно яких судом встановлено, що відповідач надавав вказані звіти до Дзержинського районного центру зайнятості з прочерками в графі № 4 (пенсіонери, учні, інвалідіи). Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення про потребу в працівниках -інвалідах, що, в свою чергу, унеможливило виконання органами, зазначеними в ст. 18 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.
Постановою Верховного суду України від 07.02.2006 р. постанова Вищого господарського суду України від 06.12.2005 р. скасована, справа направлена до Вищого господарського суду України для виконання вимог Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Звертаючись з даним позовом, ВАТ "Харківгаз" вважає, що саме через бездіяльність відповідача - Дзержинського районного центру зайнятості, ВАТ "Харківгаз" нестиме матеріальну відповідальність, встановлену рішенням господарського суду, в зв'язку просить визнати незаконною бездіяльність відповідача, оскільки ним не виконувались обов'язки, встановлені законодавством. Крім того повідомляє, що ВАТ "Харківгаз" щомісячно протягом 2004 р. подавало до Дзержинського районного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН без порушення порядку їх заповнення, оскільки графа № 4 щодо наявності вільних робочих місць, на яких можуть бути працевлаштовані, зокрема, інваліди, - не заповнена "прочерком", що не виключає можливості працевлаштування на вільних робочих місцях інвалідів, згідно з чотирьохвідсотковим нормативом, встановленим сі.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Також посилається на те, що державна служба зайнятості могла направити інвалідів на вакантні на підприємстві місця зазначені в звітах за формою №3-ПН як для працевлаштування на звичайне робоче місце таек і для спеціалізованого робочого місця з наступним пристосуванням робочого місця з урахуванням індивідуальних можливостей крнкретного інваліда.
Відповідач проти позову заперечує, вказує, що Протягом 2004 року ВАТ "Харківгаз" щомісячно інформувало Дзержинський районний центр зайнятості м. Харкова про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3-ПН, в яких не було зазначено про створення робочих місць для працевлаштування осіб, які мають обмежені фізичні можливості. Тому, вважає, що для задоволення позову ВАТ "Харківгаз" до Дзержинського районного центру зайнятості м. Харкова немає правових підстав.
В судове засідання 15.08.2006 р. , після перерви, відповідач не зявився, був повідомлений під розпис, про причини неявки не повідомив, суд враховуючи вимоги ч. 4 ст. 128 КАС України розглядає справу по суті і вирішує справу.
При вірішенні спору суд застосовує законодавство, що діяло на момент спірних відносин.
Суд розглянувши матеріали справи, встановив, що рішенням господарського суду від 04.08.2005 р. по справі 27/187-05 позовні вимоги були задоволені та стягнуто з відповідача -ВАТ «Харківгаз» на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції в сумі 414144 грн. за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 р. Судом апеляційної інчстанції рішення залишено без змін.
В постанові апеляційного суду зазначено, що відповідач (позивач по даній справі не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів (по тексту постанови ву тому чіслі і державної служби зайнятості) про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.
Постанова апеляційцного суду була оскаржена, але на момент прийняття рішення по даній адміністративній справі данні про її скасуванняі відсутні.
Позивач наполягає на тому, що звіти за формою № 3-ПН були подані до Дзержинського районного центру зайнятості без порушення порядку їх заповнення, оскільки графа № 4 щодо наявності вільних робочих місць, на яких можуть бути працевлаштовані, зокрема, інваліди, - не заповнена "прочерком", що не виключає можливості працевлаштування на вільних робочих місцях інвалідів, згідно з чотирьохвідсотковим нормативом, встановленим сі.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Суд зазначає, що докази направлення відповідачем до позивача інвалідів для працевлаштування не надано.
Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції 2004 р. працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не створював вакансій для працевлаштування інвалідів ( в звітітах форми 3-ПН, хоча і зазначаються вакантні місця для працевлаштування громадян, графа № 4 (стосовно потреби в інвалідах) не заповнена).
Обов'язок інформування компетентних органів про можливість в працевлаштуванні саме інвалідів випливає з Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», якій встановлює норматив працевлаштування інвалідів, п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість», п. 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників" затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.98 р. №244. Суд зазначає, що наведенийц пункт інструкції чітко передбачає, що в графі 4 звітності за формою №3-ПН крім броні встановленої місцевими державними податковими адміністраціями, також вказуються вільні робочі місця для інвалідів. В звітності позивач форми №3-ПН за 2004 рік , копії яких надані суду, наявність вакансій для інвалідів згідно вимог наведеного п. 2.1 інструкції не зазначено.
Доказів надання будь яким засобом позивачем відповідачу інформації про мажливістть працевлаштування інвалідів, наявності для них вакансій суду не наданго.
Враховуючи наведене, відповідач не виконав обов'язку щодо інформування компетентних органів про наявність можливості працевлаштувати інвалідів.
Факт того, що відповідач у 2004 р. не інформував відповідача про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює направлення до нього відповідаче м інвалідів та виконання відповідачем вимог ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Наведене є підставою відмови у позові.
Крім того позивач не довів , що відповідач мав можливість у 2004 р. направити до нього інвалідів для рпрацевлаштування - не надано доказів звернення інвалідів , які б могли та бажали працювати у позивача до відповідача.
Враховуючи наведене позовні вимоги є необгрунтованими, а посилання позивача такими, що не доводять наявність незаконної бездіяльності відповідача.
Керуючись статтями 4 , 8, 71, 86, 94, 160- 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Григоров А.М.