14 червня 2023 року Справа № 160/1832/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
02.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом позовною заявою до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 1105-13/VIII від 02.06.2022р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду»;
- зобов'язати Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства;
- стягнути з Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь гр. ОСОБА_1 60000,00грн. компенсації за завдану моральну шкоду протиправними діями та бездіяльність відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що протягом 2018-2019 років він вжив усіх необхідних і залежних від нього дій і заходів, передбачених чинним законодавством, для отримання у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровий номер № 1222384000:01:002:1229 на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації. У 2020 році позивач звернувся до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із заявою (клопотанням) про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації. 14.09.2020 рішенням Личківської сільської ради №1025-20/VІІ відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (1222384000:01:002:1229) у власність для ведення особистого селянського господарства. Вважаючи таку відмову незаконною та протиправною, позивач 24.03.2021 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №160/4375/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Личківської сільської ради за №1025-20/VII від 14.09.2020 та зобов'язано відповідача у строк визначений чинним законодавством повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні. 02.06.2022 на виконання судових рішень по справі №160/4375/21 відповідачем повторно розглянуто питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1229 та прийнято оскаржуване рішення № 1105-13/VІІІ «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду», яким повторно відмовлено позивачу в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровий номер №1222384000:01:002:1229 та надання її у власність. Позивач із даним рішенням категорично не погоджується, вважає його протиправним, прийнятим Личківською сільською радою з порушенням вимог законодавства. На переконання позивача, посадовими особами Личківської сільської ради прямо ігноруються застереження та висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №160/4375/21, що потягло до тривалого невиконання відповідачем приписів та норм Земельного кодексу України, а також фактичного невиконання рішення суду, яким зобов'язано відповідача затвердити відповідний проект землеустрою. Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення порушується право позивача на отримання у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером №1222384000:01:002:1229 на території Личківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації, та завдано моральної шкоди. Така шкода виявляється у негативних емоціях (психічне напруження, нервозність та роздратованість, відчуття несправедливості та приниження, невизначеність і розчарування), які впливають на взаємини з іншими людьми, настрій позивача, її здоров'я, та з часом досягли рівня страждання. Наведені обставини зумовили звернення до суду із цим позовом, тому просить його задовольнити та відновити порушене право у спосіб, що заявлений.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено, адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 заяву представника позивача адвоката Кохана В.М. про продовження строку на усунення недоліків позову задоволено та продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 07.02.2023, на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 07.02.2023, на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
20.03.2023 представником позивача усунено недоліки позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1832/23; визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із цим адміністративним позовом у адміністративній справі №160/1832/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Також, в ухвалі суду від 27.03.2023 вказано, що враховуючи доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та надані докази на їх підтвердження, суд на час вирішення питання про відкриття провадження у справі не вбачає правових підстав для відмови позивачу у задоволенні заяви та вважає за необхідне визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити позивачу пропущений строк звернення до суду із цим позовом.
У зв'язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції, копія ухвали суду від 27.03.2023 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку на їх офіційні електронні адреси та доставлена, про що свідчить звіт про успішне доставлення електронного листа.
13.04.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшов адвокатський запит (вих.№12/04/2023-344 від 12.04.2023) щодо направлення засобами електронного зв'язку копії позовної заяви.
18.04.2023 адміністративний позов з додатками був скерований представнику відповідача засобами електронного зв'язку на зазначену у адвокатському запиті електронну пошту та доставлений, про що свідчить звіт про успішне доставляння електронного листа.
26.04.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки рішення, що оскаржується, офіційно опубліковано на веб-сайті відповідача (https://lychksil.otg.dp.gov.ua/rishenntya-gromadi/pro-rozglyad-rishennya-sudu) 05.06.2022. Крім того, у позовну заяву вміщена позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії, яка була вже розглядалась судом у справі №160/4375/21, тому наявні підстави для закриття провадження у справі. До того ж рішення №1105-13/VІІІ прийнято відповідачем на виконання судового рішення у справі №160/4375/21, тому вимога щодо протиправності рішення №1105-13/VІІІ має розглядатись у межах стадії виконання рішення суду саме у справі №160/4375/21. Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваного рішення, відповідачем зазначено, що такі доводи цілком безпідставні, оскільки загалом стосуються справи №160/4375/21 та не мають значення для розгляду цієї справи. Аналіз правомірності прийняття рішень №470-13/VII та №319-5/VIIІ не мають значення у цій справі, оскільки не оскаржуються у цій справі, а є предметом розгляду у справі №160/10348/22, по якій триває судовий розгляд, а отже є чинними та не скасованими. Посилання позивача на справу №160/7771/22 є недоречним, оскільки стосується іншої особи. Відповідач акцентує увагу, що на момент прийняття рішення №1105-13/VІІІ земельної ділянки 1222384000:01:002:1229 вже не існувало в юридичному сенсі, як об'єкта права. Земельної ділянки 1222384000:01:002:1229 не існувало як об'єкта права і на час розгляду та вирішення справи № 160/4375/21, адже, вона була передана з державної власності у комунальну власність Личківської ОТГ, а після цього включена до складу новоствореної земельної ділянки комунальної власності (кадастровий №222384000:01:002:1406). Останнє опосередковувалося рішенням № 470-13/VІІ та рішенням № 319-5/VІI, які як на момент прийняття оскаржуваного рішення № 1105-13/VІІІ, так і на теперішній час є чинними. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно із абз. 1-2 ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок». Отже, внаслідок включення земельної ділянки 1222384000:01:002:1229 до складу новоствореної земельної ділянки комунальної власності (кадастровий № 222384000:01:002:1406) земельна ділянка 1222384000:01:002:1229 припинила своє існування, втративши ознаки земельної ділянки, та їх фіксацію у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, відповідач об'єктивно не міг затвердити проект землеустрою про відведення у власність неіснуючої земельної ділянки. Закон передбачає, що як надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність, належать власнику відповідної земельної ділянки державної або комунальної власності, тобто державі або територіальній громаді відповідно в особі уповноважених органів державної влади або органів місцевого самоврядування відповідно. У спірних правовідносинах після розробки проекту землеустрою і державної реєстрації Земельної ділянка 1222384000:01:002:1229, остання (у складі інших земель) із державної власності (та із відповідного управління ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) була передана у комунальну власність Личківської ОТГ та у відповідне управління її органів місцевого самоврядування, зокрема Личківської сільської ради. За таких обставин, як прийняття рішення про передання спірної земельної ділянки у приватну власність, так і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і його погодження належить до дискреційних повноважень відповідача. В свою чергу, відповідач не погоджував ані дозвіл на розроблення проекту землеустрою, наданий за твердженням позивача наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2018 року за № 4-2176/15-18СГ, ані сам проект землеустрою. До того ж, підпунктом 5 пункту 274 розділу Х Перехідних положень ЗК України під час воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність забороняється. За вказаних обставин, відповідач вважає, що оспорюване рішення прийняте на підставі, у межах та у спосіб, визначений законодавством, тому підстави для задоволення позову відсутні.
До відзиву відповідачем долучено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про залишення позову без руху у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Клопотання відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, з наступного.
Предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні частини першої статті 5 КАС України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов'язання вказаного суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 у справі № 260/630/19 висловлював правову позицію стосовно застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України та акцентував, що зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Водночас, предмет та підстави позову, визначені позивачем у цій справі, не є тотожними предмету та підставам позову у справі № 160/4375/21, за наслідком розгляду якого існує судове рішення, яке набрало законної сили.
За таких обставин, відсутні передбачені пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для закриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 адміністративний позов залишено без руху після відкриття провадження у справі та встановлено позивачеві строк - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 1105-13/VIII від 02.06.2022р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду», із зазначенням обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем права щодо своєчасного звернення до суду із вказаними позовними вимогами, та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
15.05.2023 від представника позивача адвоката Кохан В.М. надійшла заява про обставини неможливості своєчасного звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 заяву представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду задоволено, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.
Цією ж ухвалою суду продовжено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповіді на відзив позивачем не надано.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданого 27.03.1997 Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.06.2018 №4-2169/15-18-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) для особистого селянського господарства (а.с. 26).
18.11.2018 Експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Плахотіною Н.І. складено висновок «Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.11.2018 року №16798/82-18» (а.с.27), згідно з яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Лічківська сільська рада» в повній мірі відповідає чинному законодавству, встановленим стандартам, нормам та правилам (п.8), зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні (п.9) та надано підсумкову оцінку проекту землеустрою « погоджується» (п.10).
05.09.2019 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ» (а.с.37).
Згідно із рішенням №469-13/VII від 05.09.2019 вирішено :
1.Створити громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель комунальної власності та земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів для забезпечення потреб власників худоби та здійснення випасання громадського поголів'я;
2.Затвердити Положення про громадські пасовища на території Виконавчого комітету Личківської сільської ради (Додаток 1);
3.Уповноважити сільського голову ОСОБА_2 провести документальне оформлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для громадських пасовищ в селі Личкове та по старостинських округах за рахунок земель сільськогосподарського призначення, за межами населених пунктів, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Лічківської сільської ради.
05.09.2019 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасу худоби» (а.с.40).
Згідно із рішенням №470-13/VII від 05.09.2019 вирішено :
1. Надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227га (розмір земельної ділянки може бути уточнено за результатами геодезичних робіт без порушення меж суміжних землекористувачів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.
2.Сільському голові ОСОБА_2 провести документальне оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби для створення громадського пасовища за межами населеного пункту с. Личкове виконавчого комітету Личківської сільської ради.
3.Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог законодавства.
14.09.2020 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №1025-20/VII «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в приватну власність» (а.с.66).
Згідно із рішення №1025-20/VII вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність земельної ділянки площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради в зв'язку з тим, що:
- дозвіл на розроблення документації із землеустрою наданий Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області був наданий без погодження сільської ради, не враховуючи звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ;
- розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки співпало із земельною ділянкою, яка передбачена для громадських пасовищ;
- бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в клопотанні та проекті землеустрою, не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, зокрема: захисту прав і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища (яким вони добросовісно, відкрито і безперервно користувалися більше 15 років);
- збереження та примноженні поголів'я худоби на території громади;
- стимулюванні створенню, розвитку та діяльності сімейних ферм.
24.03.2021, не погодившись із рішенням відповідача №1025-20/VII від 14.09.2020, позивач звернувся до суду із позовом (адміністративна справа №160/4375/21).
02.06.2021 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №319-5/VIII «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» (а.с. 40).
Згідно із рішенням №319-5/VIII від 02.06.2021 сільська рада вирішила:
1.Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно з наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 р. №4-1565/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 р. та наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2019 р. №4-3522/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 р. шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.
2.Залишити земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби у комунальній власності виконавчому комітету Личківської сільської ради площею 98,1227га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове.
3. Сільському голові ОСОБА_2 звернутись до органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав, для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) площею 98,1227га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 для створення громадського пасовища в с. Личкове Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №160/4375/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за №1025-20/VII, прийняте 14 вересня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації.
Зобов'язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно із відомостями з автоматизованої системи документообігу (КП «ДСС») Дніпропетровським окружним адміністративним судом сформовано виконавчі листи у справі №160/4375/21 та видано позивачеві - 24.01.2022.
23.05.2022 в приміщенні виконавчого комітету Личківської сільської ради відбулося засідання постійної комісії Личківської сільської ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього середовища та надзвичайних ресурсів, на якому виступила Козачок Тетяна - начальник земельного відділу виконавчого комітету Личківської сільської ради, якою доведено до відома, що до Личківської сільської ради надійшли рішення суду, які потребують виконанню, зокрема: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/4375/21 про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 .
26.05.2022 розпорядженням сільського голови №61-р (а.с. 87) скликано позачергову сесію Личківської сільської ради, пленарне засідання сесії призначено провести 02 червня 2022 року о 15:00 годині в приміщенні Личківської сільської ради.
Згідно із Додатком до розпорядження сільського голови №61-р від 26.05.2022 на порядок денний позачергової сесії (зворотній бік а.с.87) винесено, зокрема, питання «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду» (пункти 10-16, пункти 20-21 Порядку денного).
02.06.2022 Личківською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області прийнято рішення №1105-13/VIII «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду».
Згідно із рішенням №1105-13/VIII від 02.06.2022, сесія сільської ради, заслухавши начальника земельного відділу виконавчого комітету Личківської сільської ради стосовно виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/4375/21, враховуючи рекомендації постійної комісії, вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1229 та наданням у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.88).
У рішенні зазначені такі підстави для його прийняття:
- гр. ОСОБА_1 не звертався до Личківської сільської ради за отриманням погодження щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018р. №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад»;
- земельна ділянка кадастровий номер 1222384000:01:002:1229 зі складом угідь - пасовище, увійшла до складу земельної ділянки, яка була створена шляхом об'єднання земельних ділянок для громадського пасовища з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, відповідно до ч. 2 ст. 34 ЗКУ для забезпечення потреб жителів села Личкове у випасанні худоби, сприянню розвитку самого скотарства, зокрема молочного т м'ясного поголів'я великої рогатої худоби, збільшення виробництва продукції тваринництва;
- відсутності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1229 площею 2,0000 га.
Не погодившись із рішенням відповідача від 02.06.2022 №1105-13/VIII, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).
У Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
За приписами частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, обов'язковості виконання рішень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу викладених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №160/4375/21, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021, зобов'язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС України).
Судом у рішенні від 30.06.2021 у справі №160/4375/21 зроблені такі висновки.
«…єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Вказаний висновок суду відповідає висновкам, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №560/1334/19, від 23.04.2019 у справі №818/965/18, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.
Отже, враховуючи обставини справи, а також наявність в матеріалах справи висновку експерта державних експертиз про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.11.2018 року №16798/82-18, в якому зазначено про відповідність проекту вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а підсумкова оцінка проекту землеустрою: «погоджується», суд приходить до висновку, що Личківська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, відмовивши у задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність діяла всупереч вимогам чинного законодавства, а тому доводи, викладені у оскаржуваному рішенні відповідача є безпідставними та необґрунтованими, а рішення протиправним та нечинним».
26.05.2022 розпорядженням сільського голови №61-р скликано пленарне засідання позачергової сесії VIII скликання Личківської сільської ради на 02 червня 2022 року об.15:00 (а.с. 87), на порядок денний якого винесено питання «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду».
Матеріалами справи підтверджено, що саме на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №160/4375/21 відповідачем 02.06.2022 прийнято оспорюване у цій справі рішення «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду» №1105-13/VIII, яким відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1229 та наданням у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з таких підстав: гр. ОСОБА_1 не звертався до Личківської сільської ради за отриманням погодження щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018р. №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад»; земельна ділянка кадастровий номер 1222384000:01:002:1229 зі складом угідь - пасовище, увійшла до складу земельної ділянки, яка була створена шляхом об'єднання земельних ділянок для громадського пасовища з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, відповідно до ч. 2 ст. 34 ЗКУ для забезпечення потреб жителів села Личкове у випасанні худоби, сприянню розвитку самого скотарства, зокрема молочного т м'ясного поголів'я великої рогатої худоби, збільшення виробництва продукції тваринництва; відсутності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1229 площею 2,0000 га.
Аналіз встановлених обставин справи дозволяє суду зробити висновок, що за своєю суттю спір полягає у неналежному виконані рішення суду по адміністративній справі №160/4375/21, що набрало законної сили.
Водночас, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, аби зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на частину п'яту статті 383 КАС України відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №640/13599/20.
За такого правового регулювання, суд вважає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання нового позову до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, вчинених на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №160/4375/21, в загальному порядку.
Водночас, спірні відносини між сторонами вже вирішені судом, перейшли до стадії виконання судового рішення та з огляду на встановлені факти наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а відтак вимоги про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, яке прийняте (вчинене) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушені його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду у належний спосіб шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали.
З огляду на наведене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у справі не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72-77, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04340112, місцезнаходження: 51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Личкове, вул. Центральна, буд. 130) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова