16 червня 2023 року Справа №160/11378/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши питання щодо усунення позивачем недоліків позовної заяви по справі №160/11378/22 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про скасування пункту 1, 2 рішення Дніпровської міської ради №508/12 від 24.11.2021р. “Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель них ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)”, -
25.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить суд:
- скасувати пункт 1.2 рішення міськради №508/12 від 24.11.2021р. “Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель них ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)” щодо клопотань ОСОБА_1 за вх. № 36/1043, 36/1044 від 17.02.2021р. про відведення земельних ділянок за фактичним розміщенням гаражів №№ 54, 55 у Ко оперативі з будівництва та експлуатації колективних гаражів “Кипарисний”.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
12.06.2023 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Дослідивши заяву позивача, з урахуванням системного аналізу приписів чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до частини першої статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України).
За приписами частини четвертої статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути викладені лише державною мовою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 07.06.2019 у справі №826/10114/17, від 03.09.2020 у справі №826/6286/17, від 29.10.2020 у справі №815/1958/16, від 07.12.2020 у справі №138/132/20.
Крім того, у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/393/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що українська мова як засіб спілкування й інтелектуального вираження відображає самобутність багатомільйонного українського народу і є основою його духовності й історичної пам'яті.
Повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та єдності України. У такому сенсі державна мова є складовою конституційного ладу та конституційною цінністю.
Між тим, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання процесуальних документів державною мовою не є звуженням прав позивача чи дискримінацією останнього за мовною ознакою, оскільки крім послуг перекладача, на законодавчому рівні закріплені серед іншого державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається зі статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Також, слід зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 зазначено, що відповідно до статті 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства.
Означені види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" від 15.05.2003 №802-IV.
Разом з тим, забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє.
Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги положення частини четвертої статті 15 КАС України та частини першої статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд зазначає, що заяву про усунення недоліків слід викласти державною (українською) мовою.
Натомість, дану заяву про усунення недоліків викладено іншою мовою, а саме, російською, яка не є в Україні державною мовою, що, на думку суду, виключає прийняття її до уваги в якості клопотання, визначеного КАС України.
Формулюючи наведену позицію, суд враховує ту обставину, що позовну заяву позивачем надано українською мовою, що вказує на наявність у нього можливості надання до суду заяв і клопотань, оформлених відповідно до приписів КАС України державною мовою.
Частиною 2 ст.121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Зі змісту наведених норм вбачається, що процесуальний строк встановлений судом може бути продовженим з ініціативи суду.
Статтею 119 КАС України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху.
Частиною 6 ст.121 КАС України передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Керуючись статтями 118, 119, 121-123, 159-161, 169, 171, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати недоліки позовної заяви позивача не усунутими станом на 16.06.2023 року.
Продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №160/11378/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про скасування пункту 1, 2 рішення Дніпровської міської ради №508/12 від 24.11.2021р. “Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земель них ділянок громадянам у м. Дніпрі (16 осіб)”, на сім днів з дня отримання копії даної ухвали.
Запропонувати позивачу надати до суду:
- належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів для відповідача;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Копію ухвали направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кальник