17 квітня 2023 року Справа № 160/20612/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати відмову Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1) - Управління пенсійного забезпечення відділ застосування пенсійного законодавства, оформлену у вигляді листа від 22.07.22 року за №21853-15746/П-01/8-0400/22 та рішення за № 045550013941 від 08.02.22 року (з додатком) про відмову призначенні позивачу пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу протиправним;
- зобов'язати відповідача-1 призначити та нарахувати позивачу пенсію з 60 років, починаючи з 02.01.2022 року, з урахуванням загального страхового (трудового) стажу в розмірі 41 рік 3 місяця 18 днів, а саме зарахувавши наступні періоди:
- період з 08.09.1978 року по 31.10.1979 року роботи учнем зубофрезеровщика та зубофрезеровщиком в механічному цеху № 15 Дніпропетровського комбайнового заводу ім. К.Є.Ворошилова - 1 рік 1 місяць 23 дні,
- період з 31.10.1979 року по 19.02.1980 року - навчання у Добровільному товаристві сприяння армії, авіації та флоту - 3 місяця 20 днів,
- період з 17.05.1989 року по 01.02.1992 року роботи водієм 1 класу Дніпропетровського районного територіального виробничого об'єднання обслуговування населення “Промінь” - 2 роки 8 місяців 17 днів,
- період з 29.10.1992 року по 31.12.1998 року здійснення підприємницької діяльності - 6 років 2 місяця 2 дні,
- період з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року здійснення підприємницької діяльності - 4 роки 11 місяців 30 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 02.02.2022 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідачем-1 надано лист від 09.02.2022 року №0400-010205-8/22936 про відмову позивачу на підставі рішення відповідача-2 №045550013941 від 08.02.2022 року в якому посилається на наявний загальний страховий стаж у розмірі 27 років 01 місяць 26 днів. В зазначеному рішенні не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки з 08.09.1978 року по 31.10.1979 року, оскільки в наказі про звільнення є виправлення , з 31.10.1979 року по 19.02.1980року (період навчання), так як відсутній запис про присвоєння кваліфікації, з 17.05.1989 року, так як відсутня дата звільнення, а також період здійснення підприємницької діяльності з 29.10.1992 року по 31.12.1998 року, так як не підтверджується документами. В подальшому, після отримання відповідей з Державної податкової служби України позивач повторно звернувся до відповідача-1. 22.07.2022 року відповідачем-1 надано лист №21853-15746/П-01/8-0400/22 про відмову в призначенні пенсії за віком. В зазначеній відмові відповідач-1 посилається на відсутність документів для зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності до 01.01.2004 року. З такими діями пенсійного фонду позивач не погоджується, тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 17.02.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем-1 до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що в рішенні про відмову у призначенні пенсії, за наданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано наступні періоди:
1) з 08.09.1978 по 31.10.1979, оскільки відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 у графі 4 в порядкову номері 3 міститься виправлення в записі про звільнення;
2) з 17.05.1989 по ... , дата звільнення відсутня, що є порушенням Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях”, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
3) Період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_2 , оскільки запис про присвоєння кваліфікації відсутній.
4) період здійснення підприємницької діяльності з 29.10.1992 по 31.12.1998, оскільки довідка ПФ про сплату внесків заявником не надана та відсутня інформація про систему оподаткування.
Також зазначено, що відповідно до змісту позовних вимог позивач просить призначити пенсію з 02.01.2022 року, що не відповідає вимогам ч.1 ст.45 Закону України №1058-IV.
Позивачем подано відповідь на відзив, однак суд враховує, що за приписами ч.3 ст.263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив.
Ухвалою суду від 17.04.2023 залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за призначенням пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» так як йому виповнилось 60 років, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
Відповідачем-1 надано лист від 09.02.2022 року за №0400-010205-8/22936 разом з рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії за віком №045550013941 від 08.02.2022 р. в якому посилається на наявний загальний страховий стаж у розмірі 27 років 01 місяць 26 днів.
Крім того, в зазначеному рішенні не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки з 08.09.1978 року по 31.10.1979 року, оскільки в наказі про звільнення є виправлення, з 31.10.1979 року по 19.02.1980 року (період навчання), так як відсутній запис про присвоєння кваліфікації, з 17.05.1989 року так як відсутня дата звільнення, а також період здійснення підприємницької діяльності з 29.10.1992 року по 31.12.1998 року так як не підтверджується документами.
Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2022 року №25632/6/04-36-52-16 повідомлено, що згідно баз даних Державної податкової служби України ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.10.1992 року та перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 23.10.1992 року.
Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2022 року №25632/6/04-36-52-16 повідомлено, що відповідно до реєстраційних даних ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в ГУ ДПС (Соборна ДПІ).
Позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
22.07.2022 року відповідачем надано лист за №21853-15746/11-01/8-0400/22 про відмову в призначенні пенсії за віком, в якому зазначає, що загальний страховий стаж позивача складає 27 років 01 місяць 26 днів та вважає, що відсутній страховий стаж для призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В зазначеній відмові посилається на відсутність документів щодо зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 29.10.1992 року по 31.12.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року, тобто період здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 року.
Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за віком протиправною позивач звернувся за захистом свої прав, свобод та інтересів до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 відповідно запису №1,2 позивача в період з 08.09.1978 року прийнято учнем зубофрезеровщика та зубофрезеровщиком в механічному цеху № 15 Дніпропетровського комбайнового заводу ім. К.Є.Ворошилова та звільнено 31.10.1979 року, відповідно до наказу №2073 від 31.10.1979 року.
Відповідачем-2 не зараховано вказаний період, оскільки відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 у графі 4 в порядкову номері 3 міститься виправлення в записі про звільнення.
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Записи в трудовій книжці є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок №637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії довідку.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність найменування підприємства в записі про прийняття на роботу в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певного періоду роботи зі страхового стажу позивача.
Крім того пенсійним органом не зараховано період з 31.10.1979 року по 19.02.1980 року - навчання у Добровільному товаристві сприяння армії, авіації та флоту оскільки запис про присвоєння кваліфікації відсутній.
Пункт «д» ч.5 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що склад професійної (професійно-технічної) освіти це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Відповідно до вимог ст.18 вищезазначеного Закону України до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать також навчально-курсовий комбінат, навчальний центр, інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Згідно ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 Закону України «Про професійно-технічну освіту» випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію. присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Згідно запису в трудовій книжці 31.10.1979 року позивач звільнений з Дніпропетровського комбайнового заводу ім. К.Є.Корошилова у зв'язку з навчанням у Добровільному товаристві сприяння армії, авіації та флоту.
З 28.08.1979 року по 14.02.1980 року позивач проходив навчання у Добровільному товаристві сприяння армії, авіації та флоту, що підтверджується копією свідоцтва від 14.02.1980 року серії ДС за №234544. В свідоцтві міститься запис, що ОСОБА_1 закінчив навчання за програмою волій категорії «С». Дана обставина підтверджується також копією екзаменаційної карти водія.
Після закінчення навчання у Добровільному товаристві сприяння армії, авіації та флоту 03.03.1980 року позивач був прийнятий на роботу водієм в Дніпропетровське обласне АТП відповідно до запису №4 Трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Частиною 1 ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно довідки Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння оборони України №2 від 02.02.2022 року, наказом №79 від 16.10.1991 року Дніпропетровська технічна школа Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту перейменовано в Дніпропетровську технічну школу Товариства сприяння оборони України.
Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у професійно-технічних закладах, які не є вищими навчальними закладами, до трудового стажу, що дає право на пільги при призначенні пенсії.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.01.22 року у справі №348/20/17.
Згідно вимог п.«д» ч.5 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи мені повинно зараховуватись ще 3 місяця 14 днів (навчання в Добровільному товаристві сприяння армії, авіації та флоту), так як звільнено позивача було згідно Наказу № 2073 від 31.10.1979 року до даного до матеріалів справи, після двох місяців навчання.
Також, пенсійним фондом не зараховано період роботи позивача з 17.05.1989 року по 09.09.1991 року - водієм 1 класу вантажного автомобіля Управління капітального будівництва Дніпропетровського облвиконкому, з підстав відсутності в трудовій книжці дати про звільнення.
Факт роботи позивача на зазначеному підприємстві підтверджується відповідно до записів № 21 трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Також на підтвердження зазначеного стажу позивачем додатково додано квитанції к приходному касовому ордеру про сплату страхового внеску від 28.11.1991 року та від 31.01.1992 року, копії квитанції про сплату профспілкових внесків від 28.11.1991 року та від 31.01.1992 року, довідку Комунального підприємства побутового обслуговування населення «Промінь» Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №2401 від 24.01.2022 року, №3101 від 31.01.2022 року.
Разом з тим, згідно з Акту про пожежу від 12.04.2022 року внаслідок ліквідації пожежі 12.04.2020 року в приміщені де зберігався архів КП «Промінь» виявлено первинні документи та документи щодо бухгалтерського обліку по теперішній час були пошкодженні вогнем, водою та піною.
Факт виникнення пожежі підтверджується листом Головного управління Державної виконавчої служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області за №3899/02-22.
Також, Пенсійним фондом до страхового (трудового) стажу не зараховано здійснення підприємницької діяльності позивача за період з 29.10.1992 року по 31.12.2003 року.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.10.1992 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
В рішенні відповідача-2 №045550013941 від 08.02.2022 року про відмову в призначенні пенсії, не зазначено, з яких підстав не зараховується стаж здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 року по 31.12.2003 рік. Не зарахування даного періоду вбачається з доданої форми РС-право, наданої в додатках до рішення. Вищезазначеним додатком (формою РС-право) розраховані періоди страхового (трудового) стажу, який враховує відповідач.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2022 року №25632/6/04-36-52-16 повідомлено, що згідно баз даних Державної податкової служби України ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.10.1992 року та перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 23.10.1992 року.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2022 року №25632/6/04-36-52-16 повідомлено, що відповідно до реєстраційних даних ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в ГУ ДПС (Соборна ДПІ).
Пунктами 1,3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» №727/98 від 03.07.1998 року передбачено, що з 1 січня 1999 року запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю та мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиними податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.
До введення в дію нього указу усі суб'єкти підприємницької діяльності находились на загальній системі оподаткування.
Згідно з положеннями ч.3-1 Розділу XI Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі ст.26 даного Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
-з 1 січня 1998 року тю 30 червня 2000 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності,
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637. новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Отже, за вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового гак і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Таким чином, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року повинен зараховуватися до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Доказів визнання недостовірними спірних періодів роботи позивача відповідачами до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Таким чином, відповідні періоди роботи позивача мають бути зараховані.
А відтак відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, оформлена у вигляді листа від 22.07.2022 року №21853-15746/П-01/8-0400/22 та рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №045550013941 від 08.02.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 призначити та нарахувати позивачу пенсію з 60 років, починаючи з 02.01.2022 року, з урахуванням загального страхового (трудового) стажу в розмірі 41 рік 3 місяця 18 днів, суд виходить з наступного.
Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення, розрахунку, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, розрахунок, перерахунок пенсії, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довели суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 496грн. 20коп.
Керуючись ст.ст.9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати відмову Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену у вигляді листа від 22.07.22 року за №21853-15746/П-01/8-0400/22 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за № 045550013941 від 08.02.22 року про відмову призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 :
- період з 08.09.1978 року по 31.10.1979 року роботи учнем зубофрезеровщика та зубофрезеровщиком в механічному цеху № 15 Дніпропетровського комбайнового заводу ім. К.Є.Ворошилова;
- період з 31.10.1979 року по 19.02.1980 року - навчання у Добровільному товаристві сприяння армії, авіації та флоту;
- період з 17.05.1989 року по 01.02.1992 року роботи водієм 1 класу Дніпропетровського районного територіального виробничого об'єднання обслуговування населення “Промінь”;
- період з 29.10.1992 року по 31.12.1998 року здійснення підприємницької діяльності;
- період з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року здійснення підприємницької.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м.Словянськ, вул.Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова