22 вересня 2022 року Справа № 160/9505/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, відповідач) в частині відмови позивачу у перерахунку пенсії відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 20 років, починаючи з 01.01.2022 року, викладеної у формі листа від 10.01.2022 року №719-40697/В-01/8-0400/22;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із збільшенням пенсії на 1 % заробітку, визначеного відповідно до ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році” за кожний рік роботи понад встановлений стаж 20 років, починаючи з 01.01.2022 року;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу всю суму недоотриманої частини пенсії, перерахованої з дати прийняття рішення по день проведення перерахунку.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з приводу перерахунку розміру пенсії, звернувся з відповідною заявою до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, відповідно до якої просив, виплачувати призначену пенсію за період роботи на територіях радіоактивного забруднення, як це передбачено ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із її збільшенням на один процент заробітку для обчислення пенсії за кожний рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до вимог п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ починаючи з 01.01.2022р.
Листом ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 10.01.2022р. за №719-40697/В-01/8-0400/22 повідомило позивача що перерахунок його пенсії з підстав передбачених ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ позивачу проведено, однак в перерахунку пенсії з підстав передбачених ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ - в такому перерахунку відмовив, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.07.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно ч.ч.1-2 ст.122 КАС України - позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем дотримано шестимісячний строк, встановлений ст.122 КАС України, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання листа відповідача від 10.01.2022р. №719-40697/В-01/8-0400/22, водночас позов зареєстровано судом 06.07.2022р., тобто в межах зазначеного строку.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що позивач отримає пенсію по інвалідності третьої групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків (50%) відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.
Пунктом 2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як 20 років у чоловіків, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 проценти заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто зазначена норма застосовується до пенсій, призначених за віком.
Оскільки позивач отримує пенсію по інвалідності, норми п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ на позивача не поширюються.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Дніпропетровській області з 03.04.2017р. та отримує пенсію по інвалідності третьої групи в розмірі фактичних збитків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.
Згідно документів пенсійної справи під час проходження строкової військової служби у складі спеціального батальйону по охороні зони відчуження та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 27.06.1986р. (наказ №151 від 28.06.1986р.) по 11.02.1987 року (наказ №35 від 11.02.1987р.) та з 20.02.1987р. (наказ №49 від 25.02.1987р.) по 05.06.1987р. (наказ №150 від 05.06.1987р.), що підтверджується архівною довідкою від 03.03.2017р. №204 наявною в матеріалах справи.
24.12.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області з заявою щодо перерахунку розміру пенсії, відповідно до якої просив, виплатити призначену пенсію за період роботи на територіях радіоактивного забруднення, як це передбачено ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із її збільшенням на один процент заробітку для обчислення пенсії за кожний рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до вимог п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ починаючи з 01.01.2022р.
Листом ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 10.01.2022р. за №719-40697/В-01/8-0400/22 повідомлено позивача що перерахунок його пенсії з підстав передбачених ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ позивачу проведено, однак в перерахунку пенсії з підстав передбачених ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ - в такому перерахунку відмовлено.
Позивач вважаючи, що відповідач допустив бездіяльність, яка є протиправною, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон України №796-ХІІ).
Згідно зі ст.54 Закону України №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 59 Закону України №796-ХІІ урегульовано порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
11.10.2017р. набув чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким частину третю ст.59 Закону України №796-ХІІ з 01.10.2017 викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017р. №851 внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (надалі - Порядок №1210), згідно з якими згаданий Порядок доповнено пунктом 9-1, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П = Зс х Кзс х (Кв : 100%), де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = (Зп (мін) х 5) : Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 абзац перший пункту 9-1 Порядку №1210 викладено в такій редакції: «За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:».
Зазначені зміни набули чинності з 01.07.2019.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст.54 Закону України №796-ХІІ як особа з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Розмір пенсії позивача визначений виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: з 01.07.2021р. розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 1854,00 грн, з 1 грудня - 1934,00 грн, мінімальну заробітну плату з січня 2021 року встановлено у розмірі 6000,00 грн, з 01 грудня 2021 року - 6500,00 грн.
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсій, становить 2,90126 (6000,00 грн. х 5 : 10340,35 грн.).
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17, 1,11 та 1,11, складає 15743,98 грн. (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 = 5426,60 грн х 2,90126).
Загальний розмір пенсійної виплати Позивача станом на 01.01.2022 р. складає 8502,19 грн, у тому числі:
7871,99 грн - основний розмір пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків (15743,98 грн. х 50%);
580,20 грн. - підвищення особам з інвалідністю, прирівняних до осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи 1 категорії (1934,00 грн. х 30 %);
50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни III групи.
Таким чином, пенсія позивача нарахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд бере до уваги, що до 01.01.2004р. пенсійне забезпечення громадян на загальних підставах здійснювалось відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Згідно положень ст.19 вищезазначеного Закону України пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний рік роботи, зокрема, понад 25 років чоловікам, пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менше як на 1 процент мінімального розміру пенсії.
З 01.01.2004р. набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058).
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до ст. 40 цього Закону;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст. 25 цього Закону.
Згідно ч.2 ст.27 Закону України №1058 за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до п.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ (в редакції, чинній до 11.10.2017р.) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
11.10.2017р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017р. №2148-VIII, згідно із п.3 ч.2 розділу І якого ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон України №796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною 2 ст.56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених ч.2 ст.27 Закону України №1058-1V.
Виходячи з аналізу зазначеного, суд враховує, що особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У спірних правовідносинах, пенсія позивачу розрахована відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, позивач отримує пенсію за нормами Закону України №796-ХІІ з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року, однак у зверненні до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 24.12.2021р. просить виплачувати йому призначену пенсію за період роботи на територіях радіоактивного забруднення, як це передбачено ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із її збільшенням на один процент заробітку для обчислення пенсії за кожний рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до вимог п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ починаючи з 01.01.2022 р.
Тобто, позивач бажає залишитись на пенсії, розрахованій за формулою відповідно до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, але, при цьому, одночасно застосувати до його пенсії положення ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ, які підлягають застосуванню виключно у випадку обчислення та отримання особою пенсії за «двоскладовою» формулою за нормами ч.2 ст.27 Закону України №1058-ІV.
Таким чином, враховуючи, що з 11.10.2017 у зв'язку з набранням чинності Законом України №2148-VIII по-іншому врегульовано правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням осіб, які мають право на пільгову пенсію за нормами Закону №796-ХІІ, такі пенсії підлягають перерахунку виключно у випадку обчислення пенсії за «двоскладовою» формулою за нормами ч.2 ст.27 Закону України №1058-ІV.
В той же час вищевказаними нормами передбачено, що для визначення частини розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом України №1058- IV відповідно до раніше діючого законодавства необхідною умовою є бажання особи, якій належить право на таке обчислення.
Між тим, позивач не звертався до пенсійного органу із заявою про його переведення на пенсію за віком на умовах ч.2 ст.27 Закону України №1058-ІV.
Відтак, дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії позивача за його заявою від 24.12.2021р. ґрунтуються на положеннях чинного на момент реалізації права на такий перерахунок закону, відступ від якого суперечить ч.2 ст.19 Конституції України.
За викладених обставин, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відсутні.
Згідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова